В Ісламському культурному центрі м. Києва розпочала роботу Четверта Міжнародна ісламознавчої школа, організована Українським центром ісламознавчих досліджень за підтримки Всеукраїнської Асоціації громадських організацій «Альраід».
Серед доповідей першого дня було й викладення підсумків дослідження «Ісламський фактор у
Як зазначила в преамбулі до своєї доповіді молода вчена, Франція завжди була привабливою країною для іммігрантів з усього світу. Стабільний економічний, політичний, соціальний та правовий клімат сприяв великому напливу іммігрантів з бідніших та нестабільних регіонів, а історичні корені, які сягають колоніального минулого Франції, спричинили приїзд до країни великої кількості мігрантів, переважно мусульман з колишніх колоній.
— Тому для кращого розуміння проблеми інтеграції мусульманського населення у Франції варто розглянути корені та обставини його появи в країні, визначивши місце ісламу у світській, проте християнській Франції, — зазначає Яна Буга і робить екскурс в історію появи прибічників ісламу на Європейському континенті з моменту переправи через Гібралтар марокканської армії Таріка ібн Зіяда, що мала місце в 711 році, захоплення Іспанії та вторгнення до Галлії, простеживши шляхи розселення мусульман аж до новітніх часів, зазначаючи, що зокрема у Франції починаючі з червня 1997 року імміграція вихідців з Африканського континенту набуває нерегулярного характеру й наплив імігрантів вийшов
— Французам же пояснювали, що Франція потребувала припливу іммігрантів, переконуючи, що іммігранти заповнюють собою порожню нішу низькооплачуваної та низькокваліфікованої роботи у сфері обслуговування та соціальних служб. Позиція влади була зумовлена тим, що іммігранти рятують економічну та соціальну сферу відносно дешевою робочою силою. Більше того, тоді був прийнятий популістський закон, який надавав кожній народженій дитині на французькій території право на громадянство, а батькам дозвіл на десятирічне проживання, — констатує дослідниця. — Наплив іммігрантів збільшився у рази, тому через декілька років влада була вимушена скасувати цей закон. Вищезгаданий закон та закон про об’єднання сімей призвів до ще більшого напливу іммігрантів шляхом натуралізації сімей іммігрантів.
Як зазначила Яна Буга, наплив іммігрантів до Франції був зумовлений і тим, що французька держава надавала іммігрантам соціальний пакет, безкоштовне проживання, медичну допомогу, безкоштовну освіту для дітей та грошові виплати на особу.
— Народжуваність у мусульман і так є вищою, ніж у корінних французів, а така допомога лише підвищила їхню народжуваність, що дало мусульманам можливість безкоштовно проживати, а народжуючи дітей, ще й не працювати, а жити лише на соціальні виплати. Таким чином, мусульмани з бідної Північної Африки, приїжджаючи до Франції, лише за допомогою соціальних виплат ставали багатими, перетворюючи колишню імміграцію з економічної — у соціальну.
Тим часом, зазначає вчена, об’єднуючим фактором перших прибулих
Нині кількість мусульман у Франції становить близько 5 млн осіб, за неофіційними даними їх кількість доходить до відмітки у 9–10 млн осіб разом з нелегальними мігрантами, при тому, що населення Франції становить 65,3 млн осіб. Таким чином, з релігійної точки зору мусульмани за своєю чисельністю поступаються лише католикам.
При цьому доповідачка стверджує, що чисельність мусульман у Франції складно визначити, ще складніше це зробити в країнах ЄС.
— Пов’язано це, — пояснює Яна Буга, — із законодавством, яке забороняє фіксувати віросповідання та етнічне походження особи, а північноафриканських вихідців прийнято ототожнювати з мусульманами.
В доповіді стверджується, що постійно зростаюча чисельність мусульманського населення у Франції зумовлює утворення організаційних структур, а саме мусульманських організацій, котрі покликані відстоювати інтереси мусульман шляхом розв’язання проблем, пов’язаних із самовизначенням осіб, які сповідують іслам, усередині французького суспільства. Захист прав мусульман, сприяння інтеграційному процесу та протидія проявам дискримінації стосовно мусульман, нагляд за дотриманням конституційних прав мігрантів та організація їхнього представництва на федеральному рівні, будівництво мечетей у містах, дотримування традицій та обрядів ісламу є основними завданнями, які поставлені перед мусульманськими організаціями.
Офіційна влада Франції знайшла представника французьких мусульман в особі створеної 2003 р. Французької ради мусульманського культу (ФРМК, le Conseil français du culte musulman (CFCM)), яка мала на меті стати засобом самоорганізації на національному та регіональному рівнях. Цей орган був створений за ініціативою тодішнього міністра внутрішніх справ Франції Н. Саркозі, який був одним з найактивніших міністрів у питанні підтримання постійного діалогу з офіційними представниками французьких мусульман. ФРМК покликана консолідувати діючі у Франції мусульманські організації, сприяти адаптації місцевих мусульман до умов світського життя Франції, чиї закони забезпечують свободу культу всіх релігій.
— Співпраця офіційної влади Франції з діючими мусульманськими організаціями — явище відносно нове для Французької Республіки та й Європи загалом, — стверджує Яна Буга. — Комунікація між ними стала необхідною умовою для мирного співіснування мусульманської общини в немусульманському суспільстві, де іслам часто ототожнюють з радикальними угрупованнями. Саме мусульманські організації мають стати інструментом, який би чітко розмежовував традиційний іслам, який заклав би основу культури, що насправді здатна до інтеграції та існування в умовах західноєвропейської моделі демократії.
За словами вченої, зростаюча кількість мусульман у Франції фактично постійно спричиняє незадоволення серед корінного населення, а постійна напруженість час від часу, виливається у відкритий спротив мусульманських іммігрантів та представників влади Франції.
— За таких умов корінні французи чекають від влади активних дій, які б змінили ситуацію на краще. Проте кожне «гаряче» протистояння мусульман та представників закону закінчується черговими кроками назустріч мусульман у вигляді підняття соціальних виплат, що постійно перекладається на плечі корінних французів у вигляді підвищення податків; коло замикається, а проблема з радикально налаштованими мусульманами залишається відкритою, — говорить дослідниця.
На думку Яни Буга, питання інтеграції мусульман у французьке суспільство «навмисно замовчується політиками Франції»:
— Кожен з них розуміє, що
В доповіді зазначається, що Франція є світською та демократичною державою, проте у більшості своїй християнською і саме факт християнськості у відносинах між державою та
— Зрозуміло, що іслам є об’єднуючим фактором усіх французьких мусульман, суворе дотримання догм релігії не дозволяє мусульманам належним чином інтегруватись у французьке немусульманське суспільство, що породжує ряд проблем, які повинна постійно вирішувати влада, — висловлює точку зору дослідниця, — Перед офіційною Францією стоїть надзвичайно складне завдання, вона повинна враховувати та задовольняти інтереси і права як корінних французів, так і французьких мусульман. Діючи жорстко, владні структури будуть звинувачені у дискримінації та порушенні прав, а роблячи постійні поступки французьким мусульманам, ставитимуть під загрозу національну ідентичність Франції та суспільну безпеку загалом.
Разом з тим доповідачка зазначає, що публічна влада Франції намагається створити певні умови для інтеграції мусульман у французьке суспільство й тут же зауважує: «Однак при всіх позитивних здобутках у цьому напрямку варто визнати, що у Франції існує дискримінація, заснована на упередженому ставленні щодо раси, релігії та культури».
В доповіді наведено цікава соціологічна статистика:
— 65% християн Франції добре сприймають мусульман, порівняно з християнами у мусульман цей показник ще вищий — 91%, що свідчить про те, що мусульмани краще сприймають християн Франції, аніж християни їх, та що вони толерантніше за християн сприймають іншу релігію, — стверджує авторка доповіді.
Нагадуємо, повністю тексти доповідей учасників IV Міжнародної ісламознавчої школи буде опубліковано у збірці статей «
