Чотириденна наукова частина програми VIII Міжнародної літньої школи ісламознавства передбачала й лекції, і доповіді. Про актуальність порушених тем свідчить те, що сесії «питання-відповідь» найчастіше переходили в тривалі дискусії, де релігієзнавці колективно шукали нові ідеї та пропонували способи розв’язання нагальних проблем.
Лекції та доповіді різних учасників часто доповнювали одна одну як послідовно, так і з інтервалом у кілька днів — організатори подбали, щоб слухачі мали час «перетравити» нову інформацію. Так, у перший пленарний день муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов розповів про історію та сучасний стан ісламських громад України, проаналізувавши структурні об’єднання українських мусульман та їхню присутність в інформаційному просторі країни, а в останній, четвертий, пленарний день заступниця директора Департаменту у справах національностей та релігій Міністерства культури України Лариса Владиченко представила структуру українських мусульманських організацій, якою її бачать державні органи, та навела офіційну статистику.
Своєю чергою, Ульвіє Аблаєва надала більше історичного контексту, ознайомивши колег із традиційною духовною та матеріальною культурою кримськотатарського народу в період між XIV сторіччям і тотальною депортацією кримців 1944 року.
Релігієзнавець Ігор Козловський розповів про суфізм у Туреччині та його вплив на погляди турецького мислителя Саїда Нурсі — навіть учасники, непогано обізнані з життям і творчістю Нурсі, зізнавалися, що почули багато нового для себе, — а лекція Олега Яроша була присвячена історії та сучасності суфійських спільнот турецького походження на Заході. Предметом його дослідження були так звані «гібридні громади», що зберігали зв’язок із батьківщиною та водночас були орієнтовані на новонавернених адептів із місцевого населення.
Говорили й про співвідношення світських і теологічних дисциплін із погляду ісламського віровчення. Віталій Оверко розглянув глобальні проблеми довкілля крізь призму обіцянки Бога в Корані подбати про людство та надати родові людському все, чого він потребуватиме, — незалежно від числа людей.
Омер Корчак у своїй лекції «Як читати книгу Всесвіту» звернув увагу на певні закономірності в будові всього, що оточує людину — власне, й самої людини, — що разом свідчить про велич Творця й досконалість установлених Ним закономірностей.
Мухаммад Сеїд проаналізував основні етапи цивілізаційного розвитку людства з матеріалістичного та коранічного погляду, зазначивши, що треба дивитися глибше, й що, наприклад, пророк Давид (мир йому) був не просто Божим посланцем і мав доступ до певних прогресивних на той час технологій, а й мав цивілізаційне бачення розвитку його народу. До того ж і сам Давид, і його син Соломон мали серйозні технічні знання — Соломон навіть міг переміщатися на величезні відстані за допомогою сили вітру, як це робимо сьогодні ми за допомогою літаків! — але вони не забували дякувати Богові, бо розуміли, що це все — Його дари, а не їхні особисті досягнення.
Пан Риза Дериндаг говорив про ціль життя людини з погляду Ісламу, бо пан Абдулла Гехан Акар з Університету Мармара звернув увагу учасників на цікаву особливість Корану: у ньому можна шукати натяки на найвищі межі людських можливостей та прагнути цього. Він також згадав приклад із Соломоном і подоланням величезних відстаней за допомогою «сили вітру». Утім самого науковця надихнув свого часу аят про пророка Йосипа, де сказано, що його батько відчув запах сина на відстані, що її караван долав щонайменше за місяць, — тому наукова робота пана Акара, інженера телекомунікаційних технологій, була присвячена можливостям передачі запаху на великі відстані. За найперспективніший науковий напрям сьогодні він уважає аналіз запаху на вході та передачу сигналу до мозку людини на другому кінці дроту за допомогою електронних імпульсів: фізично запаху в просторі перебування цієї людини нема, а вона його відчуває.
Окремим блоком обговорювали сучасні ЗМІ. Професор Алла Бойко розкрила тему Ісламу в українських медіа та подолання стереотипів — її доповідь спричинила бурхливу дискусію про проблеми української релігійної журналістики та способи їх розв’язання. Розмову органічно продовжила доповідь Вікторії Назарук про релігійні стереотипи в ЗМІ: учасники обговорювали важливість визнання журналістських стандартів на кшталт посібника BBC та механізмів контролю за їх додержанням.
Проблему ґрунтовної релігієзнавчої освіти не тільки для журналістів, а взагалі для гуманітаріїв розвинув Геннадій Христоркін, що не лише описав проблеми запровадження відповідних навчальних курсів, а й запропонував способи їх розв’язання.
Тема відносин зі ЗМІ отримала подальший розвиток у доповіді Тетяни Ястремської «Іслам та міжрелігійний діалог в епоху нових медіа». Говорили й про розроблення програм з релігієзнавства, і про потребу запровадження їх як обов’язкового елементу навчальних програм будь-яких спеціальностей, щоб підвищити рівень порозуміння в суспільстві.
Вадим Слюсар розповів про особливості рекламних продуктів у медіапросторі ісламських країн на прикладі Туреччини.
Учасники школи радо обговорювали як ісламських мислителів і їхні ідеї, так і образ мусульман в авторів-немусульман. Михайло Якубович розповів про поміркованість і реформу у творчості східноєвропейських ісламських мислителів Ісмаїла Гаспринського, Мухаммада Асада, Алії Ізетбеґовича. Завершуючи свою лекцію, він зазначив, що розглядав доробок саме цих мислителів, бо вони представляли думки, поширені у своїх громадах, а чимало сучасних авторів не мають успіху в просуванні своїх гарних і правильних ідей саме через відірваність від народу.
Професор Олександр Саган розповів про державницьку діяльність і творчість Сулеймана Великого, відомого в Туреччині як Сулейман Кануні — «Законотворець». Соломія Вівчар — про неупереджені ісламознавчі студії Івана Франка: його «східні» твори високо цінував, зокрема, його друг, рецензент та інколи співавтор перекладів українською мовою Агатангел Кримський.
Був і блок тем про релігійність і міжрелігійні стосунки в сучасному світі — тут також певною мірою зачепили вплив ЗМІ на релігійні та міжрелігійні процеси. Польський професор Маріуш Маршевський, розповідаючи про геноцид мусульман-рогинджа у М’янмі, звернув увагу на те, що біженцям-рогинджа в його рідній країні, Польщі, співчувають і ладні надати притулок навіть затяті ксенофоби, расисти та ісламофоби. Не останню роль у цьому зіграла відома передовиця Time, де було розміщено світлину очільника ісламофобського руху та натхненника антимусульманських погромів у М’янмі буддійського монаха Ашина Вірату за підписом «Обличчя буддійського терору». У статті доповідача Вірату названо «буддійським бен-Ладеном».
Віта Титаренко говорила про прогнози й тренди найближчого майбутнього, співіснування християнства з Ісламом у сучасному світі. Ольга Ґольд — про Іслам у сучасних США, а Оксана Горкуша — про виклики та перспективи для традиційних релігій, зокрема Ісламу, за панування вульгарного утилітаризму в сучасному українському контексті. Тему прозелітизму та причини, що приводять до Ісламу неофітів, порушив Сейфулла Рашидов.
Надзвичайно цікавою була лекція Богдани Сипко: розповівши про образи мусульман у творах французького письменника Жана-Крістофа Ґранже, вона дала й докладну довідкову інформацію про історичне тло — це спричинило глибоку дискусію про проблеми постколоніалізму.
