Під час Другої світової війни в армії СРСР воювало багато мусульман, зокрема й кримських татар. Але воїнська звитяга і мужність представників корінного народу Криму всіляко замовчувалися радянською владою, більше того, тодішні очільники держави оголосили весь кримськотатарський народ зрадником й депортували у віддалені регіони Союзу, розпорошивши людей степами за Уралом та середньоазійськими пустельними районами. Але попри усі намагання не вдалося піддати забуттю ім’я видатного киримли — Амет-Хана Султана, який нині є визнаним у всьому світі національним героєм кримськотатарського народу. Льотчик-ас, чиє ім’я наводило жах на ворога, який особисто збив 30 фашистських літаків і ще 19 — у групових боях, успішно здійснив понад 600 бойових завдань, а після війни в період з 1947 до 1971 року випробував у повітрі 107 одиниць техніки з понад 50 типів літальних апаратів. І загинув він на бойовому посту під час випробування літака, але сьогодні залишається гордістю усього кримськотатарського й лацького народів й усієї України.
А 25 жовтня відзначається 98 років з дня народження легендарного сина кримськотатарського народу.
Амет-Хан Султан народився в 1920 році в селищі Алупка Ялтинського повіту Таврійської губернії (нині — місто в складі Ялтинської міськради АРК) в робітничій сім’ї. Батько Амет-Хана — Султан — за національністю був лакець (лаки, казикумухці; самоназва — лак) — народ в Дагестані, що сповідує суннітський іслам), мати Насіба — кримська татарка. Сам Амет-Хан вважав себе кримським татарином, незважаючи на те, що під час гонінь накорінний народ Криму йому неодноразово натякали — визнай себе дагестанцем і всі твої проблеми відпадуть.
Після закінчення семирічки в 1937 році майбутній герой вступив до залізничного фабрично-заводського училища, згодом працював слюсарем-котельником у сімферопольському паровозному депо й одночасно навчався в аероклубі, у лютому 1939 року вступив до 1-ої Качинської авіашколи поблизу Севастополя, прискорений курс якої закінчив у 1940 в чині молодшого лейтенанта. Перший бойовий виліт здійснив 22 червня 1941-го, під час першого етапу німецько-радянської війни здійснив 130 бойових вильотів У жовтні 1941 року Амет-Хан Султан був призначений на посаду командира авіаланки і вже у листопаді нагороджений орденом Червоної Зірки. У 1942-му за збитий тараном німецький бомбардувальник у небі Ярославля був нагороджений міським Комітетом оборони грамотою й іменним годинником, а також орденом Червоного Прапора. У липні 1942 року у боях під Касторним і Воронежем Амет-Хан Султан знищив у повітряних боях 7 літаків противника. У розпал боїв його призначили на посаду командира ескадрильї. З кінця серпня 1942-го полк брав участь у Сталінградській битві, у складі 8-ої повітряної армії була сформована група льотчиків спеціального призначення, до складу якої входили найбільш досвідчені льотчики-винищувачі. До групи був відряджений і Амет-Хан Султан. За дуже короткий термін на літаку Як-7 він збив під Сталінградом 6 літаків противника і сам був збитий. За проявлену мужність нагороджений орденом Леніна.
Наприкінці 1942 року з метою концентрованого використання винищувальної авіації у 8-ій повітряній армії вирішили створити на базі одного з полків елітний підрозділ льотчиків-асів. Базою для нового підрозділу було обрано 9-й гвардійський винищувальний авіаполк, і з жовтня 1942 року старший лейтенант Амет-Хан Султан став командиром 3-ої ескадрильї цього полку. Брав участь у звільненні Ростова-на-Дону, знищував ворога в повітряних боях над Кубанню, за бойові успіхи в боях 15 листопада 1942-го нагороджений другим орденом Червоного Прапора. Брав участь і в Донбаській операції, 18 квітня 1943 року Амет-Хан Султан отримав другий орден Леніна. А після звільнення Таганрога і Мелітополя 24 серпня 1943 року гвардії капітану Амет-Хану Султану було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням вже третьог ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». На той час Амет-Хан Султан здійснив вже 359 бойових вильотів, провів 79 повітряних боїв, особисто збив 11 літаків противника і 19 — у групових боях.
У січні 1944 року Амет-Хан Султан в парі зі своїм веденим, Героєм Радянського Союзу Іваном Борисовим перехопив над Каркінітською затокою і примусив сісти на свій аеродром німецький зв’язковий літак, який прямував з Констанци до Євпаторії з цінними документами. Нагороджений орденом Олександра Невського. Брав участь у визволенні Криму.
У травні 1944 року командування полку дозволило Амет-Хану відвідати батьків у Алупці. Разом з ним там три дні гостював Герой Радянського Союзу Павло Головачов. Під час перебування у батьків Амет-Хан довідався, що його брата Імрана звинувачено у «пособництві окупантам» та арештовано. Саме на час перебування льотчиків у Алупці припала операція НКВС з примусової депортації кримських татар, енкаведисти хотіли забрати і матір льотчика Насібу, за яку вступився син. Невідомо, чим би закінчився конфлікт, якби не втручання Головачова. Врешті завдяки заступництву командувача 8-ої армії генерала Хрюкіна та з огляду на бойові заслуги Амет-Хана було дозволено не виселяти матір Героя Радянського Союзу до Узбекистану, але не врятувало від депортації: Тимофій Тимофійович Хрюкін допоміг Амет-Хану відправити батьків у станицю Привольна Краснодарського краю до своїх батьків.
… Останній переможний повітряний бій Амет-Хан Султан провів 29 квітня 1945 року над аеродромом Темпельгоф, збивши німецький «Фокке-Вульф». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 червня 1945 року «за проявлену хоробрість і героїзм у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, за успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто 30 літаків противника різних типів і 19 літаків, збитих в групових боях» помічник командира 9 гвап з повітряно-стрілецької служби гвардії майор авіації Амет-Хан Султан вдруге удостоєний звання Героя Радянського Союзу та нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».
Усього за чотири роки війни Амет-Хан отримав п’ятнадцять бойових нагород, зокрема дві Золоті Зірки Героя Радянського Союзу, три ордени Леніна, чотири ордени Червоного Прапора, орден Олександра Невського, орден Вітчизняної війни I ступеня, орден Червоної Зірки, чотири медалі.
Після закінчення війни за розпорядженням Сталіна усі льотчики-аси були направлені на навчання до військових академій. З серпня 1945 року Амет-Хан Султан став слухачем Військової академії командно-штурманського складу, однак навчання давалося йому дуже тяжко через брак базової освіти. Амет-Хан подав рапорт начальнику академії з проханням про відрахування. «Тверезо зважуючи рівень своїх знань, — писав він у рапорті, — не бачу можливості подальшого навчання. Тому прошу відрахувати мене з академії». Його рапорт задовольнили, і в квітні 1946 року Амет-Хан Султан був звільнений у запас.
В березні 1946 року Амет-Хан Султан поїхав до Москви, де подав заяву на роботу льотчиком-випробувачем, однак відповіді так і не отримав — як стало відомо пізніше, на заваді була його національність: кримські татари, як й інші депортовані в 1944 році народи, були «викреслені» з історії держави, навіть згадки про кримських татар були заборонені.
Та завдяки допомозі бойових друзів і черговому заступництву Тимофія Хрюкіна, на той час — заступника Головнокомандувача ВПС, у лютому 1947 року Амет-Хан Султан став льотчиком-випробувачем Льотно-дослідницького інституту й за досить короткий строк був визнаний одним з найкращих. За успішне виконання одного з надважливих завдань Амет-Хан Султан у 1953 році був представлений до третьої Зірки Героя Радянського Союзу, але на заваді знов стала національність льотчика. Лаврентій Берія, який був в кабінеті у Сталіна, якраз коли той переглядав список представлених до нагород, згадував, що побачивши пропозицію надати Амет-Хану Султану звання тричі Героя, «вождь народів» прошипів: «Як це татарина допустили до надсекретних випробувань?» Берія, бачачи гнів вождя, все ж сказав, що льотчик не просто випробовував ракету, але дивом, ризикуючи життям, врятував її. Сталін дещо пом’якшав, і Амет-Хан «За великий внесок у створення та вдосконалення вітчизняної техніки, мужність, самовладання, виявлені під час проведення випробувальних робіт» у 1953 році був удостоєний Сталінської премії й нагороджений черговим орденом Червоного Прапора.
«Національне питання» переслідувало Амет-Хана і після нагородження Сталінською премією. Переймаючись долею свого народу, він неодноразово і безрезультатно звертався з проханням про повернення кримських татар на батьківщину до керівників СРСР. У 1956 році після ХХ з’їзду КПРС разом з групою колишніх партійних і радянських працівників Кримської АРСР підписав лист до центрального комітету КПУ з проханням про реабілітацію кримських татар, і за порушення табу на кримськотатарське питання його не пустили до Франції, куди він був запрошений на ювілей полку «Нормандія-Неман». Формальним приводом для заборони була участь Амет-Хана Султана у випробуваннях секретного винищувача, але всі знали справжню причину того, що сталося.
…За час льотно-випробувальної роботи особистий наліт Амет-Хана Султана склав 4237 години. Він єдиний радянський льотчик-випробувач, який випробував понад 50 типів літальних апаратів: ним випробувано в повітрі 107 одиниць техніки.
Загинув Амет-Хан Султан разом з екіпажем 1 лютого 1971 року на літаючій лабораторії Ту-16ЛЛ під час випробування нового потужного реактивного двигуна.
