Іслам в Улусі Джучі: від Берке до Джанібека

Іслам в Улусі Джучі: від Берке до Джанібека
Кіннота Золотої Орди
Іслам в Улусі Джучі: від Берке до Джанібека
Монети Берке
Іслам в Улусі Джучі: від Берке до Джанібека
Іслам в Улусі Джучі: від Берке до Джанібека
23.06.2016
Оцініть статтю: 
(202 оцінки)
Олександр Степа...
Зображення користувача Олександр Степанченко.

Проникнення Ісламу на територію Монгольської імперії почалося ще за життя її засновника — Чингізхана. Ісламізація величезної кочової держави протікала непросто. До моменту виникнення Золотої Орди в її склад вже входили держави, що мали багатовікову ісламську історію.

Похід арабського полководця Мухаммада ібн Марвана в 737 році був першим кроком до поширення Ісламу в Північному Причорномор’ї, Криму та басейні Сіверського Дінця. У 712-му араби завоювали Хорезм, а в 922-му Іслам прийняла Волзька Булгарія. Саме ці держави з середини XIII століття найбільше вплинули на становлення Ісламу в Улусі Джучі.

Після завершення західного походу хана Бату розвинена міська культура Хорезму і Волзької Булгарії виявилася затребуваною завойовниками. Будівництво нової столиці держави — Сарая, було довірено майстрам-мусульманам з Середньої Азії, які мали величезний досвід і навички. Це призвело до того, що вже на ранньому етапі історії Золотої Орди роль мусульманського фактора стала визначальною. Крім того, особливо вплинули на релігійну ситуацію в державі хорезмійські і булгарські купці, які швидко налагодили транзитну торгівлю, що зв’язала Середню Азію, Кавказ, Крим і Північне Причорномор’я. Саме вони несли знання про Іслам тюркським і монгольським кочівникам.

Основою релігійної доктрини монголів, якої дотримувалися всі правителі Улусу Джучі аж до Узбека, була Яса Чингізхана, в якій говорилося: «Він (Чингізхан) заборонив їм (монголам) надавати перевагу будь-якій з релігій…». Засновник Золотої Орди хан Бату був байдужий до релігії, весь свій час та енергію він присвячував управлінню державою та організації воєнних походів.

Незабаром після смерті Бату (1256) на золотоординський престол зійшов його брат, хан Берке. Новий правитель ще в 40-ті роки XIII ст. прийняв Іслам. Про цю подію повідомляють багато арабських істориків і літописців. Рукн-ад-дін-Байбарс, автор багатотомного твору «Таріх Байбарс» («Літопис Байбарса») докладно описав, за яких обставин Берке став мусульманином.

«Посів на престол країни Берке. Він прийняв Іслам, був побожний, встановив маяки релігії, поширив закони мусульман… Взявся за будівництво мечетей і медресе в різних кінцях своєї країни. Причина прийняття ним Ісламу була в тому, що аш-Шайх Наджм ад-дін Кубра… розподілив своїх муридів у великі міста. Відправив… Сайф ад-дін Бохарзі — в Бухару».

Під впливом авторитетного шейха Бохарзі деякі монголи також прийняли Іслам. Почув про Сайф ад-дін Бохарзі і Берке. На знак своєї поваги він надіслав йому в дар пайцзу — табличку, що була аналогом жалуваної грамоти. Реакція шейха була своєрідною: «Коли вона (пайзца) дійшла до нього, то він запитав у гінця: «Що це таке?». Гінець відповів: «Це зробить руку шейха всеосяжною в кліматі і захистить кожного, хто буде разом з ним». І він сказав йому: «Прикріпи її до віслюка і відправ його в степ. Якщо вона захистить його від мух, то я прийму її; а якщо вона не зможе захистити віслюка, тоді, можливо, від неї для мене не буде користі». Дізнавшись від гінця відповідь, Берке захотів особисто зустрітися з Бохарзі. Від нього він і прийняв нову релігію.

Вплив та авторитет Берке стали причиною того, що багато знатних монголів і воїнів також стали мусульманами. У листі хана, адресованому єгипетському султанові (1263), він повідомив про те, «хто з татарських будинків вийшов з натовпу невірних». «Вступили в релігію Ісламу, — йдеться в листі, — наші старші та молодші брати зі своїми дітьми, сини Будакура зі своїми чадами і домочадцями, Пуладі-Кукаджасу, Йаншунука і Кудагу, Караджар, Танушбуга, що на землях їх, … і десятитисячний загін, який рушив для набігу на Хорасан».

Берке, всіляко підтримуючи Іслам, разом з тим не прагнув нав’язувати його силовими методами. Ймовірно, проживи він довше, нова релігія змогла б стати державною в усьому Улусі Джучі.

Але в 1266 році, під час кавказького походу, хан Берке захворів і помер. Ймовірно, противники мусульман використали цей момент для того, щоб взяти реванш. Про це прямо говориться в Іпатіївському літописі: «Бысть мятеж велик в самех татарех. Избихася промеж собою бесчисленное множество, акь песок морскы».

Новим правителем Улусу Джучі був обраний онук хана Бату Менгу-Тимур. Хан дотримувався тенгріанства, традиційної релігії монголів, і надавав заступництво православній церкві. Протягом майже п’ятдесяти років після смерті Берке релігійна ситуація в Золотій Орді була досить невизначеною. На зміну ханам-мусульманам приходили хани-прихильники язичництва.

У 1271 році Іслам прийняв могутній беклярбек Ногай, полководець хана Берке і продовжувач його політичної лінії в Західному улусі Золотої Орди. Він зумів домогтися незалежності від Сарая, проте в сутичці з Тохтою в 1300 році (дотримувався язичницьких вірувань) зазнав поразки і був убитий.

З приходом до влади в Улусі Джучі хана Узбека (1312) ситуація докорінно змінилася. Він не тільки сам прийняв Іслам, але і змусив це зробити все своє оточення. Кочова аристократія Золотої Орди виступила проти курсу Узбека на ісламізацію. У своїй боротьбі хан спирався на багате мусульманське купецтво, чиновників і ремісників, вихідців з Хорезму. Спроба заколоту, розпочата противниками мусульман, була жорстоко придавлена.

Енциклопедист Ан-Нувайрі писав щодо цього: «У державі його залишалася ще зграя людей, що не сповідує Іслам… але він, запанувавши, представив їм вибрати або вступ у мусульманську релігію, або війну, вони відмовилися (прийняти Іслам) і вступили в бій, він напав на них, змусив їх втікати і знищив за допомогою побиття і полону».

Ісламізація держави фактично завершилася за сина Узбека, хана Джанібека. Сучасник Джанібека писав: «Весь улус Узбека він навернув у Іслам, зруйнував усі будинки ідолів, спорудив і влаштував багато мечетей і медресе. Багато людей чудових і вчених з різних країв і сторін держав Ісламу попрямували до його двору… Всі звичаї країн Ісламу ввів в тій державі він».

Після Джанібека реванш прихильників язичництва в Улусі Джучі став неможливий.

З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням

Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.