Евлія Челебі за своє довге життя не раз бував у Криму. Його опис півострова ґрунтується не тільки на особистих враженнях, а й на працях арабських, вірменських, грецьких і латинських авторів.
«Літописці арабські та святійший Мух’їддін ібн Арабі, автор „Книги коштовностей“, називають Кримський півострів і землі свавільних козаків країною Солхат. Країною Солхат називають землі татар, а ще пророцтва й різноманітні мудрі притчі <…> А у хроніці під назвою„Подарунок“, у грецькій хроніці Юнвана, у хроніці вірменина Магдійського, у латинській хроніці Магдина та у хроніці „Пояснення таємничих явищ“ написано: „Та смуга вашої землі, що її оточує море, — це острів, що налічує 87 тисяч миль, а половину цього острова зайняв народ солхатський, або ж татарський. У тій країні, окрім чорних арабів і народу татарського, інших народів небагато. <.> Християнських племен там кілька сотень, але вони не такі численні, як народ татарський“».
Цитата свідчить про широкі знання Челебі та його ретельну підготовку до роботи над «Книгою подорожей» — це не тільки подорожні нотатки, а й серйозна наукова праця, що використовує давні та середньовічні джерела.
Описуючи Крим, Евлія Челебі не приховує свого захвату від кримських татар. Мало не в кожному абзаці він використовує мусульманську термінологію, характерну для авторів його часу:
«Народ солхатсько-татарський усім світом володіє. А Творець Усевишній, благословення Аллагові, татар Кримського півострова має під Своєю опікою, бо скільки вони звертаються до Нього з молитвами, завжди з Його допомогою виходять переможцями, тож від їхньої жорстокости вся земля гяурська стогне. Страх і жах перед народом татарським показали, що зникла безпека країн, заселених гяурами, і всяку надію вони втратили.
Нехай вони будуть вдячні Аллагові, що татари в Єдиного Бога вірують. З-поміж тих, хто шанує Сунну та становить спільноту правовірних, це народ ревнителів віри та її воїнів».
Ще Челебі наводить «правдивий хадис», що, на його думку, стосується татарського народу. На жаль, він не подає посилання на джерело:
«Повідав посланець Аллага (мир йому і благословення): „Має Аллаг на сході загони військ, що називаються турки. З їхньою допомогою мстить Він тим, кого бажає принизити. А ті, хто у своїх надіях обманувся й зазнав поразки, хіба що камінням у них кидають, не влучаючи. Коли це побачите, про прихід Страшного Суду, як про спасіння, мріяти будете!“»
За часів Евлії Челебі, як і тепер, переважна частина кримських татар дотримувалася ханафітського мазхабу, і лише небагато були шафіїти. З цього приводу османський мандрівник пише:
«Народ кримський дотримується ханафітського вчення, але є поміж них і ті, хто шанує шафіїтську науку. Улу-ногаї, шайдак-ногаї та орміт-ногаї, що живуть у краях поза Кримом, а також роди мансурів, седжеутів, ширинів і мангитів, а також жителі регіону Чобана, регіону Новруза, регіону Дівея та багатьох тисяч таких регіонів — вони всі дотримуються шафіїтського вчення. А улемів дуже вчених мають вони стільки тисяч, що цього й описати неможливо! З цими своїми вченими та медресе всі вони у своїх землях у степу кочують і живуть».
Взагалі релігійне життя мусульман різних країн привертає особливу увагу Челебі. Ревнителі віри викликають у нього щирий захват:
«Інший стан становлять улеми, мужі побожні, шейхи, суфії. Візир Сефер Газі-ага записав, що там близько 40 тисяч шанувальників Єдиного Бога — суфії уставу хальветі та джельветі. На всьому Кримському півострові є 21 тисяча мечетей, великих і малих, а в них, як і за їхніми стінами, татарські суфії день і ніч прославляють єдність Бога.
Є там і дервіші. У великій мечеті Сахіб Герай-хана в замку Ор, що ми почали описувати на попередніх сторінках, живе святий — преподобний <…> ефенді, відлюдник, муж святий, наділений даром творення чудес. Сорок років він уже не контактує з людьми й не вживає м’яса жодної тварини чи пшеничного хліба, а харчується лише ячмінним борошном, що його сам меле на жорнах і власноруч готує, а ячмінь також сам вирощує. Поле, що на ньому цей шейх господарює, дарував його батькові доброчесний Сахіб Герай-хан, а він отримав його у спадок. На власній ниві, не зіпсованій гріхом, сіє він ячмінь, а коли його збирає, меле його на жорнах своїми руками, готує і так харчується.
Коли понад десять тисяч нещасних від воріт Аллага — відлюдників-суфіїв і всіх дервішів з великої мечеті Сахіб Герай-хана — стають у коло, щоб уславити Аллага, й починають молитву до Єдиного (Бога), увесь народ Ора зворушується».
Описи, зроблені Челебі, що стосуються кримських мусульман, дають абсолютно унікальну інформацію про релігійне життя півострова в середині XVII ст. Для вихідця зі Стамбула, дослідника й мандрівника великий інтерес становлять усі регіональні та національні особливості у виконанні релігійних обрядів.
У всіх своїх мандрах мусульманськими державами Челебі приділяє увагу мечетям. Для нього це не просто культові споруди для молитви. Він відзначає їхню естетичну й культурну цінність. У цьому смислі показовий опис культових споруд Гезлева (Євпаторії):
«Усередині цього могутнього замку (Гезлева) є 24 доми Аллаха. 12 із них — джамії, закладені султанами, або джамії, збудовані знатними мешканцями міста; решта — квартальні мечеті. Вони мають прекрасні кам’яні мінарети, і всього їх 12. Найвища, найпрекрасніша й найдостойніша — це джамія Бахадир Герай-хана. Завдовжки й завширшки від південних дверей до міхрабу вона налічує 150 кроків.
З лівого боку тієї джамії — оздоблена галерея, де моляться найсвітліші хани. Джамія має два прекрасні мінарети, але один з них зруйнований колись землетрусом. На другий, що вцілів і стоїть ліворуч від святині, я, недостойний, сходив та оглядав панораму міста, збудованого у формі п’ятикутника. Сходячи з того мінарету, я нарахував 105 сходинок.
Цей справді прекрасний мінарет — витвір великого будівничого Сінана-аги, сина Абдульменнана, що збудував джамію султана Сулеймана у Стамбулі. Святиня ця воістину прекрасна, гарна, сповнена чарівности й таємничости, але має занадто малий, проти її розмірів, вільний простір перед фасадом, бо розташована в найбільш людній частині міста посеред чотирикутного базару. Ця прекрасна ханська джамія, сповнена світла, дивовижно оздоблена, збирає величезний натовп вірних. Це єдина в тому місті святиня, покрита чистим яскраво-блакитним оловом. Блиск олов’яних дахів на її куполах видно з відстані одного парасанга».
З цього опису можна дізнатися про замовників будівництва мечетей, про їхніх архітекторів, про технічний стан споруд, про їхні розміри і про те естетичне задоволення, що отримує кожен мандрівник, відвідуючи ці доми молитви.
Утім, не тільки Крим привертав пильну увагу Евлії Челебі. Він дослідив практично кожну країну ісламського світу, насамперед з релігійного погляду.
