Крим у період громадянської війни 1918–1920 рр. Частина третя

Крим у період громадянської війни 1918–1920 рр. Частина третя
Генерал Врангель
Крим у період громадянської війни 1918–1920 рр. Частина третя
Зріст Добрармії. Агетаційний плакат
Крим у період громадянської війни 1918–1920 рр. Частина третя
Карта бойових дій. Крим
Крим у період громадянської війни 1918–1920 рр. Частина третя
Крим у період громадянської війни 1918–1920 рр. Частина третя
Крим у період громадянської війни 1918–1920 рр. Частина третя
29.11.2017
Оцініть статтю: 
(318 оцінки)
О. Степанченко
Зображення користувача О. Степанченко.

У 1920 році на нараді командного складу Добровольчої армії було вирішено призначити новим командувачем замість генерала А. Денікіна генерала П. Врангеля. У цей час становище Білої армії було по-справжньому катастрофічним. Ймовірно, логічним було б обрання на цю посаду генерала Я. Слащова, який взимку відстояв Крим від натиску більшовиків, але він користувався поганою репутацією у командування Добровольчої армії, його не любили як Денікін, так і Врангель.

Ось що пізніше у своїх мемуарах про Слащова писав генерал Денікін: «Ймовірно, за натурою своєю він був кращим, ніж його зробили лихоліття, успіх і грубі лестощі кримських життєлюбів. Це був ще зовсім молодий генерал, людина пози, неглибокий, з великим честолюбством і густим нальотом авантюризму. Але разом з тим він володів безсумнівними військовими здібностями, поривом, ініціативою і рішучістю. І корпус підкорився йому, і бився добре».

Весною 1920 року вже майже ніхто не вірив у можливість подальшого успішного продовження війни. Війська лише чекали наказу про евакуацію. Але Врангель був іншої думки. Він знав про те, що Польща готує широкомасштабний наступ проти більшовицької Росії, і вважав, що це саме той шанс, який дозволить відродитися білому руху і продовжити успішну боротьбу проти комуністів.
Для Врангеля Крим був лише базою, яка йому дозволила зробити перепочинок, переформувати армію, поповнити її, щоб за сприятливих обставин почати прорив на південь України, Дон і Кубань. Ці регіони, як показав хід війни, активно підтримували Добровольчу армію.

Готувалися до нової військової кампанії і більшовики. В. Ленін у записці, адресованій Реввійськраді, писав: «Звернути особливу увагу на допущену помилку з Кримом (вчасно не просунули достатніх сил). Всі зусилля на виправлення помилки… зокрема приготувати морські засоби (міни, підводні човни тощо) і можливий наступ з Тамані на Крим».

Після евакуації з Кубані чисельність Добровольчої армії, яку Врангель наказав називати Російською армією, ледь перевищувала 40 тис. осіб. Цих сил було недостатньо для ведення тривалої війни, а тим більше для наступу вглиб України і Росії. Це чудово розумів Врангель, який провів більшу мобілізаційну роботу в Криму, прагнучи поповнити ряди своїх полків і дивізій.

25 квітня 1920 року війська Польщі за підтримки армії Української Народної Республіки перейшли в наступ на широкому фронті проти більшовицьких військ в Україні та Білорусі. Через менше, ніж два тижні поляки змогли захопити Київ і значну частину Правобережної України. Цим скористався генерал Врангель, віддавши наказ про наступ з Криму на Таврію.

До цього часу він зумів сформувати ударну армію з кращих своїх частин, яка налічувала понад 27 тис. багнетів і близько 5 тис. шабель за 108 знарядь і 600 кулеметів. Частини білих, що наступали, були зведені у чотири корпуси, якими командували генерали Кутепов, Слащов, Абрамов і Писарєв. Крім того, їх підтримували дві кавалерійські дивізії, які пізніше були переформовані в кавалерійський корпус.

Більшовики уважно стежили за посиленням врангелівських військ. Ленін дав їм таку оцінку: «У Криму Врангель збирав все більше і більше своїх сил, у нього війська складалися з офіцерів, це робилося в надії на те, що за першого ж сприятливого моменту вдасться розгорнути ці сили, аби тільки за ними пішли селяни. Врангелівські війська забезпечені гарматами, танками, літаками краще, ніж всі інші армії, які боролися в Росії. Коли ми боролися з поляками, Врангель збирав свої сили…».

Червона армія змогла виставити проти врангелівців лише 18 тис. бійців. Всі її основні сили були пов’язані на Польському фронті. Головними цілями на літню кампанію Врангель визначив заняття Кубані й Дону, Північної Таврії і Донецького вугільного басейну. Наступ білих почався в той момент, коли польські війська вже видихнули й більшовики перейшли в контрнаступ. 1-ша Кінна армія червоних завдала потужного удару військам 3-ої Польської армії, зробивши глибокий прорив в тили поляків. Саме в цей момент війська Врангеля прорвали оборону більшовиків на північ від Перекопу і вийшли на оперативний простір.

Цьому передувала висадка десанту корпусу генерала Слащова на Кирилівку-Мелітополь, яка розпочалася 6 червня 1920 року. Десант врангелівців виявився повною несподіванкою для командування Червоної армії. Білі за чисельною і технічною перевагами вже 9 червня зайняли Мелітополь. 7 червня в наступ перейшла перекопська група армії Врангеля. Протягом декількох днів червоні стримували наступ білих, але потім змушені були відійти.

Ось як описував сам Врангель хід боїв під Перекопом: «Танки і броньовики рухалися попереду наших частин, знищуючи дротяні загородження. Червоні чинили відчайдушний опір. Особливо завзято билися латиські частини. Червоні артилеристи, встановивши знаряддя між будинками в селах Преображенка і Першокостянтинівка, впритул розстрілювали танки. Кілька танків були розбиті».

В ніч з 9 на 10 червня частини 2-ої кавалерійської дивізії червоних зробили успішний наліт на село Новомихайлівка, де знаходився штаб Чеченської дивізії врангелівців. У результаті нальоту в полон були взяті генерал Ревішин, командир Чеченської дивізії. Він був негайно доставлений у штаб Південно-Західного фронту, де в цей час перебував І. Сталін. У своїй доповідній записці В. Леніну він повідомив деякі подробиці допиту Ревішина. «Узятий нами у полон десятого червня на Кримському фронті бойової генерал Ревішин у моїй присутності заявив: а) обмундирування, знаряддя, гвинтівки, танки, шашки врангелівські війська отримують головним чином від англійців, а потім від французів; б) з моря обслуговують Врангеля англійські великі судна і французькі дрібні…».

Однак контрудари Червоної армії не змогли зупинити наступ білих військ. Врангелівські частини, що прорвалися, 12 червня вийшли до Дніпра, зайнявши міста Каховка і Олешки. У наступні дні наступ продовжився, і до 24 червня фронт стабілізувався на лінії Херсон-Нікополь-Ногайськ. Після цього Врангель взяв паузу, необхідну для перегрупування військ, перед початком нового наступу в бік Дону і Кубані.

З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням

Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.