В основі розуміння Ісламу лежить усвідомлення універсальності й всеосяжності цієї релігії. Однієї з головних причин помилкового розуміння є неправильне поводження з джерелами Ісламу, що визначили його характер і особливості – Кораном і сунною. Проблема полягає не в знанні текстів, а в їхньому правильному розумінні.
Сейран АРІФОВ
Проблема розуміння релігії (частина 1)
Проблема розуміння релігії (частина 2)
Коран - це Слово Боже, безпосередньо ниспослане всьому людству через посланника Мухаммада (мир йому й благословення). Коран не є ні словами ангела Джібріла, ні словами Пророка - це пряма нестворена мова Всевишнього Аллаха.
Коран незмінний і не може бути змінений, тому що Cам Аллах обіцяв його збереження: «Воістину, Ми ниспослали Нагадування, і Ми оберігаємо його» (Коран, 15:9).
Саме цим пояснюється ключова роль Корана в житті мусульман - це наріжний камінь ісламського суспільства, основа його державно-правового і соціально-економічного устрою.
Комплекс правових норм, що містяться в Корані, покликаний забезпечувати гармонію людської душі й тіла, почуттів і розуму, особистості, родини, суспільства і нації.
Намагатися жити згідно Корану - значить виконувати Божу волю, а ідеальне суспільство - це таке суспільство, де дотримуються всіх Його приписів.
«Воістину, це — Ниспослання від Господа світів. Вірний Дух (Джібріл) зійшов з ним на твоє серце, щоб ти став одним з тих, хто застерігає. Воно ниспослано на ясній арабській мові і згадується в Писаннях древніх народів» (Коран, 26:193—196).
Коран ниспосланий на ясній арабській мові, тому очевидно, що найкраще розуміння змісту аятів Священного Корана можливо в тому випадку, якщо людина досконало володіє арабською, коли їй знайомі словесні нюанси і структура цієї мови.
Дивно, але глибина, складність і широта коранічного слова в жодному разі не суперечать ясності Корана. Коран дійсно доступний для розуміння, але вимагає для цього певних знань і значних зусиль у їхньому пошуку. Не секрет, що для тлумачення багатьох аятів Корана необхідно бути обізнаним в області медицини, географії, астрономії, фізики, історії.
Виняткове значення в Ісламі має й інше джерело - сунна («спосіб, шлях, наслідування») - слова, справи і невисловлені схвалення Пророка (мир йому й благословення), відомі з хадисів - повідомлень очевидців. Особливо виділяються хадиси Кудсі - Одкровення Всевишнього, що не ввійшли в Коран, розказані Пророком (мир йому й благословення).
Сунна є або підтвердженням того, що містить у собі Коран, або докладним роз'ясненням того, про що в аятах Корана повідомляється в загальному вигляді, а також установлює норми, що не знайшли відбиття в Корані.
Коран неможливо правильно зрозуміти без знання сунни, тому вчені одностайні, що відмова від неї рівнозначна відмові від Корана.
«В Посланнику Аллаха був прекрасний приклад для вас, для тих, хто сподівається на Аллаха і Останній день і пребагато поминає Аллаха» (Коран, 33:21).
«Хто підкорився Посланникові, тим самим підкорився Аллахові. А якщо хто відмовляється коритися, то адже Ми не призначали тебе стражем над ними» (Коран, 4:80).
Важливо знати, що сунна була в кожного пророка, як, наприклад, в Ібрагіма, так і у Муси, Іси (мир їм усім).
Виділяють кілька видів хадисів: достовірні, хороші, слабі, а також помилкові. Звичайно, всі вони, за винятком помилкових і дуже слабих, використовуються в шаріаті. Учені доклали значних зусиль для визначення ступеня вірогідності хадисів, керуючись настановами, даними Всевишнім: «О ви, які ввірували! Якщо до вас прийде нечестивець із якою-небудь звісткою, то дізнайтеся» (Коран, 49:6).
Хадиси копітко збиралися в різні збірники, найвідомішими з яких є зібрання достовірних хадисів Бухарі, Мусліма й Маліка. Також значним авторитетом користуються збірники Тірмізі, Ахмада, Ібн Маджі, Насаі, Ібн Хіббана, Абу Дауда, Хакима та інших. Але, як ми вже відзначали раніше, робота з хадисами, їхнє тлумачення й використання для доказів надзвичайно складна і займатися нею повинні фахівці.
Наука про хадиси складається з декількох галузей. Вчений-мухаддіс повинен досконально знати історію життя Пророка (мир йому й благословення) і біографії передавачів. Дисципліна, що встановлює ступені сумлінності передавачів, дозволяє визначити ступінь вірогідності хадисів.
Існують галузі, що займаються скасованими і скасовуючими хадисами, причинами їхньої слабості, тлумаченням складних хадисів і хадисів з неясним значенням. Розділ про протиріччя хадисів усуває виникаючі спірні питання.
Хадиси відносять до двох категорій. Хадис мутаватир - це хадис, у вірогідності й точності передачі якого немає сумнівів. Звичайно це хадис, переданий великою кількістю оповідачів у кожній ланці його передачі, або хадис, зміст якого передається в багатьох інших хадисах. Хадис ахад - хадис, що не досяг ступеня мутаватир.
Перший приймається як достовірний і є твердим доказом. Що стосується хадиса ахад, то він може бути і достовірним, і хорошим, і слабим. І, відповідно, прийматися буде залежно від ступеня своєї вірогідності. Якщо хадис ахад достовірний, він стає доказом у будь-якому релігійному питанні, у чому немає розбіжностей.
На жаль, замість корисної для мусульман роботи деякі секти і партії займаються суперечками з питань, що були закриті багато століть назад. Їхнє гасло: сперечайся з усіма і сперечайся про все - виділися з юрби, обравши найдивніші, забуті й відкинуті думки, будь особливим - і на тебе звернуть увагу, за тобою підуть!
Знання й розуміння - велика милість Всевишнього, якою Він може обдарити своїх рабів. І той, хто прагне одержати знання не заради Аллаха, а з метою привернути до себе увагу, і використовує його для поділу умми - прямує шляхом заблукалих.
«О ви, які ввірували! Бійтеся Аллаха належним страхом до Нього і не вмирайте інакше, як будучи мусульманами. Тримаєтеся за верв Аллаха всі, і не розділяйтеся, і пам’ятайте, милість Аллаха вам, коли ви були ворогами, а Він зблизив ваші серця, і ви стали з Його милості братами! Ви були на краю прірви вогню, і Він урятував вас відтіля» (Коран, 3:102—103).
За матеріалами газети «Арраід»
