У Золотоординський період частина предків кумиків (к’умук’лар − один із корінних тюркомовних народів Дагестану) і кримців проживала поряд на місцевості Татартуп (нині територія Кабардино-Балкарії). Початок контактів цих двох народів можна віднести вже до перших років після утворення Кримського ханства. Кумики часто давали притулок кримським царевичам-втікачам. У 1536 році у Кумикії переховувався Іслам Гірай, суперник Сахіб Гірая в боротьбі за престол. А завдяки діяльності Мухаммад Гірай-Хана всі кабардинські беки стали послідовниками Ісламу.
Історичні знання допомагає збагатити видання Авдет, опублікувавши 25 фактів про кумицько-кримські взаємини, знайдені Юсупом Джанатлієвим, які могли бути невідомими широкій аудиторії.
1. У Золотоординський період частина предків кумиків і кримців проживала поряд на місцевості Татартуп (нині територія Кабардино-Балкарії).
2. Початок кумицько-кримських контактів можна віднести вже до перших років після утворення Кримського ханства. Згідно з «Хронікою Гірай-Хана», у другій половині XV століття в Дагестан втік один з претендентів на кримський престол, який зазнав поразки у міжусобній боротьбі. Ім’я Гірай-Хан, син Бахадур-Хана згадується як «Сахіб-і Сейф Валі Дагістан Гірей-Xан Бін Бахадур-Xан» в написі на шаблі з колекції османських султанів, що означає «власник меча і валі Дагестану Гірей-Хан, син Бахадур-Хана». Напис датується приблизно 1473 роком.
3. Тухуми (клани) кримського походження зафіксовані в кумицьких селищах Брагуни і Хамаматюрт.
4. Кумики часто давали притулок кримським царевичам-втікачам. У 1536 році в Кумикії переховувався Іслам Гірай, суперник Сахіб Гірая в боротьбі за престол. Через більш ніж півстоліття при дворі шамхала знайшов притулок ще один кримський утікач − Мурад Гірай. Гостюючи у шамхала, він одружився з його донькою. Перебравшись до Астрахані, царевич вже сам допомагав шамхалу. Так, зокрема в 1589 р. терський воєвода Хворостінін писав шамхалу: «А ты Шевкал князь, живешь от государя нашего…державы от Терского города ближе иных, а посемяста ни о чем еси ко государю нашему к его царскому величеству не присылывал к нам в город и прежнюю свою присылку забыл. … И государь наш великий государь царь и великий князь Федор Иванович… за твое не исправление послал бы на тебя рать свою многу… И государю бил челом о тебе Мурат Кирей царевич, чтоб государь наш на тебя рати своей ныне не посылал, а ты перед государем нашим исправишься».
5. Після свого вторинного зміщення з престолу хан Мухаммад Гірай IV протягом 8 років був володарем Тарковського шамхальства і перейменував подароване йому у володіння поселення Пірбай в Бахчисарай, на честь дорогої його серцю столиці Криму.
6. Після завоювання Казані й Астрахані армією Івана Грозного кримський хан позиціонував себе як покровителя ногайських і північно-кавказьких володарів. Як приклад наведемо цитату із заяви кримських послів Івану Грозному: «шевкальцы мусульмане, а при отцах и дедах и при дядях наших от тех мест и по си места меж нас с ними ссылка живет, их люди к нам ходят, а наши люди к ним ходят, в дружбе и любви ведемся».
7. Між кримськими ханами і кумицькими шамхалами існували тісні родинні зв’язки.
8. Військова експедиція на Москву хана Девлет Гірая на 18 років відстрочила вторгнення царських військ в долини річок Терек і Сулак і дозволила кумикам витратити більше часу на підготовку до опору.
9. Відомо також, що у 1591 році кримський хан Газі Гірай мотивував свій московський похід помстою за утиски тюменського і шевкальского правителів, тобто за правителів Тюменського володіння (так званої «Кавказької Тюмені» на Тереку) і шамхалів.
10. За свідченням історика Гасана Алкадарі, істотну допомогу кумикам у війні з Москвою в 1604–1605 рр. надали кримці.
11. На карті Герарда Гесселя у складі Кримського ханства на Таманському півострові вказано назву «Кумухіа Регіо», тобто загадкова «область Кумухія».
12. Спадкоємець кумицького престолу носив титул крим-шамхал.
13. Взаємна військова і дипломатична підтримка кримців і дагестанців була і в наступні роки. У 1654 році хан Іслам Гірай зажадав від царя Олексія Михайловича знести фортецю, яка заважає кумикам, які живуть на Тереку, їздити в Крим і до черкесів, а це не годиться, бо «те кумыкские владения суть исламские владения» и кумыки «из народа мухаммадова». Як і за сто років до цього хан Девлет Гірай, його нащадок, заступаючись за дагестанців, апелював до факту релігійної спільності з ними.
14. Під час другого кримського походу князя В. В. Голіцина на допомогу хану Селім Гіраю з Північного Кавказу прибуло 50-тисячне військо, яке складалося з кумиків, черкесів і яман-садаків (підрозділи ногайців). І ще один епізод. На початку XVIII століття, виконуючи прохання кримського хана, північнокумицький власник «Салтан-Мамут» підійшов із загоном, що складався з кумиків і чеченців, до кордонів кабардинських володінь, пропонуючи їх правителям приєднатися до союзу з Кримом, чим «деяких… похитнув».
15. Через Кумицьку рівнину йшов шлях кримських ханів у їхніх походах проти ворога Османської імперії Сефевідської держави. Пам’ять про ці пересування збереглася у назві місцевості Кримчі-Айри між селищами Ендірей, Кокрек і Муца-Аул Хасав’юртівського району.
16. Евлія Челебі згадує про фортецю Шад-Кермен біля злиття річок Джинджик (Зеленчук) і Кубані. Казієм цієї фортеці був «кумик Тухтар Хаджі-Алі, в розпорядженні якого знаходяться 100 кумицьких джигітів. Завдяки їм і діяльності Мухаммад Гірай-Хана всі кабардинські беки прийняли мусульманство».
17. Родоначальник знатного кримського роду Уздемнікових Уздень Черік-бей прибув до Криму з Північно-Східного Кавказу при ханові Каплан Гіраї (початок XVIII століття). Його нащадки у складі Перекопського полку брали участь у війні 1812 року.
18. Шамхальство Тарковське вступило в підданство Росії тільки після падіння Кримського ханства, позбувшись в його особі одного з основних гарантів своєї незалежності.
19. На згадку про тісні контакти і популярність кримських ханів збереглися імена, запозичені кумиками з іменника кримських ханів: Герай, Аділь Герай, Арслан Ґерай, Девлет Герай, Саадет Герай, Казі Герай, Саадат Герай, Мухаммед Герай, Шан Герай, Іслам Герай, Аділь-Султан та інші. Особисті імена Крим (Кирим) і Крим-Султан також пов’язані з кримськими реаліями. У свою чергу сина кримського царевича Саадат Герая звали Кумук Герай.
20. У списку кримських сіл XVIII століття згадується Кумуклар-Отар.
21. У XIX столітті в Криму проживав кумицький поет і релігійний діяч Акай-Молла, який у своїх віршах і проповідях відмовляв кримтатар від переселення в Османську імперію.
22. Кумицький просвітитель і першодрукар Абусуфьян Акаєв жив у Бахчисараї і вчився у редактора журналу «Терджиман» Ісмаїла Гаспринського.
23. Низка книг з кримтатарської філології написав кумик Абдулгамід Батирмурзаєв, що жив в Сімферополі. Серед дослідників кумицької літератури чільне місце посідає Бекіру Чобан-Заде.
24. Режисером кумицького театру тривалий час був кримтатарин Сервер Джетере.
25. І в Криму, і в Кумикії існують населені пункти та урочища з назвами Борог’ан (Брагуни) і Бадрак.
