Як виглядали золотоординські міста Нижнього Подніпров’я

Виникнення Кримського ханства (1441) поклало край пануванню Золотої Орди на землях Північного Причорномор’я. До того часу частина раніше розвинених міст вже лежала в руїнах. Причиною цього були як зовнішні, так і внутрішні конфлікти.

Але спадщина Золотої Орди повністю не зникла. Протягом багатьох століть, аж до кінця XIX ст., мандрівники знаходили в степах і на берегах річок руїни кріпосних стін, мечетей, мавзолеїв і караван-сараїв. Завдяки дослідницькій роботі істориків, деякі міські центри періоду Золотої Орди вдалося знайти і на їх місці провести археологічні розкопки.

Нині найбільш вивченим вважається городище Кінські Води. Воно розташоване біля села Юрківка (Оріхівський район, Запорізька область), інша його назва, взята з «Книги Великому Кресленню», — «Сім мечетей». Протягом останнього десятиліття на місці золотоординського міста були проведені археологічні розкопки, завдяки яким вдалося знайти руїни п’яти капітальних будівель, зокрема фундамент мечеті. Фундамент був зроблений з великих кам’яних брил, а стіни викладені з обпаленої цегли. Крім того, на місці культової споруди були знайдені фрагменти кашинної кераміки, якою була прикрашена мечеть.

У 2013 році запорізькі археологи, що працювали у московських архівах, знайшли малюнок мавзолею XIV–XV ст. Малюнок був зроблений в 1769 році інженером-картографом російської армії, що обирав місця для будівництва фортець в районі нижнього Дніпра. На ньому зображено фасад мавзолею знатної особи золотоординського періоду. Подібні будівлі збереглися на території сучасного Казахстану, Середньої Азії і в Криму. На думку вчених, мавзолей був зруйнований або розібраний на будматеріали в період російсько-турецьких воєн кінця XVIII ст. Ця знахідка дозволяє певною мірою відповісти на запитання: як виглядали міста Золотої Орди Нижнього Подніпров’я.

Іншим цікавим археологічним об’єктом, також розташованим у Запорізькій області, є Кучугурське городище.

Збережені історичні документи пов’язують нижньодніпровські міста з ім’ям беклярбека Мамая. В. Ляскоронський на початку XX ст. писав: «Мамаєва орда колись кочувала біля порогів… тут, навпроти Нікополя, є річка Мамай-сурка та урочище Мамай, а неподалік ще недавно зберігалися руїни татарських мечетей».

На думку деяких істориків (А. Григор’єв, М. Єльников), Кучугурське городище є головною резиденцією беклярбека Мамая, містом Орду, період розквіту якого припадає на 1363–1380 рр. Можна також припустити, що місто занепало (або було зруйноване) після походу Тимура (Тамерлана) в 1395 році.

Археологічні розкопки Кучугурського городища, проведені в 1953 році, виявили цілий комплекс будівель, що належать до середини XIV ст. Серед них варто особливо виділити залишки мечеті площею 500 кв. метрів, поруч з якою були знайдені фундаменти мінарету. Крім того, був знайдений палац площею 476 кв. метрів, можливо, він був резиденцією ханів Золотої Орди або самого беклярбека Мамая.

В експозиції Запорізького краєзнавчого музею представлена велика колекція знахідок, зроблених в золотоординських містах нижнього Подніпров’я. Серед них особливу цінність представляє китайський і корейський порцеляновий посуд, мозаїка, знайдена під час розкопок мечетей, керамічні труби, монети і мусульманський надгробок.

На думку В. Єгорова, «описані пам’ятки не є єдиними залишками міст Золотої Орди на території лівобережного басейну Дніпра. У різних писемних джерелах і на картах трапляються згадки про руїни золотоординських населених пунктів, локалізувати які на карті неможливо через їх повну невивченість».

Найбільш цікавим, з точки зору археології, районом для пошуку і локалізації невідомих і маловідомих міст Золотої Орди, є район Дністровсько-Дніпровського межиріччя. Можливо, саме там будуть знайдені відповіді на найскладніші запитання історії Улусу Джучі.

З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.

Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»