Справжній шедевр, пронизаний витонченою простотою: бездоганна гра акторів, саундтреки, написані самою природою, неймовірна переконливість. «Колір Раю» – іранське кіно в кращому своєму прояві. Воно розповідає про страждання і надії, відправляючи нас в неймовірну подорож любові і віри. Картина, що володіє надзвичайною силою, довгі роки продовжує шокувати і викликати бурю емоцій у глядачів по всьому світу.
Мусульманська альтернатива «Острову» П. Лунгіна
Школа-інтернат для сліпих в Тегерані, яку відвідує сліпий 8-річний Мохаммад, закривається на літній період, але батько хлопчика не поспішає забирати сина-інваліда додому. Переповнений тугою і неспокоєм, вразливий і чуйний, в очікуванні тата Мохаммад рятує пташеня, що загубилося, занурюючись у світ звуків і відчуттів, замінюючих йому зір.
Галасливі вулиці Тегерана, лавки, зелені гори і родючі рівнини північного Ірану ведуть отця з сином додому, де бабуся і сестри зустрічають Мохаммада з любов\'ю і радістю. Щойно надумавший одружуватися отець, зубожілий, старіючий, овдовілий, обтяжується незрячим сином і відправляє його в учні до сліпого тесляра. Мохаммад не плекає ніяких ілюзій відносно почуттів свого батька до себе. Він ридає, звертаючись до Господа. І прагне у всьому змагатися зі світом зрячих.
Фільм міг би показатися наївним, але рівень режисерської та операторської роботи не залишає місця подібним враженням. Кожен кадр скомпонований і пропрацьований до рівня самостійного художнього твору. Витончений малюнок світла і тіні додає тому, що відбувається, особливого глибинного сенсу, і фраза головного героя «сліпі можуть бачити Аллаха, але не очима» стає ключовою.
У головних ролях: Хосейн Махджуб, Мохсен Рамзані, Салма Фізії, Ельхам Шаріфі, Фарахназ Сафарі
Дідьє Муаз, США, про фільм «Колір Раю»: «Цей фільм украй складно порівняти з чим-небудь подібним в даному жанрі. Мохсен Рамзані, граючий Мохаммада, просто чудовий. Сцена, в якій він починає ридати над своїми бідами і запитувати Господа, чому отець не любить його, буквально розриває ваше серце. Мохаммад у результаті показує нам, що присутність Господа можна відчувати навіть у тому випадку, коли ти не можеш дізнатися, якими квітами сяє Рай».
Роджер Еберт, США, про фільм «Колір Раю»: «Не дивлячись на всю свою мелодраматичність, «Колір раю» не є дуже очевидним або маніпулятивним фільмом. Він якось навіть дуже нарочито простий. Саундтрек фільму наповнений звуками природи – тріщанням коників, пташиними трелями, шумом комах і живої природи, голосами і кроками. Сліпа людина легко зрозуміє, де відбувається дія фільму – як і Мохаммад.
«Колір раю» – це сімейне кіно, яке стоїть на порядок вище примітивного комерціалізму продукції на зразок «Покемона» і його системи цінностей, заснованої на владі та жадності. Саме тому, що фільми Маджіді не знижують в гонитві за дитячою аудиторією планку своєї художньої цінності, вони виявляються цілком захоплюючими і для дорослих».
Стефан Хольден, The New York Times, про фільм «Колір Раю»: «Приголомшливо прекрасний. Коштовність!».
Уродженець Тегерана, режисер Маджід Маджіді відомий світу картинами «Отець» (1995), «Дощ» (2000). Його фільм «Діти небес» (1996) номінований на «Оскар». «Колір Раю» (1998) удостоєний шести міжнародних нагород: Grand Prix of Americas Best Film, 21th Montreal Festival for World Films (Montreal, Canada), Second Best Film Viewers Choice, 21th Montreal Festival for World Films (Montreal, Canada), Best Film from Youth Jury, 37th International Film Festival (Gijon, Spain), Best Film Viewers Choice, 5th International Film Festival (Rennes, France), Best Fiction Film, 18th International Festival of Environment Films (Paris, France), Best Film, 17th Fajr International Film Festival (Tehran, Iran).
Фільм не рекомендується до перегляду вагітним і годуючим жінкам, вразливим підліткам і людям із слабкою психікою.
За матеріалами Іслам.Ру
