22 квітня (за новим стилем) або 10 квітня (за стилем старим) 1883-го, 134 роки тому, в Бахчисараї побачив світ перший номер газети «Терджиман» («Перекладач»). Він складався з чотирьох сторінок, половина з яких була російською мовою, а інша — кримськотатарською. При цьому обидва мовні розділи дублювали зміст один одного.
Газета, яка виходила з 1883 до 1918 року в Бахчисараї, фактично була друкованим органом тюркомовного населення Російської імперії. «Терджиман» — перша в історії кримськотатарська газета. Станом на 1918 рік, це було найстаріше активне періодичне видання мусульманського світу, яке поширювали в 12 країнах. Останній номер «Терджимана» вийшов 23 лютого 1918 року, коли більшовики окупували Крим.
Засновником і видавцем був кримськотатарський просвітитель Ісмаіл Гаспринський. Головним завданням «Терджимана» він бачив єднання тюркських народів на основі спільності духу, мови і культури, а девізом газети було гасло «Ділдо, Фікірде, Ішде Бірлік» («Єдність у мові, думках і справах»). У першому номері, звертаючись до перших читачів своєї газети, Гаспринський писав:
«Випускаючи нашу газету, ми хочемо заявити нашим читачам, що „Терджиман“ намагатиметься насамперед, з одного боку — давати потрібні і корисні для культурного життя знання, а з іншого — знайомити суспільство з нашими національними потребами. Наш шлях тяжкий і складний. Тому ми взялися за цю справу в ім’я Господа і взялися за перо в інтересах правди і науки. Чи буде „Терджиман“ відповідати тим вимогам, які він собі ставить, чи ні, нехай вирішить майбутнє, тому що зрозуміло: я сам не можу винести вирок».
Ісмаіл Гаспринський розпочав створення газети в 1879 році. Спочатку він планував видавати тижневик кримськотатарською мовою «Файдаль еглендже». Однак його прохання було відхилене міністром внутрішніх справ Львом Марковим. Те ж відбулося і з проханням про відкриття газети для дітей «Мектеб» і літературно-інформаційного листа «Канун». Все ж після декількох років листування і переговорів з чиновниками Гаспринському вдалося отримати дозвіл на видання «Терджимана».
У 1885 році друкарня Гаспринського в Бахчисараї згоріла, через деякий час йому вдалося відновити її.
Спочатку тираж газети був невеликим, але він збільшувався і поступово «Терджиман» перетворився з тижневика в щоденну газету.
20-річний ювілей «Терджимана» в 1903 році перетворився у загальнонаціональний форум, який закріпив за Гаспринським статус «батька нації російських мусульман». Реалізацією ідей тюрко-ісламської солідарності стали перші мусульманські з’їзди.
Для російської умми «Терджиман» був основним джерелом інформації, а до революції 1905 року — фактично єдиним реальним механізмом зв’язків внутрітюркського мусульманського суспільства Російської імперії, оскільки через неможливість створення політичних партій редактори і співробітники газет виконували функцію професійних політиків і громадських діячів. Зокрема, в «Терджимані» активно висвітлювали Всеросійські мусульманські з’їзди 1905–1906 років.
Період високого впливу газети (1883–1904 рр., «Ера „Терджимана“») був епохою зародження громадського руху російських мусульман в цілому.
«Терджиман» існував на кошти мусульманських промисловців, насамперед братів Рамієвих з Оренбурга, Акчуріна з Симбірська і Зейн аль-Абідін Тагієва з Баку. Підписка на видання була недорогою. Крім того, Гаспринський заохочував нових читачів, щорічно відправляючи передплатникам в подарунок книги, які видавали в його бахчисарайській друкарні.
Після смерті Гаспринського в 1914 році «Терджиман» перейшов його синові Рефату. При цьому, згідно із заповітом видавця, редактором став Асан Сабрі Айвазов.
Джерела:
