У цю суботу вранці зі святковою ранковою молитвою розпочнеться Свято жертвопринесення - Ід аль-Адха (ар.мова) і Курбан-байрам (тюрк. мова).
Насправді, апофеозом Хаджу, що передує святу Курбан-байрам, є Стояння на горі Арафат. Вважається, що в День Суду всі народи від початку світу будуть зібрані саме на Арафаті, недалеко від Мекки.
Тому паломники особливо проникливо моляться, вистоюючи на Арафаті, а решта мусульман світу, які не здійснюють Хадж, в знак солідарності з ними, постяться. І тільки наступного дня, після святкової молитви, настає Свято жертвопринесення - на згадку про велику милість Бога, яка була дарована Ібрагіму в момент, коли він, упокорюючись з Божою волею, готовий був принести в жертву свого сина Ісмаіла. Господь перевірив силу його віри і послав йому для жертви вівцю. Тому мусульмани всього світу в цей день повинні приносити в жертву вівцю або козу. Це - сунна.
Є й сунна щодо того, яким повинен бути курбан - пожертва. По-перше, треба знати, що жертовна тварина приноситься главою сім'ї від імені всієї родини, а не окремими її членами. Одна сім'я повинна приносити в жертву одну вівцю або одну козу. Сім сімей в складчину можуть принести в жертву корову або верблюда. Однак, якщо сім'я заможня і хоче принести в жертву три вівці або цілу корову, то вона може це зробити.
Вік верблюда повинен бути не молодше 5 років, корови - не молодше 2 років, а вівці і кози - не молодше 1 року. Жертовна тварина має бути здоровою і без дефектів.
Жертвоприношення вважається дійсним, якщо воно починається після святкової молитви вранці на Курбан-байрам, але не раніше і не напередодні.
Жертву кладуть на лівий бік і повертають головою до Мекки.
Жертву не можна пов'язувати і тримати силою, тварина не повинна страждати, ніж повинен бути дуже гострим, щоб смерть наступила моментально. В момент, коли сходить кров, не можна робити будь-які інші дії, наприклад, переламувати кістки.
М'ясо жертовної тварини повинно були розділене на три рівні частини. Одну частину господар роздає бідним, другу частину - друзям, сусідам і родичам, які потребують допомоги, і тільки третю частину залишає собі.
Над жертовним тваринам проголошують «Бісмілля», «Аллаху Акбар» і лише після цього заносять ніж. Ті, хто щороку виконує цю функцію, знають, що в момент, коли тварину покладено на лівий бік і сказані ці слова, вона стає дуже спокійною, покірною волі Всевишнього. Якщо і в цей момент тварина вивертається, її відпускають.
М'ясо жертовної тварини повинно були розділене на три рівні частини. Одну частину господар роздає бідним, другу частину - друзям, сусідам і родичам, які потребують допомоги, і тільки третю частину залишає собі, хоча може пожертвувати бідним весь курбан і собі взяти тільки символічну частку, щоб покуштувати жертовне м'ясо.
І останнє. Тому, хто ріже жертовну тварину в громадських місцях, віддають за роботу гроші і тільки гроші. Заборонено оплачувати роботу жертовним м'ясом, навіть шкурою, оскільки вона жертвується безкоштовно для нужденних.
Нехай Всевишній прийме вашу жертву і зарахує вам велику нагороду!
Галина Хмілевська,
кримчанка, українська мусульманка,
зараз живе в Єгипті
Джерело: Крим.Реаліі
