«Убралася в нього — і відчула, як у мені прокидається жіночність», — гостя Дня хіджабу в Запоріжжі

12.02.2020
Оцініть статтю: 
(3 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

На початку лютого в усьому світі відзначають День хіджабу. У Запоріжжі на честь цього дня 9 лютого відбувся захід, на якому розповіли про те, що є хіджаб і що тільки хустка чи покривало не є хіджаб; нащо й чому жінки носять хіджаб, про досягнення мусульманок, їхню боротьбу за право носити одяг, відповідний релігійним приписам, а також про нинішні стереотипи про права жінки в Ісламі. Такий захід у Запоріжжі проводять уже вшосте — цього року він відбувся в готелі «Інтурист».

Танзіля Іса, голова жіночої мусульманської організації «Сафія», одна з ініціаторок та організаторок заходу, оприлюднила в соцмережі «Фейсбук» невеликий фотозвіт і поділилася своїми емоціями:

«Дякуємо! Дякуємо Всевишньому за день, проведений у колі однодумців, друзів і близьких! Дякуємо тим, кому ми цікаві, хто прийшов нас підтримати! Це був насичений день, повний емоцій, сміху й радісних переживань. Спасибі, що були з нами!»

Подію не проминули й журналісти місцевих ЗМІ. Зокрема, кореспондент порталу «061» поспілкувався з головою ГО «Сафія»:

«Як зазначила голова громадської організації «Сафія» Танзіля Іса, ніхто не може змусити мусульманку носити хіджаб — це цілком її добра воля. І це не просто хустка, а одяг, що покриває все, крім обличчя та п’ястей. Жінка вбирається в хіджаб, коли відчуває, що хоче це зробити.

Танзіля Іса каже, що в Запоріжжі мусульманки в хіджабі не мають особливих проблем зі сприйняттям у суспільстві, хоча бувають випадки, коли на них реагують з інтересом. Головною проблемою була відмова, коли дівчата приходили фотографуватися на паспорт у хіджабі. Але після тривалих судів, зборів підписів наприкінці минулого року в Україні дозволили фотографуватися на документи з покритою головою».

Однією з родзинок Дня хіджабу в Запоріжжі, як зазначає «061», цього року стало відтворення кримськотатарського весільного обряду «Къына геджеси» («Ніч хни»). Його проводять за кілька днів перед весіллям, у ньому беруть участь самі дівчата — подруги й сестри нареченої. Ця традиція сягає корінням глибокої давнини та існує у весільній обрядовості багатьох тюркських народів. У кримських татар за радянських часів вона була забута, історичних довідок і згадок лишилося небагато, проте це не завадило відродити обряд. Багато нинішніх наречених не тільки обирають національні костюми для весілля, а й намагаються додержувати обрядовости кримських татар. Головна відмінність сучасної «Ночі хни» в самому візерунку, що його наносять нареченій хною на руки. З давніх-давен візерунок був досить простий — ромб або коло з крапкою посередині, — а тепер орнамент досить багатий різними елементами.

Під час заходу відтворили «Ніч хни»: дівчата й жінки з організації «Сафія» та кримськотатарського національного товариства «Ана Юрт» зображували й саму наречену, і її подруг, і родичок. Почалася вона з частування кавою. Потім переглядали подарунки та вбирали «наречену», надівши на неї святкову сукню, вишитий халат, пояс і головний убір, прикрашений монетами. «Свекруха» розстелила сувій гарного шовку — по ньому «наречена» пройшла до неї та з пошани поцілувала її руки. Кілька дівчат узяли червону вуаль та, тримаючи її над «нареченою», водили навколо неї танок. Це все супроводжували танці й пісні — то веселі, то сумні. Опісля дівчата накинули вуаль на голову «нареченої», обмили їй руки та стали малювати орнамент на руках «нареченої». Потім візерунки хною нанесли на руки всім гостям.

У рамках Дня хіджабу відбувся й показ мусульманської моди. На імпровізований подіум виходили моделі в національному одязі мусульманських народів, а також повсякденному одязі мусульманок і вечірніх сукнях.

Одна з гостей поділилася в соцмережі «Фейсбук» своїми враженнями:

«Це було чудово й дуже цікаво. Ішли <...>, щоб ближче обізнатися з мусульманською культурою, бо в нас багато друзів-мусульман, і, звичайно, навчитися гарних способів вив’язування хустки. Щось таємниче є в цьому хіджабі. З’являється відчуття тепла й затишку. Убралася в нього — і рухи тіла стали м’якшими, відчула, як у мені прокидається давно заснула жіночність. Побачила кілька варіантів <...> — із задоволенням користуватимусь у повсякденному житті. Сердечно дякую організаторам заходу, дякую за запрошення Ніярі Мамутовій і Танзілі Ісі! Це було славно! Мир усім!»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.