Якщо знаєш супротивника і знаєш себе, борися хоч сто разів, небезпеки не буде; якщо знаєш себе, а його не знаєш, один раз переможеш, інший раз зазнаєш поразки; якщо не знаєш ні себе, ні його, щоразу, коли битимешся, будеш зазнавати поразки.
Сунь Цзи. Мистецтво війни
1768 рік був фатальним для великої Османської імперії. Інтриги європейських дипломатів призвели до того, що султан Мустафа III оголосив Росії війну, заступившись за інтереси безпорадної Речі Посполитої, яка перебувала на краю загибелі. Османська армія була не готова до цієї війни, величезна за кількістю, вона сильно поступалася російській у підготовці особового складу, маневреності та озброєнні.
Російська імперія вже давно готувалася здійснити прорив до Чорного моря. Її цікавили Крим та Кавказ. Протягом шести років йшла тяжка війна, в якій у Стамбула було мало шансів на перемогу. Слід сказати, що не тільки зброєю росіяни досягли потрібного результату. Розвідники проникали в тили османських армій, підкуповували беїв ногайських племен, турецьких командирів, вишукували зрадників серед різних верств суспільства.
Добре відома історія Ільяса Колчака (предка знаменитого білогвардійського адмірала), серба, який прийняв Іслам і дослужився до титулу паші і призначеного командувати фортецею в Хотині. Під час російсько-турецької війни 1735−1739 рр. Ільяс-паша здав Хотинську фортецю російській армії. Після війни він відмовився повернутися на батьківщину, вступивши на службу до графа Потоцького. Зумів розбагатіти, придбав величезні земельні володіння в Україні, Росії та Польщі. Його син прийняв православ’я і став служити новим господарям − Російській імперії.
Серед імен менш відомих зрадників є ім’я людини, яка відіграла трагічну роль в історії Кримського ханства.
У 1770 році 2-га російська армія під командуванням генерал-аншефа Петра Паніна взяла в облогу фортецю Бендери. Одного разу вночі у російський табір з’явилися два татарина з Буджака: Якуб-ага і його племінник Юсуф Ібрагім. Перший був «начальником турок и татар жительствовавших селений Балты, расположенных по речке Кодыме, и владельцем селитьбы при урочище Кривое Озеро».
Зрадники повідомили Паніну «деякі відомості про кримських татар». Інформація Якуба-аги виявилася настільки важливою, що Панін після взяття Бендер на її основі представив Державній раді секретну доповідь «Об отложении крымских татар от власти турецкой». Доповідь була схвалена особисто Катериною ІІ.
Для реалізації проекту анексії Криму була створена спеціальна комісія, в яку як перекладач був залучений Якуб-ага. Основним її завданням було ведення таємних переговорів з впливовими ногайцями і кримськими татарами. У російських архівах збереглися імена тих, з ким ці переговори велися: Ширін-бей, Шагнас-бей, Карашаг-мурза, Ельмурза-мурза.
Довгий час роботу комісії гальмувала нестача грошей і російська бюрократія. Але в 1774 році її очолив фаворит Катерини ІІ генерал Григорій Потьомкін. Після його призначення були зняті зі своїх посад всі недобросовісні чиновники. За порадою фельдмаршала Петра Румянцева переговори з татарами були доручені Якуб-азі.
«По письму вашему, — писал Румянцев Потемкину, — переводчика Якуб-агу с сим к вам почтеннейшее препровождаю. Если татарин быть может резонабильный и усердный, то он т. е. совершен и в том и другом доказав оные искусством своим и способностью».
Якуб-ага швидко освоїв абетку придворних лестощів, зумівши втертися в довіру до Потьомкіна. За свої «труди» в 1781 році зрадник отримав чин радника канцелярії. Це був період інтенсивної роботи із захоплення Криму. Величезні суми були виділені з російської казни на підкуп впливових татар, щоб «устранить султанское влияние на крымских ханов при назначении ими на ханство».
До 1783 року все було готове, російські війська зайняли ключові позиції на півострові. Операцією керував особисто Потьомкін, в штабі якого працював, не покладаючи рук, Якуб-ага, який на той час вже став Яковом Ізмаіловичем Рудзевичем.
28 червня 1783 року було оприлюднено маніфест Катерини II «О принятии полуострова Крымского, острова Тамань и всей Кубанской стороны под Российскую Державу». Цей акт фактично ліквідував незалежність Кримського ханства. Катерина II за успішну анексію Криму присвоїла Потьомкіну титул «князя Таврійського». Не забули і про багаторічну службу Росії Якова Рудзевича, зробивши його статським радником з правами дворянства.
Але недовго купався в променях слави «чесний і безкорисливий трудівник» Рудзевич (як сказано в одній з його характеристик). У жовтні 1784 року зрадник помер, залишивши свою сім’ю практично убогою. Довелося Потьомкіну звертатися до цариці з проханням про виділення родині пенсії в розмірі 1200 рублів на рік. Перед смертю Якуб-ага хрестив своїх дітей, давши їм православні імена. Його син Олександр був прийнятий в російську армію, де зумів зробити успішну кар’єру, дослужившись до генерала. Він закінчив життя на берегах Дунаю, борючись проти своєї колишньої вітчизни − Османської імперії.
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
