В Україні тривають заходи з ушанування жертв депортації кримськотатарського народу — мітинги, акції на підтримку кримських татар, наукові конференції, мистецькі та просвітницькі вечори. Історики, політики, релігійні діячі та громадські активісти не дають світові забути трагедію, що спіткала кримськотатарський народ 72 роки тому.
На державному рівні Україна визнає цей злочин сталінізму за геноцид. Вивчаються обставини депортації, публікуються матеріали й знімаються телепередачі, документальні й художні фільми, виходять радіопрограми, присвячені цій, створеній радянською владою, катастрофі, що, за різними даними, забрала життя до 48 відсотків кримських татар. Не залишається поза увагою суспільства й подальша доля кримських татар, що їм, на відміну від інших репресованих народів, радянський режим так і не дозволив повернутися на землю предків.
Особливу увагу цим подіям приділяють у травні, бо саме 18 травня й розпочалася історія поневірянь кримськотатарського народу, що втратив не лише рідну землю, не лише своїх синів і дочок, що його честь і гідність намагалися спаплюжити неправдивими звинуваченнями, наклепами — розпочався довгий тернистий шлях національної боротьби, відновлення справедливості й відродження народу.
Щиро співчувають кримськотатарському народові послідовники Ісламу, і це зрозуміло, бо кримські татари — не просто співгромадяни, а й одновірці. Історія цього народу близька всім нам, її трагічні сторінки відгукуються болем у серці кожного мусульманина. Тож Духовне управління мусульман України «Умма», Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Альраід», ісламські культурні центри Києва, Львова, Сум, Запоріжжя та інших українських міст не лише долучилися до участі в заходах, присвячених цій сумній даті, а й стали ініціаторами та організаторами багатьох із них.
20 травня в одному з виставкових залів Національного музею літератури України, де напередодні було відкрито організовану ІКЦ Києва виставку кримських художників «Кримські почуття» в рамках акції «Ми обов’язково повернемося!», відбувся вечір-реквієм «Депортація кримських татар крізь призму кримськотатарської літератури». Організатори меморіального вечора — ДУМУ «Умма», ВАГО «Альраід», ІКЦ Києва. Захід розпочався з молитви, яку прочитав муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов.
Учасник вечора, голова Всесвітнього конгресу кримських татар (ВККТ), голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров, звернувся до присутніх із проникливою промовою, провівши паралелі між злочинами радянської тоталітарної системи і нинішніми подіями в окупованому Криму. Пролунали слова непереборної віри у відновлення справедливості та повернення півострова його корінному народові:
— Сумно, бо Крим окупований... Але це не надовго! Повірте мені, ми всі не просто дочекаємося! Ми всі доб’ємося того, що повернемося разом! Іншааллаг, ми повернемося!
Лідер кримських татар висловив подякував тим, хто в ці травневі дні долучився до заходів з ушанування пам’яті жертв депортації, підтримав кримськотатарський народ, відзначивши й внесок ВАГО «Альраід»:
— Тут наші брати з асоціації «Альраід»... І особливо в ці скорботні дні, напередодні і в день 18 травня, ви бачили все, що було в Києві. Але такі самі заходи відбулися у Львові, Дніпропетровську, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Мелітополі, на Чонгарі — перед тими дверима, що для нас сьогодні зачинені! Хочу подякувати всім, хто організував цей, дуже теплий для мене, вечір! Я бачу тут дуже багато знайомих облич — тих, хто роками працює для Криму, людей різних національностей і віросповідання...
Директор Ісламського культурного центру Києва Ісмаіл Кади у своїй промові наголосив, як важливо для кожного народу зберегти свою мову, культуру, релігію та традиції, а для людини — не втратити усвідомлення себе частиною народу. Але є час, коли, на знак солідарності, можна й треба визнати свою належність до народу, що потерпає. Доктор Ісмаіл зізнався, що пишається відповіддю свого малолітнього сина, котрий на запитання, хто він за національністю, сказав: «Я — кримський татарин із Криму!».
Казав Ісмаіл Кади й про Іслам, як про релігію миру, подарувавши Національному музеєві літератури України книгу відомого вченого, сходознавця, історика й перекладача Михайла Якубовича — наукове дослідження «Іслам в Україні». Подарунок із вдячністю від імені музею прийняла заступник директора Раїса Сеннікова.
Під час літературно-художньої програми вечора лунали вірші та уривки з літературних творів кримськотатарською та українською мовами, озвучені спогади тих, хто пережив депортацію.
Від імені кримських художників, чиї роботи представлено на виставці, виступив молодий талановитий митець Сергій Корабельников.
Уривки з творів кримськотатарських письменників і поетів читали науковці: перекладач і сходознавець Юрій Косенко та Ольга Тимчишин (співзасновники ГО «Українська ініціатива»).
— Кримськотатарські письменники й поети створили чимало зворушливих творів, присвячених цій трагедії, — зазначив Юрій Косенко перед тим, як представити аудиторії біографії та уривки з творів кримськотатарських митців.
Учасники вечора почули у виконанні Юрія Косенка фрагмент із твору «Жменька землі» Ідриса Асаніна; пролунали уривки з «Седже» Ескендера Фазила та спогади про автора, написані поетом Білялом Мамбетом.
Ольга Тимчишин прочитала послання поета Аблязіза Велієва «Моєму народові» — мовою оригінала та в перекладі.
Ведучий вечора, представник ВАГО «Альраід» Ділявер Саідахметов, розповів про письменника Ервіна Умерова та його твір «Самотність», процитувавши кілька фрагментів із нього.
Лунала цього вечора музика й пісні — їх виконували співачка-бандуристка Надія Буйновська; діти з гімназії «Наше майбутнє», що діє при ІКЦ Києва — Лятіфа Якубова та Саламех Мухаммад — прочитали уривок із поеми «Балалыгъымнен корюшюв» («Зустріч із дитинством») кримськотатарською та українською мовами, а також виконали пісню «Эй, гузель Къырым». Молодий кримськотатарський художник Халіл Дервіш, твори якого представлено на виставці, вразив присутніх ще одним своїм талантом, виконавши пісню «Ватаним — Къырым».
Дитячий ансамбль культурно-освітнього центру «Кримська родина» представив програму «Чорний день мого народу», до якої увійшли кілька поетичних творів, зокрема «Узакътан бир сес келе», «Къырым — меним Къырым», а від прочитаних рядків вірша Лілі Буджурової «Говори, отец! Говори!» у багатьох присутніх на очах з’явилися сльози...
До пізньої години не розходилися відвідувачі музею, учасники: ділилися враженнями, думками, обговорювали твори кримських художників і ласували традиційними кримськотатарськими солодощами — їхній смак наче повертав кожного в мирне життя, під кримське сонце, до пахощів кипарису та ялівцю, солоного вітру узбережжя й неосяжних виднокраїв, що відкриваються з яйли...
