«Середньовіччя» літератури кримських татар: конспект лекції

Програма імені Фулбрайта в Україні провела серію відкритих лекцій-дискусій з історії й культури кримських татар. «Читомо» побувало на виступі історика, філолога Нарімана Абдульваапова «Повернення із забуття: минуле та сьогодення середньовічної кримськотатарської літературної спадщини». Його насичена фактами лекція пролила світло на незнані для багатьох сторінки історії літератури, яка творилася в Україні.

Про антологію і підручники

Я працюю і живу в Сімферополі та вже 17 років викладаю на філологічному факультеті Інженерно-педагогічного університету на кафедрі кримськотатарської й турецької літератури.

Це, здається, вперше, коли я намагатимусь у масштабах однієї лекції представити такий тривалий період культури та літератури кримських татар, з якого навіть повноцінної антології та підручника наразі немає. Для мене така лекція буде цінним експериментом.

Про дослідження кримськотатарської літератури

Не можна сказати, що досліджень нашої середньовічної літератури не проводилося взагалі. У XIX ст. було чимало російських дослідників, на кшталт Смірнова, які не ставили собі за мету вивчення саме літератури кримських татар, а просто стикалися із історіографічними та літературними пам’ятками під час вивчення історії Кримського ханства та Золотої Орди. Наприклад, із літературною творчістю династії Гіреїв. Тоді були перші спроби перекладу їхніх творів російською мовою. Серйозна робота почалась наприкінці XIX — на початку XX ст., коли приєднались кримськотатарські та турецькі дослідники. У 1918 році в Туреччині було опубліковане біобібліографічне дослідження у вигляді брошурки з іменами 44 кримськотатарських авторів з XIV–XIX ст., з яких більше десятка — з династії Гірєїв.

Про активізацію досліджень

У 1920-ті роки помітно активізувалися дослідження кримськотатарської літератури. На особливу увагу заслуговує фігура дослідника, письменника, поета, перекладача Османа Акчокракли. У 1925 році, під час етнографічної експедиції в Судакському районі у селищі Капсіхор (нині — Морське), він знайшов дуже цікавий рукопис — поему 1892 поетичних рядків, 946 двовіршів про події середини XVII ст., національну визвольну війну, Богдана Хмельницького, Тугай-Бея та Ісляма Гірея. В 1930 році з подачі Агатангела Кримського стаття Османа Акчокракли про цю поему була опублікована у журналі «Східний світ».

Про умовне середньовіччя

Найцікавішим у нашій літературі є період, який ми умовно назвали «середньовіччям кримськотатарської літератури». Йдеться про доволі серйозний літературний спадок, вивчення якого до недавніх часів не було пріоритетом. Ці дослідження проводились 100 років тому, у 1920-ті роки, та перервалися у зв’язку з депортацією нашого народу. Новий сплеск дослідницького інтересу виник лише наприкінці 1980-х років, і зараз ми вже маємо неабиякі результати у цій царині.

«Середньовічною кримськотатарською літературою» ми називаємо низку літературних пам’яток, створених у Криму або ж поза межами Криму кримськими татарами у період з кінця ХІІІ і до початку ХІХ ст.

Про тисячі незнаних кримськотатарських творів

У роки мого навчання в університеті ми вчились за «Эдебият хрестоматиясы», що була видана 1971 року в Ташкенті кримськотатарською мовою. Це на той час була легендарна книга, хоча із середньовічних авторів у ній вказані всього лише чотири імені. Зараз же у моєму списку кримськотатарських авторів того періоду вже більш ніж 150 імен поетів, істориків, богословів та містиків, з-під чийого пера вийшли тисячі творів різних форм та жанрів. Все, що зараз опубліковано в Україні, в Туреччині та Росії, налічує 170 тис. поетичних рядків. І я впевнений, що із кожним п’ятиріччям цю цифру можна буде подвоювати. Це величезний пласт культури, який треба вивчати. Одна тільки династія ханів Гіреїв дала нам 25 поетів та істориків. Це лише ті, що відомі сьогодні. Насправді ж їх, я думаю, набагато більше.

Про роль Агатангела Кримського

Агатангел Кримський був родом з Криму, звідки й походить його псевдонім. Його пращур у XVII ст. виїхав з території Кримського ханства, потім уже змінив віросповідання. Але весь час у його родині зберігались оригінальні рукописи тих часів, і він жив із пам’яттю про своє коріння. Особливо цікавився Кримом, часто там бував і спілкувався з багатьма місцевими літераторами та дослідниками, в результаті написав чимало статей на кримську тематику. Зокрема, ми завдячуємо саме Агатангелу Кримському появою підручника «Литература крымских татар». Він першим дав характеристику кримськотатарської літератури від ХІІ століття і до 20-х рр. ХХ століття. Це шикарна книга. До цього близько семи-восьми наших кримськотатарських авторів працювали над окремими періодами в історії літератури, але саме Кримський узагальнив це все. Ця його робота вперше була опублікована також в журналі «Східний світ». Там є глави окремо з літератури Золотої Орди і Кримського ханства. Та навіть у нього згадано всього лише 13 авторів. На фоні сьогоднішніх 150 це, звісно, дуже мало. Але тоді це був прорив.

Про українських сучасних дослідників кримськотатарської літератури

Основний масив рукописів кримськотатарської літератури зараз зберігається саме в Туреччині. Там по кримських авторах вже написано більше 20 дисертацій та 100 статей, опубліковано чимало «диванів» (збірок) суфійської поезії. Нещодавно вийшла антологія «Кримська література османського періоду», де представлено близько 30 авторів. Переважно, це автори кримського походження, що жили на території Стамбула або інших анатолійських центрів. В Україні я б особливо відмітив праці Михайла Якубовича, кандидата історичних наук Острозької академії. У нього вже є ціла серія досліджень мусульманської філософської думки на території України. Він досліджує період, починаючи з ХIV століття, і вже має у доробку близько семи дуже цінних статей. 2012 року саме Якубович першим зробив повний переклад Корану українською мовою. Та він найбільш цінний саме як дослідник філософської складової кримськотатарської прози, бо цим питанням, окрім нього, більше ніхто у нас не займається.

Також дуже цікавим вченим був Микола Мірошниченко — співавтор проекту першої україномовної антології кримськотатарської літератури на 800 сторінок. У ній є його стаття щодо суфійської поезії. Найбільш вагомі проекти, пов’язані із кримськотатарською літературою, були здійснені саме в Україні українською мовою: стаття Івана Франка з перекладами поезії, огляд нашої літератури, зроблений Агатангелом Кримським, і нарешті — ця перша повноцінна антологія кримськотатарської літератури з кінця ХІІ до початку ХХ століття із паралельним перекладом кримськотатарською мовою. Також я б хотів згадати Людмилу Грицик, професора КНУ імені Тараса Шевченка. Вона курує роботи кількох молодих дослідників кримськотатарської літератури і, коли я захищав минулого року свою дисертацію, саме вона була моїм опонентом.

Про російські проекти

Також хочу відзначити кілька російських проектів. Нещодавно був виданий історіографічний трактат вченого, поета та історика ХVІІI ст. Абдуль-Гафар Киримі. Цей проект був здійснений у Казані, у дослідницькому інституті історії «Марджані». Зараз вони працюють над перекладом та публікацією 800-сторінкового політичного трактату на фарсі, написаного в Криму у ХІV ст.

Загалом перекладів нашої літератури російською та українською мовою не так багато. Був переклад поезії Ашика Умера у збірці турецько-ашикської поезії, виданій у 1983 році в Москві. Щоправда, там Ашик Умер був не кримським поетом, а турецьким.

Про Ісмаїла Гаспринського

Ім’я Ісмаїла Гаспринського у своїх дослідженнях почали згадувати лише 20 років тому, коли нарешті здійснили транслітерацію його текстів і заговорили про цілу низку інших імен, які зараз є гордістю нашої літератури. Той самий Гаспринський та інші видатні імена вже були у літературних збірках 1920-х років, що свідчить про те, що вже тоді формувався певний канон кримськотатарської літератури. Та наприкінці 1920-х років все це перервалось, все це замінила інша класика.

Про переклад вірша Гази Гірея

У той же час був дуже цікавий досвід в українській тюркології. У зібранні творів Івана Франка я знайшов статтю про поетичну творчість Гази Гірея. Не знаю, чи була вона опублікована окремо, але у зібранні творів вона є. Зокрема, там був переклад п’яти віршів Гази Гірея українською мовою. Ось один із них:

Проста душа для нас ліпша як простий ріст,
Від чорних брів міліший конський хвіст*.
До луків тужимо ми все й до гострих стріл,
Більш ніж до гарних лиць та до жіночих тіл.
Товариш наш — меч гострий та твердий,
Байдуже до пухких та білих нам грудий.
Ми серце до коня в’яжем, що бистро ніс,
Не до маленьких ніг та золотистих кіс.
Острогами коня зіпнем, хай бистро грає,
А жадна Пері нас очима не спіймає.
Ми присвятилися війні й боям святим,
Рум’яне личко й стан дівочий — менше з тим!
Душа в нас кождого лиш боротьби жадить,
Замість води й вина нам кров ворожу пить!

Так зв. бунчук, що служив татарам за воєнний стяг (прим. І. Франка)

Щоправда, він перекладав це не з мови оригіналу і не з російськомовного видання, а з видання Йозефа фон Гаммера-Пургшталя, австрійського перекладача й літературознавця, який в 1856 році у Відні опублікував дуже цінну працю «Історія Кримського ханства під владою Османської імперії» (Geschichte der Chane der Krim unter osmanischer Herrschaft). В Європі це, можливо, був один із перших перекладів кримськотатарської поезії. Один із віршів у перекладі Гаммера привернув увагу англійських літературознавців. Після цього, у 1861 році, вірш одного з Гіреїв кінця ХVІ-початку ХVІІ ст. був опублікований у Лондоні.

Про мовне питання

У 1930-ті роки в Криму було створено науково-дослідний інститут кримськотатарської мови та літератури імені… Пушкіна. Як Пушкін стосується кримськотатарської мови — не зрозуміло, але факт є фактом. Там працювали наші найкращі спеціалісти, збирали матеріал, який так і не встигли опублікувати.

Тепер ми видаємо праці трьома мовами: кримськотатарською, українською та російською. Взагалі у нас вже давно стало традицією публікувати все кількома мовами. Не знаю, що буде тепер. На моїй кафедрі всі спеціальності здвоєнні: кримськотатарська мова — українська мова; кримськотатарська мова — російська мова; кримськотатарська мова — турецька мова; кримськотатарська мова — англійська мова. У нас краще знають інші мови, аніж свою рідну, кримськотатарську.

Джерело: ЧИТАМО