Більшість українських мусульман (втім, як і їх одновірці в усьому світі) надзвичайно відповідально ставляться до виховання дітей. Тому лекції і семінари, мета яких просвітити батьків, дати уявлення про правильне виховання, про особливості спілкування з дітьми в різні періоди їхнього життя, так популярні серед послідовників Ісламу.
В ісламських культурних центрах ГС «Всеукраїнської асоціації «Альраід» такі зустрічі завжди збирають велику кількість слухачів, й оратори охоче діляться знаннями і відповідають на величезну кількість запитань аудиторії.
Згадаємо лише про два семінари, що пройшли за останні два тижні лютого в ІКЦ України: в Києві 17 лютого і в Харкові — 25-го.
Якщо стиснути сказане сімейним психологом Ріфатом Сабітовим і шейхом Хайдаром аль-Хаджем на семінарі «Дитина не хоче вчитися: що робити?» до однієї фрази, то вона буде звучати так: «Не намагайтеся прожити життя своїх дітей замість них!». Як ця порада пов’язана з вирішенням проблем дитини у навчанні? Безпосередньо, і про це з інтересом дізналися батьки на семінарі з виховання дітей, який відбувся у столичному ІКЦ.
Поради психолога стосувалися світських аспектів життя і змусили батьків задуматися над, здавалося б, простими питаннями: чи справедливо позбавляти дитину її життя і використовувати її для задоволення нереалізованих амбіцій дорослих? Чому малюка дорікають відсутністю інтересу до плавання, шахів, іноземних мов і декоративно-прикладного мистецтва, якщо його записали на них тільки для того, щоб він утілив мрії батьків про ці гуртки? Чи буває щастя з примусу?
Ще один важливий аспект: дитина повинна розуміти, навіщо вчиться, що це їй дасть у майбутньому. Звичайно, «батьки так хочуть» — вагомий аргумент для дітей, які від природи намагаються догоджати дорослим, але не у всіх це виходить. Однак діти не роблять нічого «на зло», поки не навчаться цьому у дорослих! Не думайте, що дитина дуже мала і не зрозуміє важливість навчання. Саме ті батьки, які добре знають своє чадо, здатні підібрати ключик до його натхнення і мотивації, або ж, навпаки, навіки його перекрити.
Під час семінару йшлося і про те, що усвідомлення цінності себе як особистості і власних інтересів формується в сім’ї. Шейх Хайдар аль-Хадж, звичайно ж, посилався на Коран і хадиси, але говорив в основному про те, що бачимо щодня. Він зазначив, що діти не стають «неконтрольованими» спонтанно — вони лише відтворюють поведінку. Чи можна сподіватися, що дитина буде поважати мечеть як місце поклоніння, якщо з ним про це ніколи не говорили вдома, або гірше — якщо він не бачив прикладів такої поведінки від батьків?
Часто батьки, намагаючись виховати в дитині щедрість і співчуття, досягають мало не зворотного ефекту, коли щоразу в конфліктній ситуації стають не на її бік, навіть не розібравшись, що сталося. Забрали іграшку? — нехай пограють, ти ж не жадібний… Чому ж таки не проявити повагу, не спробувати спочатку зрозуміти позицію своєї дитини? Допоможіть усвідомити емоції, сформулювати на словах, що вона відчуває і з яких причин, а вже потім вирішуйте ситуацію. Все одно в стані емоційного збудження малюк просто не почує ваших повчань.
І, звичайно, не можна підривати віру дитини в себе, коли у неї щось не виходить. Навпаки, підбадьорте, переконайте, що завжди готові підтримати і допомогти. Часто батьки ламають волю дітей, а потім, коли ті вже дорослі, скаржаться на брак у них вольових якостей, але звідки взятися цим якостям, якщо не закладені основи для їх виховання?
Психолог також порадив, як вибрати дитячий садок або школу, оскільки колектив, в якому дитина перебуватиме більшу частину дня, дуже на неї вплине.
Говорили і про шкоду гіперопіки. З одного учня шкільного віку, який відвідує уроки Корану, батьки знімають куртку, шапку, навіть взуття, і шейх завжди від цього відмовляє. Якої самостійності можна надалі чекати від дитини, над якою так опікаються? Він порадив визначити сфери відповідальності дитини, з урахуванням її віку, і не робити все за неї до повноліття.
Шейх звернув увагу, що дітей варто залучати до ухвалення рішень, пояснюючи їм причини тих чи інших правил або змін у житті. Треба прислухатися до їхньої думки, але не впадати в крайнощі, потураючи кожній примсі.
І, перегукуючись з попереднім лектором, шейх Хайдар підкреслив: дитині надзвичайно важливо знати, що вона може прийти до батьків зі своєю проблемою, і її почують — тому що захочуть почути.
Про те, як важливо прислухатися до дитини і вміти будувати з нею діалог, говорили і в Ісламському культурному центрі м. Харкова. Практичний сімейний психолог Ріфат Сабітов та імам запорізької мечеті Мухаммад Мамутов захід почали з читання сури «Лукман», де батько наставляє сина.
Шейх Мухаммад зупинився на окремих моментах. По-перше, Лукман звертається до свого сина з повагою, що дає дитині відчути близькість до батьків. Наприклад, коли дитина хоче показати свій малюнок, варто відволіктися і приділити їй увагу. На жаль, коли діти потребують уваги, батьки часто «підміняють» себе гаджетами, але не дивуйтеся, що тоді з ними у дитини буде більш міцний зв’язок, ніж з мамою і татом.
Шейх Мухаммад нагадав, що виховання дитини необхідно починати з віри в Бога. Перед тим, як вчити дітей молитися, ми повинні дати їм зрозуміти, навіщо і заради кого ці молитви.
Сімейний психолог Ріфат Сабітов також нагадав, що стосунки з дитиною починаються з любові. Не можна говорити «я любитиму тебе, якщо ти добре навчатимешся, будеш вихованим», оскільки батьківська любов повинна бути константою, в якій дитина завжди має бути впевнена.
Не оминули і тему труднощів підліткового періоду. Проблеми починаються тоді, коли більш доросла дитина шукає коло спілкування, де почуватиметься безпечно, де її розумітимуть.
Якщо дитина в чомусь винна — треба вирішити проблему разом, проте не принижуючи, не докоряючи, а просто з повагою пояснити причини ситуації, вказати, в чому саме була помилка, щоб це стало для дитини уроком, і при цьому вона не втратила віри у себе і довірливого зв’язку з батьками.
