Конфліктогенна ситуація, що склалася всередині мусульманської умми Криму, вимагає відкритого обговорення і вживання заходів для подолання негативних тенденцій. Редакція «Голосу Криму» звернулася з питаннями на дану тему до заступника голови Республіканського комітету АРК у справах релігій Айдера Булатова.
- На початку нашої розмови хотілося отримати свіжу інформацію про кількість і стан мусульманських громад в АРК, а також мечетей, медресе та інших релігійних установ.
- Перш ніж озвучити релігійну статистику, хотілося б на початку нашої бесіди зробити невеликий екскурс у наше недалеке минуле, щоб з історичних позицій минулого оцінити сучасний стан ісламу у Криму.
У момент повернення кримських татар на свою історичну батьківщину наприкінці 80-х років ХХ століття їх загальна релігійна грамотність була на низькому рівні, хоча практично всі вважали себе мусульманами. Іслам більшістю народів сприймався всього лише як частина традицій або культури кримських татар, переданих старшим поколінням.
П'ятикратний намаз, який є одним із стовпів ісламу, донедавна виконували лічені одиниці віруючих, і єдиним колективним намазом, що проводився серед кримських татар, був дженазе-намаз (обряд похорон), який проводив місцевий мулла-самоучка.
З поверненням на історичну батьківщину, поряд із процесами облаштованості кримськотатарського народу, почався процес відродження його релігії: будівництво мечетей, відновлення ісламських інституцій, багато репатріантів потягнулися на релігійні курси, що створювалися у той час, або у духовні школи (медресе).
На тлі непростого становлення всіх традиційних для Криму конфесій можна без перебільшення сказати, що іслам виявився у найважчому становищі. Якщо більшість християнських культових споруд у роки радянської влади використовувалися під склади, клуби і магазини і у такому вигляді збереглися до наших днів, то мусульманські мечеті просто були знищені - щоб стерти сліди ісламу на кримській землі. В 1784 р. у Криму діяли близько 1530 мечетей, а до 1988 року залишилося менше десятка мусульманських культових будівель, що зберегли ознаки мусульманських мечетей. Деякі з яких були оголошені пам'ятниками архітектури і містобудування.
Незважаючи на це, почався бурхливий процес відродження ісламу. На початок 2009 р. на території Автономної Республіки Крим зареєстрована 341 мусульманська релігійна організація: Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), 335 мусульманських громад, що перебувають під його канонічним управлінням, і 5 мусульманських духовних навчальних закладів (медресе). У розпорядженні мусульманських громад знаходиться 281 мечеть, серед яких 80 новозбудованих.
— Уже неодноразово звучав заклик про необхідність узаконити культові споруди, одержати держакти на землю виділених під будівництво мечетей. І взагалі, на чиєму балансі вони перебувають? Як вирішуються зазначені проблеми?
- Стан справ з наявністю правовстановлюючих документів на мечеті я б назвав, м'яко кажучи, незадовільним. Із зазначених 80 побудованих мечетей тільки 13 мають технічні паспорти, а з переданих і пристосованих 180 мечетей більшість продовжують значитися у БТІ клубами, магазинами, котельнями і конторами... Держакти на землю мають у кращому випадку 5-6 мусульманських громад. Тобто виходить, що на сьогоднішній день більшість кримських мечетей де-юре, не існують у природі, і за правом приналежності їх можна вважати безхазяйними будівлями. Правові наслідки експлуатації культових будівель без актів прийому до експлуатації і правовстановлюючих документів дуже серйозні, Духовнде управління мусульман Криму і мусульманські громади про це сповіщено.
Хотілося б відзначити й інший факт. За останні п'ять років майже припинився активний процес виявлення і повернення колишніх мусульманських культових споруд та іншої релігійної власності. Хоча на проведеному у липні 2008 року IV Курултаї мусульман Криму було прийняте Звернення на адресу президента України про проблеми з поверненням мусульманських релігійних об'єктів, насправді на адресу Рескомітету у справах релігій по даному питанню не надходило жодного відповідно оформленого звернення. Бездіяльність мусульманських громад особливо яскраво проявляється у порівнянні з іншими конфесіями, керівники яких ведуть невпинну роботу з повернення колишньої культової власності і будівництва нових культових об'єктів.
(Кримські мусульмани, зі свого боку, скаржаться на перешкоди з боку місцевої влади у вирішенні питань будівництва і юридичного оформлення мечетей. Докладніше читайте у статті Кримська влада хоче заробити на мечетях? та див. посилання на тему внизу сторінки. - Прим. Ред.)
Південний берег Криму - це перлина нашого півострова. Збережені колишні мусульманські культові споруди, що підлягали передачі мусульманським громадам, були безцінним надбанням кримськотатарського народу. Їх необхідно повертати мусульманським громадам, і дивно, що поверненням цих мусульманських святинь займаються дуже пасивно. Сьогодні вже не дивує, що деякі з цих об'єктів на Чорноморському узбережжі стали приватною власністю, у тому числі й самих кримських татар.
У Криму, практично, припинене будівництво мечетей, за винятком с. Софіївка Сімферопольського району, де узгодження по відводу земельної ділянки і закладання фундаменту здійснені винятково завдяки енергії голови мусульманської громади «Іттіфак» Сервера-ага Асанова. Після кончини відомого письменника Ідріса-Ага Асаніна припинений процес виявлення, дослідження і фіксації мусульманських святих місць (азізів) і стародавніх мусульманських поховань, тому не дивно, що на їхньому місці зводяться розважальні заклади, дитячі майданчики, автозаправні станції...
- Хоча ми говоримо про релігію, вона у Криму тісно пов'язана з політикою. В ісламському світі існують релігійні центри, кожний з яких прагне поширити свій вплив на умму. Із цією метою у різних країнах створюються представництва, засновуються фонди, організації. Які закордонні ісламські представництва, установи функціонують у Криму? Яка їхня діяльність?
- За останні два десятиліття іслам став реальним фактором суспільного життя у Криму. Зараз у кримській уммі налічується близько 300 тисяч мусульман, переважна частина яких це кримські татари. У перший період важкого процесу облаштування кримськотатарського народу на своїй батьківщині, відсутності у репатріантів власних фінансових, матеріальних, релігійних і кадрових ресурсів про активний процес будівництва мечетей і відродження ісламських інституцій у Криму не могло бути й мови. Тому, природно, погляди кримських мусульман були звернені убік мусульманських держав, у першу чергу Туреччини і арабського Сходу, які з розумінням відреагували на звернення про допомогу.
Однак, проаналізувавши майже 20-літній досвід відродження ісламу у Криму, можна відзначити, що зі зростанням добробуту вони, за рідкісним винятком, так і не стали самодостатніми, саморегулюючими осередками у системі мусульманської релігійної структури. Традиційний у мусульманських країнах звичай, коли парафіяни жертвують на утримання мечетей, медресе і духовних наставників, повною мірою так і не набув поширення у Криму. Розрахунок на допомогу різних релігійних центрів закордонних країн уже вкоренився у свідомості кримських мусульманських громад.
Тому кримська умма, що переживає етап свого відродження, виявилася сприйнятливою до впливу зовнішніх сил і стала «неораною нивою» для мусульманських місіонерів. Релігійні проповідники прибувають в основному з Турецької Республіки. Лише одна релігійна організація представляє офіційний турецький іслам - Міністерство у справах релігій Туреччини (Діянет), інші є представництвами різних громадських і релігійних вакуфів, які до того ж дотримуються різних релігійних напрямків. Всі іноземні мусульманські проповідники прибувають у Крим за запрошенням кримського муфтіяту.
- Вони між собою конкурують? Проілюструйте боротьбу за вплив. До кого і як тяжіють кримські татари-мусульмани?
— Місіонерська робота – це завжди конкуренція, тому що йде серйозна боротьба за душі людей, формування їхнього світогляду, впровадження у їхні душі релігійної доктрини, якої дотримується закордонна релігійна організація. Чим професійніша робота місіонерів, тим успішніше вони досягають своїх цілей і тем більше навколо них концентрується адептів їхньої ідеології. Результати роботи закордонних центрів сьогодні у наявності: у порівняно невеликому кримському співтоваристві сформувалося кілька релігійних напрямків і течій, у які були залучені десятки тисяч мусульман.
Чужий безкоштовний сир виявився настільки приємним, що розбиратися, куди він виявився закладений, не вистачає бажання. Невичерпні, легкодоступні закордонні дари умиротворили, погасили всяке бажання хоча б після двадцяти років перебування на батьківщині розробити для кримських татар власну програму духовної освіти, що створила б умови для безконфліктного розвитку ісламу у Криму.
- Назвіть нинішні релігійні течії в ісламі, розповсюджені у Криму, і дайте основні їхні характеристики.
- Коментувати розходження релігійних доктрин і віросповідань, я вважаю, некоректним, тому що це прерогатива релігійних діячів і богословів. Що стосується наявності мусульманських релігійних течій у Криму, то я зупинюся тільки на тих із них, які часто згадує муфтій мусульман Криму Е. Аблаев. Звичайно говориться про 4-5 мусульманських течій у Криму: ваххабітів, салафітів, хабашитів, « Хизб-ут-Тахрір» та автономні мусульманські громади. Постараюся дати коротку характеристику деяким із них.
Почну, мабуть, з релігійно-політичної партії «Хизб-ут-Тахрір аль-Ісламі», назва якої на слуху не лише у кримських татар, а вже й іншого населення України. «Хизб-ут-Тахрір аль-Ісламі» (у перекладі «Партія звільнення ісламу») заснована у 1953 році суддею шаріатського апеляційного суду Такійюддіном Набхані. Ціль партії — прагнення повернути мусульман до істинно ісламського способу життя і поширення ісламу як релігійно-політичної ідеології у всьому світі.
В інформаційному полі Кримської автономії ця група з'явилася у 2003 році. Хочу підкреслити, що даний ісламський рух не треба сприймати як партію у прямому його розумінні (як припустимо, Партія регіонів, Компартія, СДПУ і т.п.), з усіма властивими партійним організаціям атрибутами і цілями. Значною мірою це двокомпонентна ісламська течія модерністського типу, що задалася ціллю повернення мусульман до Бога, ісламського способу життя. Тобто практика роботи цієї організації порівнянна з місіонерською діяльністю, якою займаються у Криму сотні проповідників.
У суспільстві викликає стурбованість, що не менш важливою метою хизбів є побудова ісламської держави Халіфат, однак мало хто знає, що побудова мусульманської держави передбачається у країнах, населення яких традиційно сповідує іслам. Як відомо, Україна і навіть Кримська автономія не є територіями з переважно мусульманським населенням.
Не слід називати діяльність хизбів закритою або законспірованою: вони заснували мусульманські релігійні громади, займаються публічною релігійно-просвітительською діяльністю, на які, до речі, запрошуються журналісти, державні службовці, керівники Меджлісу і муфтіяту. Видається газета «Відродження», функціонують кілька сайтів в Інтернеті.
Незважаючи на певну утопічність ідей Хизб-ут-Тахрір, кількість їхніх прихильників зростає (за деякими дослідженнями, їхня кількість оцінюється близько 20 тис. чоловік). Ідеї хизбів завойовують все більше прихильників серед різних шарів кримськотатарського населення: від підлітків до людей зрілого віку, від випускників медресе до імамів районного масштабу. Це можна пояснити зростаючим прагненням мусульманської частини населення Криму знайти вихід з важкого економічного становища, у якому вона опинилася в останні десятиліття, а також знайти шляхи порятунку молоді від пороків, якими наскрізь пронизане наше суспільство: аморальність, брехня, неповага до старших, алкоголізм, наркоманія, проституція... Заяви з боку керівництва Міністерства внутрішніх справ України про заборону Хизб-ут-Тахріру, що нерідко лунають останнім часом, як бачимо, не відлякують від партії сучасну молодь, навпаки, додають популярності цій організації, роблячи її ідеї більш привабливими. У сферу впливу партії вже виявилися залученими мусульманські громади, що перебувають під юрисдикцією Духовного управління мусульман Криму.
У Криму існують згадані ісламські групи, що називають себе салафітами. Згадуються й ваххабітські групи, однак принципових відмінностей між ними не існує. Салафізм - загальний термін всіх фундаменталістських течій у сунітському ісламі, походить від арабського «салаф» - «предки». Основною ідеєю салафізму є очищення ісламу від вікових нововведень і повернення його в епоху Пророка Мухаммада і перших чотирьох халіфів. Явно виражених протиріч між даною групою мусульман і офіційним кримським ісламом останнім часом не спостерігається, якщо не брати до уваги дні святкування мусульманських свят, коли в основному прихильники даної течії солідарно з тахрірівцями, всупереч рішенням муфтіяту, по-своєму визначали дати проведення мусульманських свят. Хабашити. Дана течія одержала свою назву від імені Абдуллаха аль-Харарі аль-Хабаші ( аль-Абдарі), уродженця м. Харар в Ефіопії, що по-арабски звучить як «Хабаші». Ідеологічні супротивники неоднозначно сприймають такі їхні традиції, як своєрідно відзначати народження Пророка Мухаммада - Маулід, відвідувати могили святих, звертатися до Бога через святих, благословляти реліквіями святих та ін. Незважаючи на різку протидію кримського муфтіяту, вони все-таки завоювали певний плацдарм на півострові і продовжують розширювати свій вплив серед джемаатів.
Досить часто згадуються автономні мусульманські громади, яких звинувачують у розколі кримськотатарського народу, однак мало хто пам'ятає передісторію виникнення автономних мусульманських громад у Криму. Наприкінці 1999 року Духовне управління мусульман Криму виступило з ініціативою створення релігійного об'єднання мусульман м. Сімферополя і Сімферопольського району. На проведеній установчій конференції був вибраний лідер об'єднання, це закріплено офіційним протоколом. Буквально через кілька тижнів ДУМК змінило своє рішення, і в результаті виниклих протестів частина мусульманських громад, що ввійшла до складу зазначеного об'єднання, стала незалежно від муфтіяту реєструвати мусульманські громади, які одержали назви автономних. Більшість мусульманських громад, не згодних з діяльністю ДУМК, згодом перейняло цей досвід, і географія діяльності «автономістів» поширилася майже на весь півострів. Сьогодні, з урахуванням мусульманських автономних громад, що готуються до реєстрації, їхнє число сягає до 100 релігійних об'єднань громадян, які періодично піднімають питання про реєстрацію своїх релігійних центрів і управлінь.