На початку жовтня в Києві відбувся дводенний семінар з міжнародного гуманітарного права (МГП) для капеланів.
Серед осіб-священиків різних церков і релігійних організацій, які надають духовну підтримку і забезпечують релігійні потреби військовослужбовців і некомбатантів в Українському війську, свої знання з МГП поглиблював імам-капелан Управління військового капеланства мусульман України Мухаммад Алі.
Обираючи цільову аудиторію, організатори заходу керувалися роллю і високою місією капеланів, які здійснюють духовне служіння, спрямоване на підтримку військових на передовій. Адже саме вони знаходяться пліч-о-пліч з бійцями у «гарячих точках» і не лише духовно підтримують їх і здійснюють обряди, але й нерідко полегшують страждання цивільного населення, яке фактично опинилося на лінії фронту.
До проведення лекції було запрошено радника президента Товариства Червоного Хреста України з міжнародного гуманітарного права, завідувача кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Національного авіаційного університету Тимура Короткого, інших членів товариства, а також особливого гостя — фахівця з міжнародного права і Постійного Представника Президента України в АР Крим Антона Кориневича.
Як розповів у бесіді з кореспондентом нашого видання учасник семінару імам-капелан Управління військового капеланства мусульман України Мухаммад Алі, захід організовано і проведено на високому рівні.
«Зазначу, що цей семінар був організований і проведений на високому рівні, — говорить імам Мухаммад Алі. — Було багато корисної інформації, вичерпних, змістовних коментарів і роз’яснень щодо певних положень МГП. Ми отримали вичерпні рекомендації щодо дій капелана у тих чи інших обставинах й умов, шляхів побудови відносин з командуванням підрозділів, у яких проводиться капеланське служіння; ознайомилися з інформацією про особливості поєднання принципів Міжнародного гуманітарного права з морально-етичними засадами віровчень тощо. Ознайомилися з досвідом функціонування інституту капеланства в інших країнах. Власне, ми, як капелани, задовольняємо не лише духовні потреби військовослужбовців, але й проводимо серед особового складу частин і підрозділів відповідну роботу, ведемо просвітницьку роботу не лише в духовному, а й у загальнолюдському, гуманітарному напрямах, іноді перебираючи на себе функції психолога — щоб людина, яка воює, не втрачала людської подоби і моральних орієнтирів. Власне, Міжнародне гуманітарне право органічно співвідноситься з принципами ісламу».
За словами нашого співрозмовника, під час семінару капелани намагалися сформулювати чимало запитань, відповіді на які мають для них неабияке значення. Крім власне МГП, присутніх цікавили питання статусу капеланів у війську, їхніх прав, обов’язків з точки зору командування і чинного законодавства; нормативно-правового забезпечення питань соціального захисту капеланів (зокрема гарантій для капелана і членів його родини в разі його поранення чи загибелі в зоні бойових дій, якщо капелан не є їх учасником).
Цікавилися капелани й такими моментами, як перспективи унормування більшої самостійності капеланів у прийнятті рішень щодо доцільності своєї присутності в тому чи іншому підрозділі (особливо це стосується капеланів, які представляють інтереси військовослужбовців, що належать до релігійних меншин).
«Певна річ, що переважна більшість військовослужбовців відносять себе до тих чи інших християнських церков, і нещодавно ухвалені рішення щодо „приписки“ християнських священиків, панотців до певної частини виправдані з точки зору забезпечення духовних і релігійних потреб саме християн — православних, греко- чи римо-католиків, протестантів. Але невеликі за чисельністю пастви церкви і релігійні організації, парафіяни яких не представлені у тій чи іншій частині чи підрозділі у великій кількості, не можуть дозволити собі відрядити по капелану до кожного такого підрозділу. Адже — як це ми бачимо на прикладі мусульман — питома вага послідовників ісламу у війську приблизно така ж, як і у цивільному населенні, й імам-капелан має бути більш мобільним, мати можливість протягом короткого часу відвідувати різні підрозділи війська, щоб надати духовну підтримку одновірцеві, провести з ним спільний намаз чи — це війна, трапляються й трагічні випадки — прочитати дженазе й віддати тіло загиблого брата землі за мусульманським обрядом. Тобто, у випадку імамів-капеланів «приписка» до певної частини з жорстким підпорядкуванням командуванню саме цього підрозділу з усіма наслідками обмежує можливість імама-капелана оперативно й адекватно реагувати на потреби одновірців, які «розкидані» по різних частинах. Адже щоразу треба буде проходити певну процедуру — подавати рапорт про необхідність залишити частину, отримувати дозвіл на виїзд з місця розташування частини тощо», — роз’яснює імам Мухаммад Алі.
Поки що, як розказав імам, мусульманські капелани діють так, як і починали від самого початку війни на Сході — здійснюють своє капеланське служіння як волонтери, не маючи жодних соціальних гарантій на випадок поранення чи загибелі в зоні бойових дій. Тому й ці питання порушувалися під час семінару, тим більше що вони є загальними для багатьох церков. Учасники семінару ділились своїм баченням розв’язання цієї проблеми, наголошували на необхідності розробки проєктів відповідних законів, підзаконних актів чи відомчих рішень і наказів, які доцільно було б подати на розгляд компетентних органів влади, зокрема Міноборони і найвищого керівництва різних родів військ.
За словами пана Алі, подібні семінари — корисні ще й з точки зору більш тісної комунікації і налагодження професійних і особистісних стосунків з капеланами різних церков.
Як повідомив імам-капелан, подібні семінари і конференції для капеланів проводитимуться регулярно з метою сприяння підвищенню рівня їхніх знань і зміцненню зв’язків між представниками різних церков і релігійних організацій.
Нагадаємо, що у травні 2016 року імами-капелани Управління Військового капеланства мусульман України брали участь у Міжнародній науково-практичній конференції «Військове капеланство в Україні: підсумки першого етапу інституціоналізації (2014–2015 рр.)».
Також нагадуємо, що і Національна гвардія України, що стала першим військовим формуванням, де офіційно запровадили інститут капеланства, у липні 2017 року організувала і провела для капеланів кількаденний тренінг духовної стійкості «Не здавайся», де окрім теоретичних занять, священиків навчали основам тактичної медицини і взаємодії психологів і капеланів під час виконання гвардійцями бойових завдань в екстремальних умовах.
