У ліванському видавництві «Arab Scientific Publishers, Inc." вийшов друком роман Марини Гримич «Ажнабія на червоній машині» у перекладі арабською мовою («Ажнабіє фі сіяра хамра»), який здійснив відомий ліванський журналіст, письменник, українознавець і перекладач Імадеддін Раєф (свого часу першим відкрив для арабомовного світу твори Івана Франка, Тараса Шевченка й Агатангела Кримського, переклавши їх арабською, а також перекладав праці ст. наукової працівниці Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, к.ф.н. Соломії Вівчар «Східні мотиви у збірках Івана Франка «Мій Ізмарагд» і «Давнє і нове»).
Українською мовою книга Марини Гримич «Ажнабія на червоній машині» вийшла друком у 2018 році у видавництві «Нора-друк», і ось тепер це видання доступне й арабомовному читачеві.
Про це сама авторка повідомила на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук, подякувавши всім, хто причетний до виходу в світ арабського перекладу роману, зокрема й перекладачеві Імадеддіну Раєфу.
«… Дякую Українському інституту книги і, зокрема, програмі перекладів Translate Ukraine, за підтримку перекладу роману! Дякую Імадеддіну Раєфу за переклад! Дякую видавництву «Arab Scientific Publishers, Inc." за її видання арабською мовою! Love you all!
До речі, вже є перші відгуки від перших ліванських читачів. Я переживала, але їм сподобалося», — пише Марина Гримич.
Як розповів кореспондентові нашого видання Імадеддін Раєф, над перекладом книги Марини Гримич від працював із задоволенням, ба більше — з насолодою.
«Я читав роман рік тому і мені, як читачеві сучасної літератури, він дуже сподобався. Роман відверто розповідає про прихований від сторонніх очей світ українок у Лівані, про їх сім’ї і стосунки в них, про ставлення до них в суспільстві і взаємини в ньому. Більшість ліванців про це не знають. Авторка роману розповідає про риси ліванської людини і про те, що власне робить нас ліванцями. Марина Гримич — не тільки талановита письменниця, а й розумний експерт з антропології й етнографії — це доводить роман, у якому читач подорожує з нею Ліваном і знайомиться з різними релігіями і конфесіями. Я ще тоді, рік тому, читаючи книгу вперше, думав про переклад роману арабською і про труднощі перекладу такого тексту. Але насправді я насолоджувався, перекладаючи цей роман. Не тільки через те, що багато знайомого для себе я зустрів у ньому (я можу судити про точність і влучність з багатьох моментів, описаних авторкою, оскільки працював довгий час керівником відділу «Суспільство» в щоденній газеті). До того ж мені дуже сподобалося те, як авторка порівнює звичаї Лівану й України, і те, як вдало письменниця використала перекази арабського фольклору («Тисяча і одна ніч») у романі. Звичайно, в українському оригіналі були численні виноски, які пояснюють українському читачеві ліванські терміни і назви, а мені довелося в арабському перекладі поставити багато інших виносок для арабського читача, що пояснюють деякі авторські терміни, вислови і назви», — прокоментував особливості своєї перекладацької роботи над книгою пан Раєф.
Пані Марина з 2016 року проживає в Бейруті як дружина Надзвичайного і Повноважного Посла України в Ліванській Республіці Ігоря Осташа, тому має змогу задовольнити свою цікавість зануренням в атмосферу, традиції, уклад життя Лівану не лише як письменниця, а і як вчений-етнограф, етнолог і краєзнавець. І точність її спостережень, влучність описів відтепер можуть оцінити й арабомовні читачі.
Авторка щойно перекладеного арабською роману Марина Гримич — відома українська письменниця і науковець, доктор історичних наук, кандидат філологічних наук, директор видавництва «Дуліби», член Спілки письменників України, член ПЕН клубу, член Національної спілки краєзнавців України.
Коло наукових інтересів Марини Гримич — антропологія простору, історія міграцій, антропологія війни і протесту, антропологія порубіжжя, методика польових досліджень, традиційна культура, фольклор, пост-фолькор, комунікативна методика викладання української мови як іноземної, історія зарубіжної україністики, історія українських міграцій, юридична антропологія.
Марина Гримич є автором багатьох наукових монографій і проєктів, 17 різножанрових романів, 1 повісті, 1 науково-популярної, багатьох перекладних книг (пані Марина зі студентських років публікувалася як перекладач зі словенської, сербохорватської і македонської мов), а також ряду публіцистичних і літературно-критичних статей.
