Сакен Аймурзаєв, кореспондент YouTube-каналу DetectorUA, наприкінці Рамадану завітав до ісламського культурного центру столиці, де розташований центральний офіс ДУМУ «Умма». Підсумком візиту та тривалого спілкування з духовним лідером українських мусульман, муфтієм Саідом Ісмагіловим, стало майже годинне відеоінтерв’ю.
Серед тем розмови були питання про історію створення Ісламського культурного центру Києва, про його мечеть, ставлення влади до мусульман і про найвідоміших мусульман — громадян України. Цікавився гість і кількістю мусульман, майбутнім ісламу в Україні, причинами, що спонукають українців приймати іслам. Також журналіст спитав, чи можуть мусульмани ходити до різних мечетей.
— Річ у тому, що ми не контролюємо, хто куди ходить і яку мечеть відвідує, — відповів шейх Саід. — В Україні існують різні духовні управління й різні напрямки ісламу. Ми — традиційні мусульмани-суніти, і я можу з гордістю сказати, що більшість мусульман Києва та України — це саме наші прихожани.
Розповів Саід Ісмагілов і про те, що в Україні, зокрема в Києві, є й шиїти, та навів приклад: неподалік ісламського культурного центру є приміщення шиїтської громади «Расулуллаг». Він зазначив, що в нашій країні між сунітами й шиїтами стосунки цілком мирні:
— В Україні це не є проблемою. У нас немає якоїсь міжрелігійної або внутрішньоконфесійної напруги, у нас абсолютно толерантна та вільна країна, всі українці почувають себе абсолютно вільно, й конфліктів на міжрелігійному ґрунті не виникає.
Проте, як сказав муфтій, усередині умми відбувається певна напруга, але іншого ґатунку:
— Це напружені стосунки між різними духовними управліннями. У нас кілька духовних управлінь. Зареєстровано набагато більше, але тих, що реально діють — їх три, які презентують погляди на іслам, що дещо різняться. Десь більш суфійські, десь більш консервативні, десь традиційні, і ці конкурентні стосунки — вони наявні, але, на щастя, не призводять до якихось конфліктів.
Відповідаючи на питання про те, чи існують розбіжності у плані більшої орієнтованости деяких духовних управлінь на РФ чи Україну, чи ще через якусь геополітичну спрямованість, шейх Саід відповів, що, наприклад, духовне управління мусульман України з мечеттю на Татарці представляє хабашитський напрямок в ісламі. Це така неорелігійна течія, що виникла у XX сторіччі, й фактично в них є певні свої релігійні погляди. На жаль, мусульмани-хабашити не моляться з іншими мусульманами, бо вважають, що ті неправильно розуміють іслам.
— І навіть виникають випадки, коли людина з нашої мечеті приходить до них у мечеть — цій людині пропонують заново прийняти іслам. Їй пропонують заново промовити шагаду в присутності свідків, бо вони з якоїсь причини вважають, що іслам, якій проповідують в інших духовних управліннях, не досить правильний або, як ви сказали, не досить «канонічний». Так, те духовне управління має глибокі зв’язки з російською стороною, а ми позиціюємо себе виключно як проукраїнське духовне управління. У нас не існує ніяких зв’язків з Росією. Власне, ми їм нічим не зобов’язані й нічого не винні. Наше завдання — вибудовувати мусульманську умму саме в Україні, — наголосив шейх Саід. — Ми займаємося суто релігійною діяльністю, намагаємося відродити іслам. Наприклад, ми не займаємося партійною діяльністю <…> Доки держава надає права і свободи для всіх, цей дух свободи в нашій країні ми маємо максимально використовувати, бо ми не можемо знати, що буде далі, як може змінитися геополітика, внутрішня політика нашої країни. Ми, зрозуміло, не дозволимо, щоб Росія продовжувала свою експансійну політику, окупацію України. Українські мусульмани активно захищали країну в найгарячіші дні війни: були на фронті, в добровольчих батальйонах, у Збройних силах України.
Як розповів Саід Ісмагілов, з початком війни він опанував нову спеціальність:
— Вона називається «імам-капелан». Це духовний діяч, що підтримує вірних в армії та на фронті. Ми створили військове капеланство та в найгарячіші дні війни їхали на фронт, підтримували наших вірних, спілкувалися та молилися разом з ними.
Найчастіше в розмовах імамів-капеланів із бійцями, за словами муфтія, виникає питання: чи дуже великий гріх, що мусульмани воюють проти мусульман:
— Є аят у Корані, в сурі „Аль-Худжурат“, де описується якраз сутичка двох груп мусульман, що воюють між собою. Але в нас зараз трохи інша ситуація. У нас, як я пояснював нашим воїнам, така ситуація, що ми боронимо нашу землю, ми захищаємо батьківщину, наші родини, наші оселі, наших дітей. Ми ж не прийшли на територію Росії воювати з російськими мусульманами. Ми жодного метру російської землі не переступили! Це вони прийшли до нас зі зброєю — вбивати нас. І, маючи цей прецедент <…>, ми згадуємо такий хадис, коли до Пророка (мир йому і благословення) прийшов один мусульманин і сказав: «Посланче Аллага! Якщо до мене прийде людина, яка хоче забрати в мене щось, що належить мені — що мені робити?» Пророк (мир йому і благословення) сказав: «Не віддавай йому те, що належить тобі!» А той каже: «А якщо він захоче забрати це в мене силою?» Пророк сказав: «Тоді не віддавай йому це, борись із ним!» «А якщо він прийде зі зброєю?» — «Тоді й ти бери зброю до рук!» — «А якщо він мене вб’є?» — «Тоді ти потрапиш до раю!» — «А якщо я його вб’ю?» — «Тоді він потрапить до пекла!» [ — сказав Пророк]. Це правдивий хадис. Посланець Аллага (мир йому і благословення) сказав, що якщо хтось прийде неправомірно забрати щось, що належить тобі, — захищайся. І якщо ти загинеш — ти захищався на правильному шляху, ти потрапиш до раю. А якщо окупант, агресор загине, то <…> він потрапить до пекла. Тому я завжди заспокоював наших воїнів, казав, що ми захищаємо свою землю, своїх дітей, свої родини. І насправді це їх (агресорів. — Ред.) має мучити сумління, і якщо в них є хоч якесь релігійне розуміння, то вони мають скласти зброю та повернутися додому. Це не ми прийшли на їхню землю — це вони прийшли, щоб завойовувати та вбивати нас. Ми маємо всі права, надані нам Всевишнім Аллагом, захищати себе.
Повне інтерв’ю доступне за посиланням.
