Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) нещодавно презентував дослідження «Українці Туреччини: суспільство, ідентичність, майбутнє». Інститут проводив опитування у 2021 році в партнерстві з Посольством України в Турецькій Республіці за підтримки Львівської обласної державної адміністрації, зокрема Департаменту міжнародної технічної допомоги та міжнародної співпраці. Як підкреслюють автори дослідження, модель для об’єднання між собою, з Україною та іншими українцями по всьому світі, що вибудовується в Туреччині, може стати в пригоді для багатьох інших молодих українських громад за кордоном.
Як сказано на сайті МІОК, дослідження українців Туреччини — одне з серії опитувань з метою вивчення українських громад на різних континентах.
Відеозапис презентації дослідження доступний за посиланням.
Тим часом видання «День» оприлюднило матеріал про цю подію. У ньому зазначено, що дослідження складалося з кабінетного етапу та глибинних напівструктурованих інтерв’ю з українцями з п’ятьох регіонів Туреччини. Найдовше інтерв’ю тривало близько 9 годин. На основі отриманих даних сформовано типовий образ українців у Туреччині: це жінки від 25 до 40 років, що переїхали сюди, бо вийшли заміж. Водночас треба бути обережними з узагальненнями.
Українців у Туреччині від майже 6 тисяч, за даними ООН, і до 35 тисяч, як заявляє українське посольство. Щодо ідентичности мігрантів, то вони здебільшого вважають себе українцями. Утім, їхні діти вже почуваються переважно турками, хоч і не забувають про українське коріння, дотримуються традицій. Причина полягає не тільки в національності батька, а й у культурному середовищі та цінностях суспільства: у Туреччині дуже високий рівень патріотизму. До того ж, як пояснювали респонденти, за канонами ісламу, діти батька-мусульманина є мусульмани. Водночас українки часто навчають дітей основ християнства та долучають до українських релігійних традицій. У рідкісних випадках навіть можуть хрестити дітей, домовляючись із чоловіком або потай. Для самих українок зміна віри нерідко є болюче питання: вони визнають, що часто мусили піти на це та не повідомили своїх рідних.
Проте значна частина українців задоволена своїм життям у Туреччині й бачить майбутнє саме в цій країні. Варто звернути особливу увагу на чинники, що, за словами респондентів, сприяють дотриманню українських традицій, а отже збереженню ідентичности: наявність церков, наявність української громади та дипломатичних установ у місці проживання, а ще, звісно бажання. Зауважують респонденти й позитивні тенденції: щодалі більше людей усвідомлюють українську ідентичність і долучаються до роботи українських організацій. Візія майбутнього української громади в респондентів теж позитивна: вони вважають, що з часом зміниться статус українців із мігрантів на діаспору, і наголошують на важливості виховання дітей в українських традиціях для майбутнього громади та України.
Українська громада Туреччини молода, тож нагальним питанням лишається інфраструктура, щоа допомогла б землякам об’єднатися. Спершу цю нішу взаємної підтримки мігрантів заповнювали російські об’єднання, формальні й неформальні, але останніми роками ситуація стрімко змінюється, і тепер українські громади в різних містах та онлайн виконують цілу низку вкрай важливих для мігрантів функцій, зокрема допомагають українцям в інтеграції в турецьке суспільство та збереженні ідентичности, підтримці зв’язків з Україною.
Генеральний консул України у Стамбулі Роман Недільський зазначив, що дипломатичні установи багато роблять, щоб українські організації реєструвалися офіційно, бо це дуже важливо для Туреччини. У Туреччині також існує дуже велика й потужна кримськотатарська громада. За неофіційними підрахунками, у країні живе до 5 млн осіб кримськотатарського походження — більшість із них народжені в Туреччині багато поколінь тому, та вони знають, що їхні батьки, діди чи прадіди походять із Криму, ідентифікують себе з ним і дуже активно підтримують Україну, особливо тепер, у російсько-українській війні. За словами Романа Недільського, українська та кримськотатарська громади активно співпрацюють у різних сферах: від культури до захисту прав людини.
2017 року при Стамбульському університеті на кафедрі слов’янських мов відкрито спеціальність «Українська мова та література».
Нині існують потужні осередки онлайн-комунікації, зокрема група «Українці в Туреччині», що містить багато інформації про громадські організації. У ній можна поділитися своїми проблемами та отримати допомогу.
