Незважаючи на те, що євреї і мусульмани є учасниками тривалого політичного конфлікту, який розпочався з приходом сіонізму на Священну землю більше ста років тому, ці релігійні групи мають спільні історичні корені, а також теологічні схожості.
Наші спільні корені сягають доавраамових часів. Згідно Корану сам Ібрагім - Авраам - є архетипом монотеїста та істинним виразником волі Всевишнього, будучи «ні євреєм, ні християнином» (Коран, 3:67). Втім, прості схожості ще не є запорукою успішного міжрелігійного діалогу. Ім'я Ібрагіма не слід робити приводом згладити гостроту проблем, що існують у відносинах між його онуками, що живуть у третьому тисячолітті.
Пророк Мойсей та діти Ізраїлеві є одними з найважливіших персонажів Корану. Кожен мусульманин зобов'язаний вірити в пророцтво Муси і дарування Тори (Старого Заповіту) так само, як він повинен вірити в Ісуса Христа і Євангеліє (Інжіл). Однак, згідно Корану, існуючі сьогодні версії Тори та Євангелія рясніють огріхами і помилками, що закралися в первинний текст через недбайливість або з волі переписувачів.
Коран говорить, що євреї, християни і мусульмани мають спільну історію богоодкровення, загальних пророків і послані їм писання. Більш того, всі доісламські одкровення містили один і той же заклик до монотеїзму: кожен пророк закликав свій народ поклонятися єдиному Богові і нікому іншому, крім Нього. Але закони, маючи деякі збіги, різнилися між собою: «... Кожному з вас ми встановили свої закони та приписи» (Коран, 5:48).
Дотримання суботи - приклад різниці в єврейському та мусульманському законах. Коран говорить, що шаббат повинні шанувати тільки послідовники Муси, тобто не вимагає цього від мусульман. Судячи з того, як Коран засуджує євреїв, які порушили шаббат, можна судити про те, що шаббат вважається священним, і це ще один приклад важливості контексту.
Коран засуджує й інші дії, наприклад, створення та поклоніння золотому тільцю. До цієї події, що має історичні підтвердження, пророки виявили однозначну нетерпимість.
Іслам пом'якшує інакшість іудеїв і християн, вважаючи всіх їх «людьми Писання», і відстоює в Корані їх права і традиції пророків. Поважати право євреїв і християн на свободу віросповідання - це обов'язок кожного мусульманина (Коран, 2:256).
Коран дозволяє мусульманам спілкуватися з іудеями та християнами, розділяти з ними їжу, займатися з ними торгівлею і комерцією і навіть брати в дружини їх дочок.
Протягом історії, іудейські філософи і вчені, такі як Мойсей Маймонід, робили свій внесок у розвиток ісламської цивілізації. В ісламській державі вони також займали державні посади. Так, Салах Ель-Дін Аль-Аюбі призначив іудея візиром свого уряду.
Задовго до цього пророк Мухаммад зблизився з іудеями в Медині. Відразу після переїзду Пророка з Мекки до Медини, сталася одна з найважливіших подій історії мусульмано-єврейських відносин - Пророком була написана «Мединська конституція».
Сіра Пророка свідчить, що він уклав угоду з іудейськими родинами, що живуть в місті і його околицях, першим став «іудейський рід Бану'Ауф, який утворив єдину умму з мусульманами».
Інша подія історичної значимості сталося за часів другого халіфа Умара Ібн Аль-Хаттаба, який, як сказано в рукописах «каїрської генізи», повернув євреїв у Єрусалим після 638 н.е. Це дуже важливо, тому що відбиває принцип співіснування (Convivencia) іудеїв і мусульман, а також християн і мусульман на території Священного міста, а також в Андалусії та інших місцях.
1400 років - занадто довгий період, щоб детально описати загальну історію, в якій були прекрасні і страшні моменти для обох сторін. Тим не менше, можна зробити певні висновки на підставі ходу нинішнього конфлікту.
Народившись у сім'ї єрусалимських палестинців і живучи в умовах окупації з 1967 року, я усвідомив моральну необхідність припинити ізраїльську окупацію і відновити справедливість по відношенню до палестинців, які страждають від злочинів ізраїльського керівництва з 1948 року.
Втім, заклик до справедливості не повинен призвести до створення іудофобскіх хронік, на кшталт «Протоколів сіонських мудреців», або антиєврейських дій. Все це суперечить ісламу.
Я визнаю, що євреї пережили чимало страждань на території Європи, і тепер потребують притулку. Я з радістю кажу, що ісламський світ ніколи не знав інквізиції, яку пережила Андалусія після вигнання мусульман (від неї постраждали і євреї, і мусульмани).
Мустафа АБУ СВАЙ (Mustafa Abu Sway) - директор Центру ісламських досліджень, доцент кафедри філософії та ісламських наук Університету Аль-Кудс в Єрусалимі. Дана стаття - одна із серії публікацій про євреїв і мусульман, підготовлених мусульманами та євреями один про одного. Статті опубліковані на сайті Common Ground News Service (CGNews).
За матеріалами «Іслам для всіх»
Посилання на тему:
Новини
«Єврейського народу» не існує, його «винайшли» в XIX столітті, - упевнений «ізраїльський» історик
Євреї проти ізраїльської агресії
Федерація єврейських спільнот України висловила співчуття мусульманам Криму
Статті
