Зважаючи на особливу важливість та постійну актуальність близькосхідного питання, пропонуємо вашій увазі виступ В.О. Шведа на пленарному засіданні Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми новітньої історії зарубіжних країн», жовтень 2012 р. КНУ імені Тараса Шевченка. Досліджуються основні чинники впливу на розвиток ізраїльсько-арабських відносин в умовах «Арабської весни».
Сучасний стан та перспективи розвитку ізраїльско-арабських відносин у нинішніх умовах визначаються такими головними чинниками.
По-перше, «Арабська весна» за своєю внутрішньою сутністю, змістом є цивілізаційною натуралізацією арабського світу, поверненням його цивілізаційної ідентичності на основі Ісламу, його цінностей та традицій.
«Арабська весна», як історичне явище є дійсно арабським продуктом, її ідеологічні, політичні та соціально-економічні передумови склалися в середині самого Арабського світу, а не є результатом якихось проектів, розроблених чи то у Вашингтоні, чи то у Брюселі, або у Москві чи Тель-Авіві. За своєю метою «Арабська весна» має перетворити Арабський світ на єдиний гомогенний цивілізаційний простір, що дозволить знову запустити у дію потенціал ісламу як програми життя суспільства на основі дотримання та реалізації головних принципів і цінностей ісламу.
Мислиться, що здійснення такого завдання дозволить Арабському світові знову вирватись вперед, зайнявши передові позиції у розвитку світової цивілізації, як це було майже 15 століть назад.
Та у реалізації цього глобального ісламського проекту на теренах Арабського світу сьогодні у протиборстві за його зміст та спрямованість зіткнулись два крила ісламу – поміркований та радикальний.
Перше представлено передусім низкою політичних партій, що сформувались на базі панарабської асоціації – Брати-мусульмани. Друге крило – це радикальні ісламісти – салафіти, джигадісти та деякі інші. Важливою особливістю сучасного етапу Арабської весни є стрімке розповсюдження впливу поміркованого ісламу.
У Тунісі та Єгипті партії поміркованого ісламу стали правлячими. Особливо велике значення має перемога на парламентських і президентських виборах в Єгипті Партії свободи і справедливості. Перемога й остаточне утвердження на посаді президента в цій країні М.Мурсі знову виводить цю центральну арабську країну на позиції лідера Арабського світу.
Потрібно зазначити, що арабські партії поміркованого ісламу багато у чому запозичують досвід турецької Партії справедливості і розвитку. Про це знову йшлося нещодавно у виступі єгипетського президента М. Мурсі під час його участі у роботі останнього конгресу турецької Партії справедливості і розвитку. Також, принципово важливо відмітити, що як Ех-Нахда у Тунісі, так і Партія свободи і справедливості в Єгипті відстоюють права релігійних та національних меншин.
Великою мірою нинішній успіх політичних партій поміркованого ісламу був обумовлений тією підтримкою, яку надала їм адміністрація нинішнього президента США Б. Обами.
На нашу думку, такий підхід Б. Обами свідчить аж ніяк про його ледве не капітуляцію перед ісламістами, як про це не раз заявляв його головний супротивник на президентських виборах – республіканець Мітт Ромні.
Така позиція Б. Обами є свідченням його розуміння спрямованості на сутності тих глибинних процесів, які відбуваються нині на Арабському Сході.
Вона також дозволяє американській адміністрації впливати на зазначений процес, що вкрай важливо, утримувати таку країну, як Єгипет у рамках формату Кемп-Девідських угод і тим самим зберігати каркас нинішньої архітектури близькосхідного мирного процесу.
Варто також зазначити, що єгипетський президент висловив бажання зустрітися із керівництвом Ізраїлю, скоріше всього із президентом Ізраїлю Ш. Пересом у Вашингтоні після закінчення американських виборів.
Уявляється, що найважливішою проблемою у взаємовідносинах між Ізраїлем та арабськими країнами є належне врахування ролі і значення поміркованого ісламу.
Другий найважливіший чинник, який визначає сьогодні стан та перспективи ізраїльсько – арабських відносин, є те, що сьогодні на перший план за своєю гостротою та масштабом на Близькому Сході вийшов арабо-іранський конфлікт. Фактично, на сьогодні, цей конфлікт перетворився на глобальне суннітсько – шиїтське протистояння, в епіцентрі якого знаходиться Сирія.
Нині, на Близькому Сході протистоять блоки – так званий «Альянс поміркованих», куди входять арабські країни Перської затоки, Йорданія, Єгипет,Туреччина, а з іншої сторони – «Вісь спротиву» на чолі з Іраном та тими союзниками, які ще залишились у іранських аятолл в арабському просторі.
На нашу думку нинішнє ізраїльське керівництво недооцінює ті можливості, які дає створення єдиного фронту проти іранського режиму і відтак, зволікає із тими заходами, які вже назріли стосовно створення незалежної Палестинської держави. На підтвердження своєї думки приведу цитату із статті відомого французького оглядача Алена Фрашона у газеті «Монд» від 7-го жовтня цього року:
«Хоча, - стверджує він, арабські режими, передусім країни Затоки, бажають знищення ядерної програми Тегерану, громадська думка цих країн негативно відреагує на ізраїльську чи американо – ізраїльську військову операцію. Однак, вони значно спокійніше сприймуть стратегію санкцій проти Ісламської республіки, якщо вона супроводжуватиметься врегулюванням палестинсько-ізраїльського конфлікту».
Такі, на нашу думку, головні чинники які впливають сьогодні на стан ізраїльсько-арабських відносин на сучасному етапі.
Можна констатувати, що за період «Арабської весни» виникли нові умови і можливості для певного поштовху у арабо-ізраїльских відносинах.
У листопаді 2012 року, одразу після закінчення президентських виборів у США, Організацію Об’єднаних Націй очікує новий тур боротьби за визнання Палестинської автономії членом ООН. На цей раз керівництво Автономії висунуло більш гнучку ініціативу у порівнянні із минулим роком.
Палестинці вимагають менш амбіціозного статусу в ООН – статусу держави – не члена ООН, такого, який має Ватикан. Палестинський президент М. Аббас надіслав американському президентові листа, в якому повідомив, що готовий відновити переговори з Ізраїлем, якщо Палестина отримає в ООН статус легітимної держави.
Сьогодні особливо важливим, першочерговим є, на нашу думку, значна активація інтелектуальних зусиль в опрацюванні такого формату співжиття Ізраїлю та Арабського світу. Своє вагоме слово повинні сказати провідні науковці як цього регіону, так і тих країн, які тією чи іншою мірою дотичні до Близького Сходу. Серед таких країн є, безумовно, й Україна.
В’ячеслав Швед, провідний науковий співробітник
Інституту економіки і міжнародних відносин
НАН України, віце-президент
ВГО «Український центр ісламознавства»
