Михайло Якубович: Відмовлятися від ісламського прошарку української культури означає викреслити частину нашої історії

Цього року видавництво «Основи» випускає в світ перший повний переклад смислів Корану українською мовою. Автором праці є науковий співробітник Національного університету «Острозька академія», кандидат історичних наук Михайло Якубович. Цієй події було присвячене одне з шоу «Культурний цех Кошмана» на радіо «Аристократи». Ведучий передачі Сергей Кошман задав відомому українському сходознавцю численні запитання, відповіді на котрі ми пропонуємо до уваги наших читачів.

Видавництво «Основи» готує видання смислів Корану переклад з арабської мови, вперше ми побачимо українське видання. Що відбувається з українською коранистикою, напрямком, яким ми не дуже цікавились останні роки?

— Я б не сказав що останніми роками цікавості не було. Оскільки у нас дуже часто гуманітарна наука функціонує радше у формі закритих товариств, вона не дуже широко представлена публіці, мало популярних видань, тому широкий загал не знає, що відбувається. Насправді до Корану, як до тексту, інтерес був і був дуже давно, і в XIX, і в XX столітті. Всім нам відома постать Агатангела Кримського, відомого сходознавця не тільки в Криму, а і в Російській імперії, в Радянському Союзі, взагалі в Європі. Інше питання, що конкретно перекладами українською, та ще й сакрального тексту, мало хто займався. Більше ста років тому у Львові була перша спроба перекладу Корану, правда з німецької на українську. Пізніше були спроби і серед сучасних авторів, але в нашій гуманітаристиці віддають перевагу не першоджерелам, а радше їх інтерпретаціям і переважно російським. Не кажу про східні мови, а навіть європейські твори в оригіналах мало хто читає. Подивіться на наші університетські курси — в основному вони побудовані на підручниках, де про німецьку, французьку, британську філософську традицію пишуть на основі російських перекладів. Власне якщо говорити про переклади з арабської, а у нас взагалі досить слабка традиція і переклади з арабської виглядають для України досить екзотично.

А якщо взяти постать Агатангела Кримського, який внесок, на ваш погляд, він зробив в коранистику та ісламознавство?

— Річ у тому, що постать ця досить суперечлива в багатьох моментах. Ясно, що його оцінки мусульманського світу виходили з колоніального дискурсу. Він вважав, що тюрки деструктивний елемент у ісламі, що вони надмірно фанатичні. Але ми знаємо про події 20-х років в Туреччині, коли Халіфат перейшов у національну республіку. Тут можна багато дискутувати, але якщо говорити про коранистику, то є розлоге переконання, що начебто Кримський був першим перекладачем Корану на українську. Мені особисто не відомий жоден з його текстів, крім деяких невеликих цитат. Насправді він перекладав російською деякі сури, в нього є така праця «Лекции по Корану». Робота «Мусульманство и будущность», де багато йдеться про тлумачення Корану, дається критична оцінка багатьом перекладам. Його здобутки на першу половину XX століття були досить значимі. Кількість мов якими він володів і обсяг джерел, з якими він працював вражає. Не кожен сучасний науковець може таким похизуватись, це легендарна постать.

Взагалі скільки існує перекладів Корану російською мовою і чим вони відрізняються, що впливає на переклад?

— Я завершив дослідження, яке стосується бібліографії перекладів смислів Корану слов’янськими мовами. В тому числі я опрацював 22 повні переклади російською мовою, де перекладені всі 114 сур. Перший російський переклад з арабської — це переклад Гордія Соблукова XIX століття, котрий в якійсь мірі застарів, хоча дехто і його використовує. Є російські переклади і з англійської, і з французької мови. Наприклад, переклад Олексія Колмакова, ще XVIII століття, робився з англійської. До речі, автор походив з України. Є ще два перекладачі Корану російською з українським корінням. Це Теодор Шумовской, російський сходознавець польського походження, родом з Житомира та Бетсі Яковлевна Шидфар, видатна російська арабістка, родом з Харківщини.

У російському ісламі та сходознавстві популярними є 5–7 перекладів. Зараз увійшов в моду переклад Ельміра Кулієва, який витримав десятки видань. Досить точний, з великою увагою до деталей, він пройшов комісію у центрі імені короля Фахда в Саудівській Аравії. Там-де і перше видання мого Корану. Є переклад Крачковського, один з найвідоміших російських, який був виданий після його смерті, і видання містить низку проблем, які не були виправлені, хоча в деяких місцях він дуже точний і занадто буквальний. Є ще переклад Магомеда-Нури Османова, зроблений по класичним тлумаченням до Корану, є навіть поетичний переклад Валерії Порохової.

Але я сказав би, що немає якогось абсолютно досконалого перекладу Корану. Його не може бути в принципі, не можна на переклад покладати дуже багато. Він годиться для цитування, для ознайомлення, але не більше. Будь який серйозний сходознавець, або релігійний діяч повинен працювати в першу чергу з оригіналом, з класичними тлумаченнями. Переклад це те, що було в голові у перекладача.

Михайло, розкажіть як читати Коран. Чи треба до цього опрацювати якісь класичні речі, наприклад, життя пророка Мохамеда, що допоможе більш глибоко сприйняти текст?

— Це питання виникає у багатьох. Люди, які звикли читати Новий Завіт, де є чітка сюжетна лінія, коли їм попадається в руки Коран, теж чекають послідовного викладу, а стикаються зі змішуванням різних тем, якщо йдеться про переклад. Арабський оригінал наділений такою смисловою риторичною єдністю, яку відобразити в перекладі просто неможливо. Це нікому ще не вдалося і навряд чи вдасться. А стосовно послідовності читання чи підходу, то зрозуміло, що дуже добре, коли людина підходе з певною обізнаністю.

Я радив би, беручи переклад, почати читання не від першої сури Корану, а почати з кінця. Хронологічно ісламська традиція вважає, що останні сури Корану були послані богом першими. Вони простіші для сприйняття, більш короткі. А потім вже перейти до більших сур, де є історії про пророків. Ясно, якщо людина буде використовувати якісь додаткові джерела по ісламу, наприклад, життєпис пророка, то це буде значно сприяти розширенню її погляду на Коран. Це не той текст, який читається від корки до корки. Його бажано читати від місць найбільш зрозумілих до складніших. Я сподіваюсь, що мій переклад викликає зацікавленість у людей, які мали поверхневе уявлення про ці речі, і вони ґрунтовно вчитуються і цікавляться додатковою літературою.

Є безліч тлумачень Корану. Наприклад, тафсіри, в числі яких є більш класичні та менш класичні, чи допоможуть вони зрозуміти фундаментальний текст?

— В ісламській традиції Коран є не тільки джерелом релігійних доктрин, а й джерелом ісламського права. Тому особливу роль там відводили кожній літері, кожній позначці. Такий аналітичний підхід, де окремі фрагменти Корану розкладали на окремі вирази і тлумачили, тлумачили, і тлумачили, сформувався вже в VIII–IX столітті. Оскільки вважається, що зразковий спосіб життя і правильне розуміння Корану було у сподвижників пророка, то відповідно в цих тлумаченнях наводяться їхні думки. В тлумаченнях вони намагалися розкрити різні аспекти Корану. Хтось суто філологічні, хтось історичні, хтось доктринальні і навіть філософсько-наукові. Сучасні тлумачення ідеологічно забарвлені, пропонують специфічний погляд на Коран. Тлумачення як і переклад це плід діяльності однієї людини. Абсолютного тлумачення, яке мало б статус близький до оригіналу не має і бути не може. Але вважається, що читати Коран без тлумачення, це як читати книгу без світла.

А чи є українські переклади тафсіру?

— Я перекладав невеликий фрагмент до десятої частини Корану, також у мене були переклади містичних тлумачень такого шафітського автора як аль Кушайрі. Але повного українського тафсіру не існує, хоча є російські.

Михайло, ви бачите в майбутньому якісь інші переклади Корану, взагалі, що відбувається в вашому середовищі?

— Мені не відомі подібні проекти в Україні, але якщо вони вийдуть, я буду тільки радий, бо чим їх більше тім краще, тому, що читач матиме можливість їх порівняти. Хотілося б побачити нові переклади українською. Я спілкуюсь з колегами х арабських країн, Європи, США. Сучасні тенденції в коранистиці — це певні спроби, завдяки цифровим технологіям, готувати специфічні проекти, де можна порівняти дуже багато перекладів, додавати базу словників. Зайти на один портал і ознайомитися з найкращими здобутками коранистики всіх часів. Зараз дуже цікаво розглядається питання різних тем у Корані, які хвилюють сучасників. Наприклад, говорячи про ісламську політику чи ісламську державу, ми звертаємось до Корану, та чи бачимо ми там концепцію ісламської держави, чи щось пов’язане з політикою? Теж саме стосується певних аятів, які мають відношення до гендерних відносин, це теж одне з контраверсійних питань, яке виникає і буде виникати. В багатьох західних журналах піднімаються такі дослідження, є спроби показати новий погляд на ці речі, відфільтрувати справді кораничне значення від середньовічних нашарувань.

Давайте пригадаємо спадшину Мохамеда Асада, який, доречи, виходець зі Львова. Його переклад Корану англійською мовою є дуже помітним серед трьохсот, чи чотирьохсот англійських перекладів. На ваше відчуття в чому секрет його популярності?

— Я добре знайомий з цим текстом. Цікаво, що його нещодавно було перекладено з англійської на боснійську. Всього повних англійських перекладів понад сотню точно. Перед усім цікава постать самого Мохамеда Асада, біографія якого викликає тільки захоплення. Спочатку сіоністський діяч, потім мусульманський діяч, який прислужився і в створенні держави Пакистан, і потім в Саудівській Аравії. Я б не сказав, що його переклад вважається найкращим, але він є одним з досить популярних. Асад поєднував в собі одразу декілька культур і єврейську, і західну, і мусульманську. Його книга «Дорога в Мекку» досить значимий текст в ісламі, за мотивами якої навіть знято фільм. В його перекладі є момент, який в деяких консервативних мусульманських колах викликає критику: посилання на сучасну науку для пояснення деяких кораничних тез. По рівню цитованості його переклад стоїть досить високо, в нього дуже велика коментаторська база. Але є більш популярні переклади, наприклад Юсуфа Алі.

Якщо пригадати історію ісламу в Україні, що на вашу думку відбулося найцікавіше?

— Україна перебуває на перетині трьох світів — католицького, православного та мусульманського. В ісламському контексті на південному сході разом з Кримом відбувалось досить багато різних процесів. Можна говорити про ісламізацію Золотої Орди і роль в цьому процесі Кримського улусу, того ж хана Узбека. Мавлютських правителів, серед яких-де хто походив з Криму.

В XIV–XV столітті в Криму відбувався інтелектуальний бум. Наприклад, першим мусульманським вищім навчальним закладом в Східній Європі є Зинджирли-медресе, яке було відкрито в 1500 році і досі збереглося в Криму. Значні діячи, наприклад, Ахмад аль-Кримі, який жив у XV столітті, походив із Криму. Він написав коментар, до тлумачення Корану Абдулаха аль-Байдави, яке було дуже популярним в ісламському світі. І популярним воно стало завдяки коментару Ахмада аль-Кримі. Абу ль-Бака аль-Кафауві жив XV столітті, є автором своєрідного філософського словника, який і досі викоритовується не тільки в релігійних текстах, а й в наукових дослідженнях. Ібрагім аль-Кримі — містик XVI століття, походив з сучасної Херсонщини, який присвятив величезний твір одному з османських султанів, в якому обґрунтовується ідеологія Османської імперії, як центру сунітського світу. Це лише частина найбільш примітного, що стосується ісламського прошарку української культури. Це теж філософія, релігія, інтелектуальна традиція на українських землях і забувати її, або відмовлятися, вважати чужою — це означає по суті викреслити частину нашої історії. Нажаль таке у нас практикується.

Розкажіть, що таке острозький Коран?

— Острозький Коран назва радше за місцем збереження. Не всі українці знають, що на теренах Західної України, Білорусії, Литви, Польщі проживало татарсько-мусульманське населення. В Острозі виникла громада, починаючи з початку XVI століття, в якій навіть була мечеть, де переписувались сакральні тексти. Це були нащадки полонених татар, дехто просто селилися тут і отримували певні гарантії від місцевих правителів, котрим вони служили, так званою, надвірною міліцією, тобто особистою охороною. В Острозькому заповіднику зберігся рукопис Корану, переписаний місцевим автором в 1804 році. Це один з небагатьох який зберігся в Україні, звичайно, не враховуючи Крим.

Що ви порадите, яких авторів та книги варто почитати, щоб зрозуміти, що відбувалося в Криму. Ми маємо величезну спадщину, що не перекладена на жодну європейську, не кажучи про українську мову.

— Що стосується текстів, то вони є передусім в Туреччині. Дещо з цього там вивчали та видавали. Щоправда турецькою мовою, бо деякі кримськотатарські автори писали не лише арабською, а й османською. Але це не більше 5-10% від всього загалу. Нажаль, загальної повноцінної історії кримського ханства, або історії ісламу на українських землях ще не написано. Є робота російського автора Валерія Возгріна «Исторические судьбы крымских татар». Є сучасна досить популярна книга «Золотая эпоха крымского ханства» Гульнари Абдалаєвої. Є багато статей, в тому числі українських дослідників. Я зараз працюю над роботою, яка буде присвячена саме релігійно-філософській традиції за всіма тими рукописам, які я віднаходив по світу, але це на півроку, як мінімум.

Тобто деякі здобутки є. Але дуже хочеться вірити, що в Україні з’явиться якийсь центр кримознавчих досліджень, фундаментальних досліджень, який буде видавати періодичне видання, мати веб-сайт, проводити конференції. Я сподівався, що сучасну ситуацію з Кримом буде використане, буде створено такий проект. Але, нажаль, поки що я не бачу особливого позитиву в цьому плані. Поки все залишається розкиданим, розпорошеним, але завдання дослідника в тому і полягає, щоб в якійсь мірі все це зібрати чи скерувати в правильне русло.