Абдель-Насер подарував Тичині тарілку з автографом

Срібна тарілка, подарована П. Тичині другим президентом Єгипту
Срібна тарілка, подарована П. Тичині другим президентом Єгипту Гамалем Абдель-Насером
Косенко Ю. А.
Косенко Ю.А. — експерт, що розшифрував напис на музейному експонаті
Косенко Ю. А.
Косенко Ю.А. — експерт, що розшифрував напис на музейному експонаті
Переклад автографа Гамаля Абдель-Насера
Переклад автографа Гамаля Абдель-Насера
Срібна тарілка, подарована П. Тичині другим президентом Єгипту
Косенко Ю. А.
Косенко Ю. А.
Переклад автографа Гамаля Абдель-Насера
10.08.2015
Оцініть статтю: 
(368 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

В Літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини є речі, що свого часу належали видатному митцю, а тепер стали експонатами, про цінність яких музейні працівники іноді можуть тільки здогадуватись.

Таким експонатом є й срібна декоративна тарілка, свого часу подарована Тичині.

 В наших фондах зберігається срібна тарілка, подарована П. Тичині другим президентом Єгипту Гамалем Абдель-Насером (جمال عبد الناصر), що правив з 1952 до 1970 рр. У 50-х роках він бував в Києві та спілкувався з Павлом Григоровичем, який був Головою Верховної ради (19541959 рр.) та приймав багато урядових делегацій,  повідомляє сайт музею.

Як зазначається, завдяки експерту-науковцю Юрію Косенку тепер відомо, хто саме наніс гравер на декоративне блюдо.

 Інколи буває і так, що ми не можемо перекласти написи на деяких експонатах, що були подаровані Павлові Григоровичу, так як не володіємо рідкісними іноземними мовами, які Тичина знав досконало. Саме тому для нас є дуже цінними зустрічі з людьми, які можуть допомогти нам у цій справі,  пишуть музейники.  До нас завітав Косенко Юрій Анатолійович  сходознавець, африканіст, викладач університету Т. Шевченка, який допоміг нам розкрити загадку одного незвичайного експонату і погодився попрацювати над арабськими книгами, що зберігаються у бібліотеці Павла Григоровича (зробити їх опис, переклад і т.д.),  йдеться в повідомленні.

З’ясувалося, тарілка цінна не тільки матеріалом, з якого виготовлена (срібло):

 В її центрі вигравірувано автограф Гамаля Абдель-Насера,  йдеться у експертному висновку Юрія Косенка.  По краю тарілки містяться написи «الله«  «Аллаг», ближче до центру написи «مُحَمَدْ«  «Мухаммад», а також побажання щастя і миру. Деякі слова написані декоративним почерком «Куфі», які, на жаль, не вдалось розібрати.

Як сказав кореспонденту інформресурсу «Іслам в Україні» Юрій Косенко, самому Павлу Тичині послуги перекладача були непотрібні:

 Якби Павло Григорович був зараз серед живих, він всі би написи прочитав без жодного затруднення. Ви ж знаєте, що Тичина вільно володів сорока мовами, в тому числі й арабською. Читав, розмовляв, спілкувався, писав Тому, до речі, і його бібліотека, де багато книжок  іншомовні, без сумніву була робочою. Це була людина енциклопедичних знань, надзвичайно ерудована і талановита,  зазначив Косенко.

Юрій Анатолійович пообіцяв згодом розповісти аудиторії сайту «Іслам в Україні» про роботу над рідкісними арабськими виданнями з бібліотеки Павла Тичини, над якими він зараз працює.

Довідка:

Павло́ Григо́рович Тичи́на (11 (23) січня 189116 вересня 1967)  уславлений український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УССР (19361939, 19411943), Голова ВР УССР двох скликань (19531959), депутат ВР УССР з 1-го по 7-го скликання. Міністр освіти УРСР (19431948). Академік АН УССР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962).

З 1944 по 1967 рік Павло Тичина мешкав у Києві за адресою вул. Рєпіна (нині  Терещенківська), 5, кв. 3. Після смерті поета 16 вересня 1967 року уся його творча спадщина, як і меморіальна квартира, перебувала у власності дружини Лідії Петрівни Папарук  аж до її відходу у вічність у вересні 1975 року. Згодом була видана Постанова ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР від 9 січня 1979 року ( 11) «Про створення в місті Києві Літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини». Цією постановою музей створювався не безпосередньо в квартирі Павла Тичини на другому поверсі, а в квартирі на першому поверсі, куди були переміщені меморіальні речі поета: меблі, бібліотека, картини тощо. Лише 1990 року до 100-річчя до Дня народження Павла Тичини, під тиском громадськості, музею повернули меморіальну квартиру поета.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.