Адам Осмаєв — чеченський доброволець, командир батальйону імені Джохара Дудаєва, бійці якого беруть участь у бойових діях на Сході України. Після двох нападів і загибелі дружини він фактично перестав з’являтися на публіці й давати інтерв’ю. Але через вісім місяців тиші все-таки погодився зустрітися з журналістам проекту Радіо Свобода «Донбас. Реалії» і розповісти про життя під постійною загрозою, чеченців на Донбасі і результати розслідування замахів.
Як пише кореспондент видання Олексій Гриценко, домовитися про зустріч з Адамом Осмаєвим вдалося далеко не відразу. Після нападів чеченський доброволець з представниками ЗМІ тет-а-тет не спілкується, оскільки під час одного з випадків кілер використав для прикриття саме журналістську діяльність.
Відтоді бронежилет — невід’ємна частина гардероба Адама Осмаєва.
— Ви зараз у бронежилеті?
— Зараз немає. Тому що я перевірив вас. Знаю, що ви — дійсно журналіст. І ми в безпечному місці зараз, — відповів командир добровольчого батальйону імені Джохара Дудаєва.
Осмаєв погодився зустрітися в редакції «Донбас. Реалії» — і це, швидше, виняток з правил, яких він зараз суворо дотримується.
— Щоб повністю убезпечити себе, треба повністю відмовитись від публічності, менше розповідати про свої плани стороннім людям, бути дуже акуратним із будь-якими зустрічами, з будь-якими подарунками, — каже Осмаєв.
Про чеченців на Донбасі
На Донбасі Осмаєв зараз теж не буває. Раніше було відомо щонайменше про три добровольчих підрозділи, основу яких складали саме чеченці — це батальйон імені Джохара Дудаєва, батальйон імені Шейха Мансура і підрозділ «Шалена зграя». І хоча чеченських добровольців на передовій стало значно менше, свою діяльність підрозділи не припинили, запевняє Осмаєв.
— Зараз це менш публічно, тому що немає в цьому необхідності. Тому що йде співпраця із ЗСУ, яким теж не потрібна ця реклама. Тому все відбувається тихо, — відповів він.
Про перший замах і хід розслідування
Перший напад на Адама Осмаєва в Україні здійснили в червні 2017 року. Тоді дружині добровольця Аміні Окуєвій вдалося знешкодити нападника, яким виявився громадянин Росії Артур Крінарі. Осмаєв вважає його кілером, який діяв за наказом російської влади. Але у слідства все ще немає доказів, що підтверджують цю версію.
— Треба зрозуміти просто юридичні тонкощі: вони не можуть пред’являти те, що не можуть довести. Такі злочини дуже складно довести, якщо немає зізнання самої людини, — зазначив Адам Осмаєв.
Крінарі свою провину заперечує. В обвинувальному акті прокурори мотивом замаху на Осмаєва називають особисту неприязнь. І жодних згадок про «російський слід».
— Цю людину, Крінарі, я до цього ніколи не зустрічав, не бачив, ніяких справ з ним не мав. Чого це раптом він вирішив мене вбити? Все очевидно для мене, — зауважує Осмаєв.
Про Аміну Окуєву і другий напад
У жовтні минулого року напад на Осмаєва повторився. По автомобілю, в якому їхав доброволець, невідомі з автоматичної зброї випустили півтора десятка куль.
— Перед поворотом знижується швидкість — класична засідка військова. І практично впритул розстрілюють. Для цього багато розуму не треба, — пояснює чоловік.
Осмаєва поранили, а його дружина Аміна Окуєва, яка була разом з ним в машині, загинула.
— Я ще від’їхав якусь відстань, оскільки мотор був прострелений і машина зі складнощами, але ще проїхала. Я почав надавати першу допомогу Аміні, тому що вона вже не подавала ознак життя. Але це було вже марно, тому що одне з влучень було в голову, — розповідає Осмаєв.
Подружжя в момент нападу було без державної охорони, яку до них приставили після першого замаху. На той момент термін її роботи закінчився, а на продовженні Адам Осмаєв не наполягав.
— Вона пішла як воїн. Ми знали, що нас може очікувати на цьому шляху. Аміна навіть говорила, що краще прикриє мене, тому що я їй теж пропонував на певний час відійти від мене, бо розумів, що це, передусім, полювання за мною. Але вона відмовилася. Сказала, що хоче бути поруч, хоче мене прикрити, — пригадує Адам.
Про розслідування вбивства Окуєвої
Через вісім місяців після вбивства Аміни Окуєвої київська поліція не має підозрюваних. Схожа ситуація у справі про вбивство ще одного чеченського добровольця Тимура Махаурі. Його автомобіль підірвали в центрі Києва у вересні 2017 року.
— Я, звичайно, розумію, хотілося б, щоб все було швидко розслідувано, але я не прихильник зради. Я просто розумію, що це досить складний процес. Україна знаходитися в стані війни, розхитані всі правоохоронні структури. Будемо сподіватися, що вони краще працюватимуть, — каже він.
Але, незважаючи на зволікання у розслідуванні нападів і постійну загрозу для життя, Осмаєв заявляє: не збирається їхати з України.
— Це — величезна ціна, але я її заплатив і готовий ще платити, будучи віруючою людиною. Тим більше, я знаю, що ми за правду. Ми ні на кого не нападали — ні Ічкерія, ні Україна. Ми тільки захищаємо свою землю. Звісно, це надзвичайно складно, але це життя, війни без втрат не буває. Будемо сподіватися, що ми відстоїмо те, за що боремося, — підсумував Адам Осмаєв.
