У столичному інформагентстві УНІАН 17 листопада відбулася презентація першої в Україні наукової роботи про джихад українського вченого-ісламознавця, теолога Сейрана Арифова під назвою «Джихад. Історія, стереотипи, сучасні реалії, автентичні джерела».
Презентація транслювалася в інтернеті, її відеозапис доступний на сторінці УНІАН.
З книгою, що вийшла друком у видавництві «Ансар Фаундейшн», представників ЗМІ та широкий загал знайомили сам автор, шейх Сейран Арифов, муфтій ДУМУ «Умма», голова Українського центру ісламознавчих досліджень Саід Ісмагілов і рецензент, автор передмови — старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України, президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних відносин, кандидат історичних наук Ігор Козловський. Модерував презентацію релігійний журналіст, історик Ділявер Саідахметов.
Пан Ділявер зазначив, що праця Сейрана Арифова — це комплексна розвідка на тему джихаду, його розуміння в ісламській культурі: автор розглядає історію цього терміну, стереотипи, пов’язані з ним, сучасний стан і реалії, в яких виявляється цей феномен, а також автентичні джерела, що з них можна дізнатися про джихад.
Шейх Сейран, своєю чергою, пояснив, чому написав цю книгу:
— Ідея праці виникла дуже-дуже давно. Я тоді ще тільки вчився в ісламському університеті однієї з мусульманських країн, і тоді сталися сумнозвісні події 11 вересня — всесвітньовідомий теракт, відповідальність за який узяли на себе деякі мусульмани чи, скоріше, так звані мусульмани. Усі це пам’ятають, хоча це й було досить давно, й після того були інші теракти різного масштабу. Але чи так, чи інак, усім світом тоді прокотилася така хвиля, коли й політики, й люди науки, і ЗМІ це все пов’язали з Ісламом. Мовляв, це все — мусульмани, це є джихад, це вони так ведуть боротьбу… І тоді в мене виникла ідея: треба вивчити питання, дослідити його й постаратися, наскільки це можливо, дати суспільству досить ясну, об’єктивну та вичерпну відповідь на питання, що таке взагалі джихад в Ісламі? І якщо ви відкриєте цю книгу, то побачите, що джихад — це дуже широке поняття. Я в книзі розповідаю, що таке Іслам як релігія взагалі, а потім уже переходжу до того, що таке джихад.
Різновидів, форм і категорій джихаду в Ісламі багато. Я звертався до історичних прикладів, я торкався й сучасних реалій: сучасної політичної ситуації, існування воєн, що, на жаль, уже багато десятиліть точаться в мусульманських країнах — Афганістан, Ірак, Сирія, Палестина, Північна Африка тощо. У розділі, присвяченому автентичним джерелам, я торкаюся лише двох автентичних джерел — ними вважають лише Коран і Сунну. Все інше — це вже не джерела: ні історія Ісламу, ні думка якихось авторитетних богословів чи мусульманських діячів. Тобто це просто думки людей, це справи людей, це їхні інтерпретації. А коли ми говоримо про джихад в Ісламі, то в цьому питанні маємо спиратися тільки на те, що ясно й однозначно прийшло у Священному Корані, або те, про що казав чи чого навчав пророк Мухаммад (мир йому і благословення). <…>
Як я сказав, існує кілька категорій, кілька ступенів джихаду, і тільки одна з багатьох форм джихаду — це збройна боротьба, — зауважив Сейран Арифов.
Автор нагадав, що під час визвольної боротьби народів мусульманських країн проти колонізаторів ці події, процеси називали словом джихад, і у своїй книзі він спробував з’ясувати, правильно чи неправильно, доречно чи ні вживали цей термін.
Робота над книгою тривала багато років:
— Багато разів перечитував, багато разів редагував, багато разів доповнював. Навіть не стану приховувати, що в процесі роботи над книгою не раз змінював погляд на деякі питання.
Як зазначає вчений-релігієзнавець Ігор Козловський, джихад в Ісламі — поняття багатовимірне, поліфонічне та охоплює практично всі сфери людського життя.
— Цей феномен, який у дослівному перекладі означає «зусилля, старанність», має на увазі всебічне й постійне зусилля на шляху Аллага, боротьбу з багатьма духовними та соціальними вадами, боротьбу з несправедливістю та невіглаством, досягнення справедливости й порядку, постійне докладання зусиль у роботі, навчанні, у вибудові гармонійних стосунків у родині та суспільстві, а також опір агресорові та ведення війни проти нього. Але найголовніше — це старанність, докладання постійних зусиль у ствердженні та обороні Ісламу, — наголошує Ігор Козловський.
Перед тим, як надати слово муфтієві ДУМУ «Умма», модератор заходу, журналіст Ділявер Саідахметов, зауважив, що термін джихад дуже часто використовують у ЗМІ, суспільно-політичному, релігійному житті, але рівень знань про цей феномен невисокий — не тільки серед немусульман, а й серед мусульман. Ведучий попросив Саіда Ісмагілова прокоментувати це.
— Справді, важко знайти ще якійсь богословський термін, що був би такий політизований, — зазначив шейх Саід. — Джихад — це богословський ісламський термін і він зовсім не означає священну війну. Подекуди, досить часто журналісти, політики й деякі релігійні діячі ототожнюють слово «джихад» зі «священною війною». Словосполучення «священна війна» в Ісламі взагалі не існує — нема такого! Війну в Ісламі не вважають за щось священне! Цим суто європейським терміном просто перекладають термін «джихад». Насправді ми бачимо у священних текстах Ісламу — у Корані, в хадисах посланця Аллага (мир йому і благословення) — слово «джихад». І якби людина досліджувала це питання комплексно, вона б ніколи не сказала, що це «війна», тим паче «священна війна»… І взагалі, джихад, як зауважує Ігор Анатолійович Козловський, це «зусилля». Це докладання зусиль для того, щоб поліпшити життя — і власне, й суспільне, і життя держави. Тобто насправді це певне духовне зусилля для того, щоб зробити світ кращим.
Люди, що не розуміються на цьому питанні та вживають термін «джихад» як їм заманеться — вони все зводять до поняття війни, а останніми роками звузили й до «тероризму» та «екстремізму». Уже навіть не «визвольна війна», не якісь інші намагання мусульман поліпшити своє становище — «джихадом» стали називати будь-який тероризм, будь-який екстремізм, будь-яке насильство. І сталося так, що термін суто богословський почали використовувати для залякування людей, бо всіляких злочинців, терористів, конкретних убивць просто називають «джихадистами». Який там вони ведуть джихад, чому їх називають «джихадистами» — незрозуміло…
У цьому контексті шейх Саід згадав випадок з життя Пророка (мир йому і благословення):
— Повернувшись із чергового військового походу, посланець Аллага (мир йому і благословення) перед тим, як відпустити вояків додому, сказав: «Ми повернулися з малого джихаду — а тепер усі йдіть і робіть великий джихад!» Вони здивувалися: «А що ж таке великий джихад?» — і Пророк (мир йому і благословення) сказав, що великий джихад — це боротьба із власними вадами, гріхами.
Отже, кожна людина має вади, гріхи, й саме боротьбу з ними посланець Аллага називав «великим джихадом», бо людина може бути дуже хоробра, дуже рішуча перед іншими людьми, але завжди програє самій собі, може капітулювати перед своїми вадами, перед своєю гріховністю. Джихад розуміють передусім як духовну роботу над собою. Не назовні, а всередині себе, коли людина займається собою, своїм духовним удосконаленням, підвищенням моральности, поліпшенням своїх людських якостей, робить добрі справи — це справжній «великий джихад». Я це вам розповів як приклад того, як недолуго й некомпетентно використовують дуже важливий в Ісламі термін, уживають його винятково щодо якихось екстремістів і терористів, а насправді джихад — це праця, духовна праця над своєю душею, над самим собою.
Подякувавши авторові за надзвичайно важливу працю, Саід Ісмагілов висловив свою думку щодо авдиторії книги:
— Ознайомившись із цією книгою, я побачив, що вона буде корисна передусім журналістам. Нехай на мене не ображаються представники «четвертої влади», але той, хто пише про Іслам, про мусульман, про події в мусульманському світі, має цю книгу прочитати, бо якщо він (журналіст. — Ред.) не буде розумітися на Ісламі й на духовних аспектах Ісламу, якщо буде використовувати без знання мусульманські терміни — ми матимемо те, що маємо. <…> Журналістам треба прочитати цю книгу й зрозуміти, коли можна використовувати термін «джихад», а коли неприпустимо, особливо щодо якихось злочинців. І також ця книга, маю надію, буде дуже корисна для викладачів, передусім гуманітарних дисциплін: істориків, релігієзнавців, філософів, сходознавців — для всіх, хто працює з темою Сходу й мусульманської цивілізації.
Як наголосив муфтій, формування негативного образу Ісламу, створення хибного уявлення про цю релігію, її засади, норми й символи дедалі частіше спирається як на спотворене розуміння явища, так і на відверту цілеспрямовану брехню, стереотипи:
— Цей процес заважає конструктивному діалогу релігій і культур, добросусідству й миру. <…> У цій книзі шейх Сейран проаналізував аспекти, що сьогодні є дискусійними, що на них спекулюють. Наприклад, є цілий розділ, присвячений тероризму: чи тероризм — це джихад, чи може терорист виправдовувати свої злочини джихадом? Є розділ, присвячений боротьбі проти влади: якщо ця влада деспотична, якщо вона порушує права людей, навіть дані Богом, чи вважати опір такій тиранічний владі за джихад? Тобто дуже цікаві й актуальні питання, без знання яких неможливо зрозуміти мусульманський світ — все вони є в цій книзі.
Після презентації відбулась автограф-сесія.
