Завершився Одеський міжнародний кінофестиваль, до участі у конкурсних програмах якого було подано 964 стрічки. Серед них і повнометражні фільми, і так званий «короткий метр».
Серед авторів, які представили на суд журі свої стрічки, — чимало мусульман.
Фільм одного з них — режиссера Амджажа Абу-Алалага «Ти помреш у двадцать/You will die at twenty» (виробництво Судан, Катар, Єгипет, Франція, Німеччина, Норвегія) — удостоєний спеціальної згадки журі.
У короткому описі сюжету йдеться про те, що дія відбувається в Судані (провінція Ель-Гезіра), наші дні. Коли народився Музаміл, місцевий пророк сказав, що він помре у двадцять років. Батько Музаміла не зміг змиритись із лихою долею і пішов з дому. Мати-одиначка Сакіна оберігає свого сина, як зіницю ока. І от, Музамілові виповнюється 19…
Серед інших фільмів, у створенні яких брали участь або були їх авторами режисери-мусульмани, й у яких йдеться про життя мусульман, є такі:
«Номери» — автори: Олег Сенцов, Ахтем Сеітаблаєв; виробництво — Україна, Польща, 2019; хронометраж 102'. Це історія про ув’язнене суспільство, яке намагається побороти свої страхи й отримати свободу. У світі Номерів все підпорядковується суворій системі й верховному правителеві — Нулю. Десять героїв вже звикли бігти по колу і робити все відповідно до книги Правил. У них немає можливості вибирати, як жити й кого любити. Але життя змінюється з появою нового жителя, якому невідомі чинні закони. Це руйнує спокій пасивної влади. Раптово непохитна віра Номерів розколюється на шматки. Вони хочуть самостійно вирішувати свою долю, отримати імена і створити новий світ, у якому пануватимуть їхні закони. Номери відмовляються від старої системи, але чи буде нова краща за попередню?
«Арабський блюз (Arab blues/Un divan à Tunis/Арабська туга)» — режиссер Манель Лабіді; виробництво — Туніс, Франция, 2019; тривалість 88'. Героїня стрічки — Сельма, психоаналітик. Після повернення додому до Тунісу, розпочавши практику, вона стикається з низкою колоритних пацієнтів…
«The Perfect Candidate/Ідеальна кандидатка» — режисер Хаіфа Аль Мансур; виробництво — Німеччина, Саудівська Аравія, 2019; тривалість 101'. Молода і рішуча лікарка вирішує балотуватися на місцевих виборах у Саудівський Аравії. Чи зможе її родина і громада прийняти її як першу кандидатку свого міста?
«Yalda/Ялда» — автор Массуд Бакші; виробництво — Іран, Ліван, Франція, Німеччина, Люксембург, Швейцарія, 2019; тривалість 89'. Раніше цей фільм отримав Гран-прі журі кінофестивалю Санденс (2020). Дія фільму відбувається в Ірані, наші дні. Маріам випадково вбиває свого чоловіка Нассера. Їй виносять смертний вирок. Єдина людина, яка може врятувати Маріам, — це Мона, донька Нассера. Усе, що їй потрібно зробити, — з’явитись в ефірі популярного телешоу і вибачити Маріам. Це шоу справді існує в Ірані, воно надихнуло авторів на створення цієї стрічки.
«143 rue du désert/Вулиця Пустельна, 143» — режисер Хассен Ферхані (визнаний найкращим молодим режисером на кінофестивалі у Локарно у 2019 році); виробництво — Алжир, Катар, Франція, 2019; тривалість 100'. Посеред Алжирської пустелі на своїй вахті жінка пише Історію. За цигарку, каву або яйця вона надає прихисток далекобійникам, мандрівникам і мріям… Її звати Маліка.
«Tlamess/Тламес» — режисер Ала Еддін Слім; виробництво — Туніс, Франція, 2019; хронометраж 120’. Один з героїв фільму — молодий солдат у пустелі Тунісу. Він на тиждень приїздить додому, щоб поховати матір, але назад до військових казарм вже більше не повернеться. У спальних районах його міста розгортається полювання, де він — головна здобич. Йому вдається втекти в гори.
«It Must Be Heaven/Мабуть, це рай» — режисер Еліа Сулейман; виробництво — Окуповані території Палестини, Катар, Туреччина, Канада, Франція, Німеччина, 2019; тривалість 97'. (Ця стрічка торік завоювала Спеціальну відзнаку і приз FIPRESCI Каннського кінофестивалю). Головний герой фільму тікає із Палестини у пошуках нової батьківщини, але натомість усвідомлює, що Палестина — завжди з ним. Нове життя поза Палестиною перетворюється на комедію помилок: як би далеко він не заїхав — чи то до Парижу, чи Нью-Йорку, — щось завжди нагадує йому про дім.
«Omar ve biz/Омар і ми» — автори: Марина Ер Горбач, Мехмет Багадир Ер; виробництво — Туреччина, 2019; 104'. (Цей фільм виборов Приз екуменічного журі на Варшавському кінофестивалі (2019). Ісмет нещодавно повернувся зі служби в турецькій армії, де він був командувачем берегової охорони на морському кордоні. Ісметові, який не звик до цивільного життя, складно спілкуватися з родиною і людьми довкола. За неочікуваним збігом обставин, із ним по сусідству оселяються біженці — Омар і Маріє.
