Зі здобуттям Україною незалежности військові капелани забезпечували задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань. Та особливої ваги капеланське служіння набуло з початком російської агресії: десятки й сотні капеланів, у тому числі імамів, від початку війни підтримують захисників України як на фронті, так і в тилу — однак на законодавчому рівні їхня діяльність ніколи не була врегульована.
Тривалий час група народних депутатів України розробляла відповідний проєкт закону про капеланське служіння. До роботи над документом були залучені військовослужбовці та капелани — представники різних конфесій, що на волонтерських засадах здійснювали душпастирську опіку та допомагали захисникам задовольняти свої духовні та релігійні потреби.
У січні 2021 року законопроєкт 4626, що має на меті створення Служби військових капеланів, подано до Верховної Ради. 21 травня — на сьомому році війни! — парламент нарешті ухвалив у першому читанні закон про військове капеланство.
У розгорнутому коментарі для сайту «Іслам в Україні» очільник Управління військового капеланства мусульман України Мурад Путилін розповів, що зміниться в роботі імамів-капеланів, які від початку війни виконують своє служіння як волонтери. Також ми з'ясували, яким чином на службу до війська зараховуватимуть душпастирів різних церков і релігійних організацій, адже за Конституцією церква відділена від держави.
«Законопроєкт був ухвалений Верховною Радою, і тепер ми чекаємо його затвердження указом Зеленського. Потреба в законодавчому закріпленні в армії, Нацгвардії, Держприкордонслужби та інших військових та силових структурах капеланства давно назріла, це розуміють і в Україні, це також питання відповідности стандартам НАТО. Капелани належатимуть до окремої структури у збройних силах. Потрібна кількість душпастирів <…> за законом визначається пропорційно числу послідовників певного віровчення. Тобто, передбачене запровадження відповідних квот конфесійного представництва відповідно до потреб особового складу з урахуванням поліконфесійности нашої держави, тож захисники України, що визнають іслам, не лишаться без уваги. А щодо згаданої вами колізії стосовно прирівняння капеланів до військовослужбовців, тобто зарахування до складу державних структур, то законопроєкт чітко розмежовує діяльність церкви й держави, визначає принципи, на яких здійснюватиметься діяльність Служби військового капеланства», — пояснює шейх Мурад.
Мурад Путилін зауважив, що передбачені певні соціальні гарантії для імамів-капеланів і членів їхніх сімей, адже перебування капеланів у зоні воєнних дій загрожує їхньому життю та здоров’ю:
«З визначенням правового статусу військових капеланів у військових формуваннях як військовослужбовців розв’язується питання соціальних гарантій військових капеланів, що беруть безпосередню участь в Операції об’єднаних сил — хоча й без зброї, бо видача зброї та боєприпасів військовим капеланам заборонена, — та членів їхніх сімей. У всякому разі, це передбачено».
З метою забезпечення міжконфесійної злагоди та порозуміння закон передбачає створення консультативно-дорадчих органів — міжконфесійних рад з питань військового капеланства при Міністерстві оборони України та МВС.
«Головне, — каже шейх Мурад, — почати працювати. Зрозуміло, що імами-капелани не можуть бути закріплені за кожним підрозділом, де є хоч один мусульманин. Скоріш за все, їх буде закріплено за певними штабами. Я думаю, що відшліфовуватимемо взаємодію та форми роботи вже в процесі, адже якщо не почнемо робити хоч щось, нічого й не зрушиться з місця. Думаю, що за рік-півтора вже з урахуванням набутого досвіду вноситимуться якісь доповнення чи корективи в закони та службові інструкції, і ці документи наблизяться до досконалости. А імами-капелани й далі робитимуть свій внесок у боєздатність війська».
