З 30 червня по 5 липня в Одесі на базі Ісламського культурного центру «Аль-Масар» історики, філософи, релігієзнавці з України, Бельгії, Азербайджану та Польщі брали участь в роботі VI Міжнародної ісламознавчої школи.
Зважаючи на обмежений час роботи школи й заявлену кількість доповідей, графік був складений доволі щільно й доповідачі були вимушені вписуватися в досить жорсткий регламент. Втім, через інтерес аудиторії до деяких тем, ораторам дозволяли виходити за межі виділеного хронометражу. Одним з таких доповідачів була старший науковий працівник Львівського музею Івана Франка Соломія Вівчар, яка розповідала про використання мусульманських мотивів представниками українського письменства та філософської думки, зокрема Григорієм Сковородою, Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Іваном Франком, Агатангелом Кримським тощо.
За словами дослідниці, Пантелеймон Куліш глибоко цікавився Ісламом, а також історією і культурою мусульманських країн (особливо Османської імперії), прагнув повніше пізнати життя мусульман, збагнути саму суть їх релігії. Тому він не раз звертався у своїх творах саме до східних тем.
— Сповідуючи ідеї загальнолюдських цінностей і міжрелігійного діалогу, Пантелеймон Куліш хотів відкрити для українців-християн етичні і духовні скарби Ісламу і шукав спільні риси і цінності в Біблії і Корані. Він дуже добре знав Біблію, адже сам впродовж багатьох років працював над її перекладом українською мовою. На жаль, його новаторські підходи не завжди знаходили відгук у сучасників. У доробку Пантелеймона Куліша багато поетичних творів, серед яких східною (арабською і турецькою) тематикою вирізняються дві поеми — «Магомет і Хадиза» і «Маруся Богуславка».
«Магомет і Хадиза», як помітно вже з назви, це поема про любов, темою якої є стосунки пророка Магомета (Мухаммада) і його першої дружини Хадизи (Хадіджі).
— Імена героїв твору звучать трохи незвично для сучасного читача, однак, пов’язано це з тим, що у ХІХ ст. не було не лише стандарту вимови власних імен іншомовного походження, а також і будь-яких праць з історії Ісламу українською мовою, — пояснила Соломія Вівчар.
У самому тексті поеми автор паралельно розповідає дві нерозривно зв’язані історії: зародження кохання Мухаммада і Хадіджі та історію виникнення нової релігії — Ісламу.
— Вже з перших рядків помітно, що автор поеми добре знав Коран. Швидше за все, він читав популярний в другій половині ХІХ ст. у європейців французькомовний переклад аятів.
Як зазначила Соломія Вівчар, крім розповіді про кохання, не менш важливим у поемі є показ шляху Мухаммада від простої людини до Пророка Божого, засновника світової релігії.
— Можливо, що любовна історія в основі сюжету твору — лише привід для глибшого філософського розмірковування про саму особистість Мухаммада. У творі Пантелеймона Куліша він — герой, у якому автор у рамках романтичного дискурсу не просто зобразив історичну особу Пророка, що жила на Аравійському півострові у VІ ст. н. е., але і наділив його рисами українського козака-борця. Пророк Мухаммад у поемі — герой, який не знає страху, впевнений у своїй місії, адже його веде Господь. Він «новий творець закона, возвишенний як оний син Марії (Іса, Ісус)». Автор наділяє його найкращими людськими рисами — він сонце правди, краса людського розуму і серця.
Особливу увагу Пантелеймон Куліш приділяє образу Хадіджі, жінки неймовірної краси і надприродних здібностей, яка стає опорою Мухаммада:
— «Магомет і Хадиза» — це не лише поема про любов. Це з тонкою майстерністю створений твір ідей, основна з яких — єдність світових релігій і загальнолюдських цінностей у Корані і Біблії.
Поема «Маруся Богуславка» написана на основі відомої народної «Думи про Марусю Богуславку», яку записав і популяризував саме Пантелеймон Куліш. На жаль, частина тексту була втрачена під час пожежі у маєтку автора, і до нас дійшло лише 13 з 24 пісень поеми.
— Цей твір є декларацією філософських ідей і світоглядних поглядів Куліша, на формування яких великий вплив мала філософія епохи романтизму з її ідеями панславізму, культурної єдності, прагненням докорінної зміни культурних цінностей і світогляду, можливо, навіть з певним утопічним забарвленням. У поемі «Маруся Богуславка» основою сюжету Пантелеймон Куліш обрав народну думу, а також використав багато фольклорних вставок, а сюжет розгортається на тлі історичних подій XVII ст. Але це лише перший рівень сприйняття твору. Головним у поемі є різноформатний релігійно-філософський дискурс — християнство та Іслам показані як дуже близькі за смислом релігії. Пантелеймон Куліш зобразив мусульман, хоч і досить жорсткими, але водночас більш щирими вірянами, які дотримуються заповідей своєї релігії, на відміну від християн, які між собою ворогують (католики з православними) і, формально дотримуючись обрядів віри, занедбують її духовне значення. В основі філософського світогляду Куліша, як помітно з поеми, є єдність релігій, адже Бог один (Єдиний) для всіх. Саме тому можна стверджувати, що «Маруся Богуславка» — це твір, що випередив час, адже наприкінці XIX ст. міжрелігійний діалог і порозуміння були справою досить далекого майбутнього.
