Турецькі читачі вже незабаром читатимуть повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» у турецькому перекладі.
Це стане можливим завдяки співпраці доктора філологічних наук, доцента, завідувачки кафедри тюркології Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Ірини Покровської, яка здійснила переклад з української, з турецьким видавництвом «Pergole yayinlari» під керівництвом Бекіра Манава.
У своєму дописі в соцмережі Фейсбук пані Ірина, повідомляючи про це, подякувала Бекірові Манаву за повагу до української культури і літератури зокрема.
«… Нарешті закінчена робота над перекладом та оформленням перекладу «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького турецькою мовою. Книга підписана до друку і незабаром побачить світ у Туреччині. Висловлюю щиру подяку видавництву і його власникові й ідейному натхненникові, поету Бекірові Манаву, завдяки якому цей проект реалізувався. Розчулена повагою цієї людини до нашої культури і літератури», — йдеться у дописі.
Зі свого боку Бекір Манав, звертаючись до майбутніх читачів, пише, що в цьому творі можна знайти багато прикладів культури і життя, які можна порівняти з турецькими за змістом.
«Ви станете свідком сумних, а часом і трагікомічних ситуацій (конфлікт свекрухи з невісткою і синами), які виникають між ними <…> Читаючи твір, у якому описується терпіння, підходи, зразки поведінки, мрії і вірування українців, ви будете дуже вражені, читаючи про постмодерне життя у 19 столітті».
Як відомо, «Кайдашева сім’я» була написана Іваном Нечуй-Левицьким у 1878 році. Ще Іван Франко зазначав, що повість «Кайдашева сім’я» «з огляду на високоартистичне змалювання селянського життя» належить «до найкращих оздоб українського письменства».
З великою художньою силою і правдивістю Нечуй-Левицький відтворив такий стан українського селянства, який нівечить справжню суть його «народного духу». Описом саме буденного життя українських селян повість «Кайдашева сім’я» вирізнялася у літературі — адже тогочасні автори захоплювалися переважно святковою стороною селянського побуту.
Будні Кайдашів минають у невсипущій праці. Косовиця, жнива, плекання городини, «зимова» жіноча робота (прядіння, ткання полотна, шиття і вишивання одягу) — ці й інші щоденні клопоти визначали стосунки між членами сім’ї Кайдашів.
Твір неодноразово перевидавався і перекладався іншими мовами.
