Про важкий шлях повернення депортованих на батьківщину. В Києві презентовано фільм “Хартлар”

Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
Документальний фільм “Хартлар. Старі” покажуть 26 лютого по 24 телеканалах України
23.02.2020
Оцініть статтю: 
(9 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

В українській столиці в Кримському Домі 18 лютого 2020 року відбувся прем’єрний показ кінострічки “Хартлар - Старі”, створеної етнічною українкою-мусульманкою, відомим режисером Тетяною Сучковою. Цей документально-художній фільм побудовано на спогадах реальних людей, що пам’ятають  депортацію, життя у вигнанні та боротьбу за право повернення на рідну землю. Художня складова стрічки - реконструкція подій, про які згадують герої. Знаково, що для цього режисерка залучила не професійних акторів, а аматорів - кримських татар, які зараз є жителями Геничеського району Херсонщини і для яких події 1944 року й подальшого часу - не просто історія, а  сьогодення, бо й зараз через окупацію та анексію українського півострова Росією багато представників корінного народу Криму не можуть повернутися на материнську землю й більш того - нині окупаційна влада намагається шляхом репресій та залякування вичавити кримських татар з їхніх споконвічних місць проживання, проводячи політику етнічних змін, заміщуючі місцеве населення завезеними з Росії представниками інших народностей.

Невипадково прем’єра відбулась  напередодні двох значимих для кримськотатарського народу дат. Перша відзначається 23 лютого, коли  вшановується пам’ять Номана Челебіджихана (Челебі Челебієва), автора національного славня кримських татар «Ant etkenmen» («Я дав клятву»),  першого муфтія Криму й першого очільника уряду Кримської Народної Республіки, що його було по-звірячому, без суду вбито революційними матросами 23 лютого 1918 року, а його тіло було викинуто в Чорне море, та другої дати - 26 лютого,  Дня кримського спротиву російській окупації — в пам’ять про проведення мітингу кримських татар та українців у місті Сімферополі 2014 року на підтримку територіальної цілісності України.  

-Наші герої - це старі <...> Ми намагалися познайомитися з тими людьми, які самі або  від своїх дідів, батьків чули чи пам’ятають депортацію, які втратили с депортації своїх близьких та родичів. Ми ці історії передали через фільм, зорема й історію двох подружніх пар, намагалися відтворити  історію кожного з героїв. Наймолодшому герою стрічки - 75 років.

Минулого року ми втратили Талят-ага, що було дуже болісно, я досі  хвилююсь, коли говорю про нього. Це один з наших героїв, світла йому пам’ять. І ви його побачите в фільмі - він розповідає про події радянського часу, про життя та долю кримських татар, як вони виживали, де вони були (ми знаємо, що їх висилали з Криму у віддалені райони)  і лише небагатьом вдалося повернутися, дуже небагатьом… І до того ж - дуже малій кількості людей вдалося повернутися саме до Криму - в основному вони мали змогу осісти найближче до півострова - в Херсонській області, звідки в нас і наші герої (лише один з них через поневіряння зміг  повернутися на півострів). Історії передються через спогади, через листи…

Команду знімальна у нас була змішаною за етнічним складом - фільм знімали й українці, й етнічні росіяни, й кримські татари:

-. Я особисто - не кримська татарка, я є етнічною українкою, в нас був такий толерантний союз і ми одне одного дуже підтримували, тому що  відобразити весь той біль та переживання кримськотатарського народу - це все одно, що весь біль українського народу, тому що ми всі - єдині і неважливо, якої ми крови, бо ми всі ідемо під єдиним прапором і в нас усіх однаково б’ється серце. 

Пані Тетяна подякувала всім членам знімальної групи - операторам українцям Євгену Ладику, Денису Хахаліну, фотографу Алі Мареєї (українцю арабського походження), журналісту і редактору проєкту - кримського татарина Ділявера Саідахметова (завдяки якому, за словами Тетяни Сучкової, вона змогла глибше відчути дух кримськотатарського народу й навіть почала вивчати його мову) й цьому кримському народу, який, як сказала пані Тетяна, “зміг дати стільки тепла й любові”, що допомогло створити фільм.

Присутні дивилися фільм  “на одному диханні”, й заключні титри виникали на екрані під оплески залу.

Після перегляду не розходилися ще довго - присутні обмінювалися думками, вітали знімальну групу й дякували їй за пам’ять та повагу до історії.

Своїми думками з кореспондентом нашого видання поділився й консультант з історії та редактор Ділявер Саідахметов:

Кожне покоління кримських татар так чи інакше стикається з новими для себе викликами: для наших дідусів  це була депортація, для 

наших батьків - повернення, для нас  це було зререження та розвиток кримських татар. І для молодого й більш старшого покоління та ситуація, яка є зараз - це ще один новий виклик. Не хотілося б бути якимось оракулом, але в даній ситуації йдеться лише про те, що ми сподіваємося й віримо - так чи інакше - може, за двадцять, тридцять чи навіть не знаю, скільки років - але ми повернемося в Крим, бо це завжди була наша земля й вона нашою й залишиться.

Відомий  український вчений та громадський діяч, координатор Таврійської гуманітарної платформи, к.і.н. Андрій Іванець, для якого  прем’єра стрічки була ще однією важливою подією цього дня (до Кримського Дому пан Андрій поспішив з Національного музею історії України, де він разом зі співупорядником книги Андрієм Когутом, директором архіву СБУ,   презентував своє дослідження “Кримськотатарський національний рух у 2017-1920рр.За архівами комуністичних спецслкжб”) теж поділився враженнями:

Фільм залишає враження глядацькі досить глибокі. Подобається формат, який обрали творці фільму, оскільки вони поєднали реальні 

спогали реальних людей з реконструкцією події - що дозволяє набагато глибше відчути переживання й стан людей, які  опинилися в депортації або поверталися на рідну землю у важких умовах Радянського Союзу і їх, власне, викидали з батьківщини, з рідних або придбаних ними домівок, і просто не давали можливості жити в Криму. Звісно, що ось саме такий формат - показати через долі окремих людей долю всього народу він є таким, що дозволяє пересічному глядачеві, що є далеким від глибокого розуміння реалій Криму побачити і відбучи всю трагедію і одночасно - стійкість кримськотатарського народу, що повертався на свою батьківщину, а сьогодні,  на жаль, в результаті анексії Криму Росією знов опинився в трагічній ситуації. 

Як стало відомо, 26 лютого, в День спротиву російській окупації Криму, стрічку буде показано провідними українськими телеканалами. 

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.