«Проєкт Без кордонів»: В Україні відмова в наданні статусу біженця афганцям виглядає як правило. А надання — як виняток

«Проєкт Без кордонів»: В Україні відмова в наданні статусу біженця афганцям виглядає як правило. А надання — як виняток
Ілюстрація © Ганна Щербина/Ґрати
«Проєкт Без кордонів»: В Україні відмова в наданні статусу біженця афганцям виглядає як правило. А надання — як виняток
"Проєкт Без кордонів". Афганістан
«Проєкт Без кордонів»: В Україні відмова в наданні статусу біженця афганцям виглядає як правило. А надання — як виняток
«Проєкт Без кордонів»: В Україні відмова в наданні статусу біженця афганцям виглядає як правило. А надання — як виняток
24.11.2021
Оцініть статтю: 
(16 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Міграційна служба України часто відмовляє громадянам Афганістану у статусі біженця або особи, що потребує додаткового захисту, та висилає їх із країни.

Про це йдеться в публікації на сайті «Ґрати», де подані думки експертів у міграційному праві, результати вивчення деяких судових рішень та історії афганців, що шукають притулку в Україні.

Як сказано у статті Ганни Соколової «Вони думають не про докази, а про те, як зберегти своє життя», українські суди розглядають позови афганських громадян проти міграційної служби, а афганці намагаються переконати спочатку міграційну службу, а потім суди своїми історіями, розповідаючи про загрози з боку талібів, викрадення, полон і тортури.

Давніше суди частіше ставали на бік міграційної служби, аргументуючи свої рішення «стабільним і мирним становищем» в Афганістані попри постійні теракти, або тим, що афганці не змогли довести своїх побоювань. Однак від середини серпня 2021 року, коли «Талібан» узяв під контроль весь Афганістан, ситуація змінилася на користь шукачів притулку.

Як каже Максим Буткевич із громадської ініціативи «Проєкт Без кордонів», що працює з цією темою понад 15 років, без статусу біженця чи додаткового захисту шукачам притулку складно орендувати житло, знайти роботу, влаштувати дітей у садок чи школу та навіть звернутися по медичну допомогу. До того ж їх штрафують і примусово висилають на батьківщину.

«Відмова в наданні статусу виглядає як правило. А надання — як виняток, — коментує «Ґратам» Буткевич. — Найчастіше міграційна служба відповідає, що шукач притулку не відповідає критеріям такої статті закону — зазвичай ідеться про обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування, якщо людину повернуть на батьківщину. І камінь спотикання – слово „обґрунтовані“. Якщо документальних підтверджень немає, міграційна служба вважає, що й підстав побоюватись у людини немає».

Міграційна служба може відмовити на трьох етапах: приймаючи заяву про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, оформлюючи документи для цього та надаючи сам статус, каже адвокатка громадської організації «Десяте квітня» Наталія Маркочева, що обстоює в судах інтереси шукачів притулку в Одесі.

Отримавши відмову, шукачі притулку звертаються до судів і, якщо треба, проходять усі три інстанції. За спостереженнями Буткевича, донедавна суди набагато частіше ставали на бік міграційної служби, проте ситуація змінюється.

Судові рішення на користь шукачів притулку стосувалися здебільшого тих афганців, що особисто зазнали переслідувань, а не просто побоювалися за своє життя в умовах війни, пояснює Олена Калашник, адвокатка добродійного фонду «Право на захист», що допомагає біженцям.

Як уважає Максим Буткевич, українські суди часто відмовляють шукачам притулку, бо не зважають на інформацію про країну походження або трактують її неправильно. «Ґрати» знайшли в судовому реєстрі кілька таких рішень, винесених за останній рік, з аргументацією про «стабільне та мирне становище» в Афганістані.

У матеріалі також наведені історії прохачів притулку, зокрема біженця Мохаммада Заріфа, що після полону й тортур покинув Афганістан і від 2018 року просить надати йому статус біженця або додатковий захист, бо не може повернутися на батьківщину через воєнні дії. Але, на думку міграційної служби, він «не має обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань на батьківщині». Одеський окружний адміністративний суд погодився з міграційною службою — вважав, що побоювання афганця необґрунтовані, а в його справі є суперечливі та неправдиві відомості. Мохаммад Заріф подав апеляцію, але наприкінці липня цього року апеляційний суд відмовив афганцю, обґрунтовуючи своє рішення, зокрема, інформацією про те, що відбувається в Афганістані. Мохаммад Заріф подав касацію, але Верховний суд навіть не починав провадження.

Як випливає з рішень, вивчених «Ґратами», суди, відмовляючи шукачам притулку, часто заявляють про необґрунтованість та недоведеність їхніх побоювань повернутися на батьківщину.

«У таких справах дуже важко довести небезпеку. Люди терміново виїжджають і беруть із собою в найкращому разі лише документи та гроші. Вони думають не про докази, а про те, як зберегти своє життя», — пояснює Олена Калашник із «Права на захист».

Ескалація конфлікту в Афганістані все-таки значно вплинула на судові рішення за позовами афганців проти міграційної служби, зазначають експерти.

«Стало більше позитивних рішень і в першій, і у другій інстанціях. Касація почала приймати скарги до розгляду, хоча раніше рідко починала провадження. Стало легше доводити побоювання афганців повернутися на батьківщину», — каже Олена Калашник.

Утім навіть після захоплення Афганістану талібами задоволення позовів афганців в українських судах не означає, що міграційна служба надасть статус, здатний їх захистити. Як зазначають юристи, звернення до міграційної служби та заперечення її рішень у судах можуть тривати роками.

Повний текст статті доступний за посиланням.

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.