Вінницький Ісламський культурний центр «Аль-Ісра» 8 лютого, в суботу, провів захід з нагоди Всесвітнього дня хіджабу. Представниць жіночого відділу ІКЦ напередодні запросили до студії регіональної філії «Суспільного мовлення UA: Вінниця», де вони в прямому ефірі розповіли про майбутню подію — можливо, цей фактор теж зіграв свою роль: охочих дізнатися про хіджаб у житті мусульманки не бракувало.
Організаторки не обмежилися лекцією про історію Дня хіджабу та про прагнення українських мусульманок обстоювати своє право одягатися відповідно до приписів релігії, а також спілкуванням на теми статусу жінки в Ісламі, її широких прав, закріплених шаріатом. Гостям розповіли про те, що власне, є хіджаб. Для багатьох було несподіванкою, що мова не тільки про хустку чи покриття, але про засади, що ними керується жінка, обираючи вбрання: воно має закривати тіло й голову, лишаючи відкритими стопи, п’ясті та лице. Хтось здивувався тому, що рішення вбиратися саме така завжди лишається за жінкою, а інші точно були вражені, дізнавшись, що термін хіджаб можна застосувати й до зовнішнього вигляду чоловіка. Адже Іслам дозволяє всякий одяг, що виконує належну роль, якщо це не виходить за межі дозволеного та не над міру. Основна вимога як до чоловічого, так і до жіночого одягу: він має закривати аврат — частини тіла, що їх шаріат наказує прикривати перед іншими людьми.
Традиційно на заходах, присвячених Всесвітньому дню хіджабу, відвідувачам розповідають про успішних мусульманок, що досягли певних висот у різних царинах ділового, наукового, політичного та суспільного життя, не зраджуючи хіджаб. А ще відбувся показ моделей одягу, створеного згідно з приписами Ісламу. Дефіле продемонструвало, що хіджаб — це не обов'язково одяг в арабському стилі. Нормам хіджабу відповідає традиційне вбрання різних народів, що визнають Іслам і не тільки. Наприклад, не тільки прабабусі, а й бабусі багатьох українців носили національний одяг, що не суперечить принципам хіджабу: за їхніх часів заміжня українка навряд чи могла дозволити собі вийти на люди простоволоса. Жінки покривалися очіпками, серпанками, намітками, звичайними хустками. А втім, у сільській місцевості ця традиція збереглася дотепер.
Важливим пунктом програми були майстер-класи з різноманітних способів вив’язування хустки, шалі — від охочих навчитися та «приміряти» вив’язаний у мусульманській стилістиці шарф або палантин не було відгону. Ви б бачили, як перетворювалися моделі, яким внутрішнім світлом сповнювалися обличчя, якими ніжними й чистими ставали усмішки! Тож не дивно, що дівчата й жінки воліли лишитися в цьому образі, доповнивши його ще й мехенді — жоден захід мусульманок не обходиться без популярного розпису рук хною.
Неформальне спілкування, бесіди за чаєм зі смаколиками, можливість поставити будь-які питання мають сприяти розвінчанню міфів і подолання стереотипів щодо послідовників Ісламу — у всякому разі, організаторки заходу щиро сподіваються на це.
«Вітаю тебе, сестро в хіджабі! Ти прекрасна у своїй цноті! Хай Аллах прийме заходи наших сестер!» — читаємо на сторінці ІКЦ«Аль-Ісра» в соцмережі« Фейсбук».
