2016 року з нагоди 65‑ї річниці заснування Міжнародної організації міграції (МОМ) та 20-ліття роботи її представництва в Україні, МОМ провела національний молодіжний відеофестиваль PLURAL+UKRAINE. До участі в ньому було запрошено молодь 16–25 років, що мала висловити власні думки та ідеї щодо міграції, розмаїття та соціальної інтеграції в Україні, створивши відеороботи (хронометраж до 5 хвилин) на ці теми.
У конкурсі взяв участь Алі Марееі, відеооператор телекомпанії «Ехо-Медіа», що діє при Ісламському культурному центрі Києва. На суд журі конкурсу він представив свою авторську роботу «Послання українських дітей-мусульман світові». Зауважмо, ідея належала саме Алі, фільмував і монтував стрічку сам автор.
Приємно, що цей конкурсний дебют став вдалим для молодого відеооператора — Міжнародна організація міграції відзначила креативність відео та нагородила його і ще одну з учасниць призами, наданими партнером відеофістевалю PLURAL+ UKRAINE — одним із мобільних операторів — смартфонами та зарядними пристроями Power Bank.
Про що ж цей коротенький та, на перший погляд, нехитрий відеоролик? Маленькі українські діти-мусульмани просять миру. Без суперсучасних спецефектів автор спромігся вразити глядача, зворушити його серце й думки. На екрані — діти, що грають разом. У кадрі — хлопчики й дівчатка, іграшки. Здавалося б, спокійнішої, милішої та радіснішої картинки годі уявити. Але слова й побажання, що їх кажуть малюки, спонукають усвідомити: дехто з цих дітей має зовсім не дитячий досвід, знає, що означає страшне слово «війна»; дехто (діти-переселенці) не може забути пережитого страху, боїться вибухів і пострілів: «Війна… війна… війна… Це коли йдуть злі люди… Воюють і вбивають одне одного… Ламають усе, що є… Страшно, це ж пістолетами всіх убивають. Там, коли бабахали, я боявся, перелякався. Воно ж зненацька: бу-у-у-ум!.. Хтось убиває іншого. Дітей убивати не можна! Мусульманам не можна вбивати інших, битися, кусатися… Аллаг покарає… Я попросила в Бога, щоб усе було добре в житті. Я би сказала президенту, щоб усе було добре, і щоб ця війна скінчилась. Щоб не вбивали нікого! Я би припинила війну. Я хочу, щоб в Україні було добре. Я бажаю всім щастя…» — дитячі обличчя змінюються на екрані. Очі дивляться просто в душу глядача з надією — дорослі люди спроможні домовитись і припинити війну.
Відео Алі Марееі справді зворушує глядача. Видно, що автор має хист і потенціал. Можна сміливо прогнозувати, що в цього хлопця попереду багато творчих злетів.
Продюсер Центру «Ехо Медіа» Тетяна Сучкова розповіла, що Алі Марееі спробував себе як відеооператор лише півтора року тому: ще школярем він прийшов на канал стажуватися.
— Він був дуже юний стажист… Спочатку спостерігав, допомагав і навчався. Потім Алі закінчив школу, професійні операторські курси. І сьогодні можна сказати, що його професіональний рівень дуже виріс — як із теоретичного, так і з практичного погляду. З ним можна на рівних говорити про композицію кадра, про те, як виставити світло. Він може взяти на себе повну відповідальність як оператор, — ділиться своєю думкою про молодого колегу Тетяна Сучкова.
— Будь-яка молода людина амбітна, виявляє ініціативу, пропонує ідеї, виходячи з рівня своєї освіти, знань, досвіду, сил та енергії. І Алі не виняток. Саме він запропонував ідею цього відео, — каже пані Тетяна про ролик, відзначений на конкурсі МОМ. — Він вигадав сюжет, зробив цей ролик, що відзначили за креативність.
Як розповіла Тетяна Сучкова, вся команда «Ехо Медіа» намагається підтримувати свого юного колегу:
— Підказуємо, радимо, щоб Алі усвідомив, із чого починається та складається його професія. Алі мріє стати режисером, тож, звичайно, операторське бачення та розуміння «картинки», кадру для нього надзвичайно важливе — який це потім у монтажі має вигляд.
Повертаючись до конкурсу — його підтримали Міністерство молоді та спорту, Міністерство освіти та науки і оператор мобільного зв’язку Lifecell; інформаційно підтримали Molodiya Festival та CinemaHall.
Довідка: Представництво МОМ в Україні працює в Києві від 1996 року, коли Україна отримала статус країни-спостерігача МОМ. 2001 року Україна звернулася з запитом про надання їй статусу країни-члена МОМ, і 2002 року Верховна Рада ратифікувала угоду про членство України в організації.
МОМ має такі самі привілеї та імунітет, що й спеціалізовані установи ООН, хоч організація і не агентство системи ООН, проте МОМ — член Представницької групи ООН в Україні.
