У День гідности та свободи рідні, друзі з Майдану, фронтові побратими, одновірці віддали шану загиблій українській активістці та доброволиці Аміні Окуєвій. Віддати шану героїні зібралися біля встановленого на честь Аміни меморіалу-скелі в селищі Глеваха на Київщині. Саме тут у 2017 році Аміна Окуєва загинула від рук замовних убивць.
Як повідомляє ATR, присутні згадали про незламний дух, нескореність і жагу свободи воїна Аміни.
Помолився за її душу й муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов.
Аміна обрала шлях воїна і гідно його пройшла. Так вважає мати Аміни, Ірина Камінська. Вона пишається своєю донькою і каже, що ті, хто від нас пішли, живі доти, доки ми про них пам'ятаємо.
«Мені здається, що боротьба Аміни за свободу України, Чечні, Ічкерії триває, тому що герої не вмирають. І те, що відбувається тут зараз, що люди пам'ятають, що вони приїжджають сюди, свідчить про те, що в України є майбутнє. Бо тільки та нація, що має героїв, нація, що має свої легенди — тільки та нація може бути вільною та обов'язково буде вільною», — каже мати Аміни Окуєвої.
Сергій Шаповал — побратим Аміни. Вони познайомилися на Майдані ще у грудні 2013 року, а коли почалася війна на Донбасі, разом потрапили в один добровольчий батальйон — «Київ-2».
«Вона була невгамовною до служби, вона була невгамовною до виконання завдань, в неї не було відпочинку, і часто ми вже наказом казали: „Аміно, відпочинь, бо ти просто впадеш!“ Якщо на позицію — вона перша, якщо вихід на зачистку — вона перша», — згадує побратим.
Ушанувати пам’ять Аміні Окуєвій прийшла й народна поетеса Майдану Марія Волинська. Вона присвятила їй вірш «Її вистачало любови».
Глевахівська селищна громада планує найближчим часом розчистити територію біля пам’ятного каменю Аміні Окуєвій та створити тут сквер із плодовими деревами.
Аміна Окуєва (1983–2017) була активною учасницею Революції Гідности та війни на Донбасі, служила в батальйонах «Київ-2» та «Золоті ворота». Потім узяла участь у створенні миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва. Незадовго перед загибеллю вона спробувала себе як журналіст і ведуча, записавши свою першу та останню програму «Герої Кавказу» на телеканалі ATR.
Вона народилася в Одесі, пізніше жила в Москві та Грозному, а 2003 року повернулася в Україну. Скінчила Одеський медичний університет за спеціальністю «Хірургія». Зі своїм чоловіком Адамом Осмаєвим, що переховувався в Україні від переслідувань російських спецслужб і кадировців, Аміна активно обстоювала ідею визволення Ічкерії та відновлення її державної незалежности. Брала участь в житті чеченської діаспори. Вона була мусульманкою та завжди носила хіджаб.
Під час Майдану Аміна вступила була лікарем 8-ої «афганської» сотні. Від самого початку російської агресії перебувала в зоні АТО разом з чоловіком. Наприкінці 2016 року звільнилася та приїхала до Києва.
2017 року на неї скоїли два замахи, перший — 1 червня. Тоді нападник назвався французьким журналістом і запросив подружжя на зустріч, а потім у машині вистрілив у Осмаєва, після чого Окуєва вистрілила у відповідь. Після замаху подружжю надали державну охорону, але згодом воно від неї відмовилися. Другий замах, 30 жовтня 2017 року, став для Аміни фатальним.
Багато хто згадує слова, що їх Аміна Окуєва сказала 21 квітня 2016 року на відкритті «Стіни пам’яті героїв, що загинули за свободу Кавказу»:
«Війна Московії проти України є продовженням її війни проти миру. І саме як одну безперервну війну слід розглядати військові операції Путіна на Сході України, Кавказі, в Сирії… Війна Московії зі світом — це агресія Зла проти Добра. Кожен, хто воює проти диявола — на боці Бога. Кожен, хто загинув за Бога і ближнього — герой України, навіть якщо він загинув у гірських районах Чечні. Не випадково в добробатах так багато чеченців, грузинів, білорусів, прибалтів, шведів…»
