У Дніпрі на заході з ушанування пам’яті жертв Ходжалинської різанини показали документальний фільм «Нескінченний коридор»

 ІКЦ Дніпро: 26.02.2021 р. Захід на вшанування пам’яті жертв Ходжалинської трагедії
ІКЦ Дніпро: 26.02.2021 р. Захід на вшанування пам’яті жертв Ходжалинської трагедії
©️ ІКЦ Дніпро: 26.02.2021 р. Захід на вшанування пам’яті жертв Ходжалинської трагедії. Імам мечеті ІКЦ Дніпра розпочав читанням Корану та помолився разом з усіма за душі жертв цієї трагедії.
©️ ІКЦ Дніпро: 26.02.2021 р. Захід на вшанування пам’яті жертв Ходжалинської трагедії. Імам мечеті ІКЦ Дніпра розпочав читанням Корану та помолився разом з усіма за душі жертв цієї трагедії.
 ІКЦ Дніпро: 26.02.2021 р. Захід на вшанування пам’яті жертв Ходжалинської трагедії
ІКЦ Дніпро: 26.02.2021 р. Захід на вшанування пам’яті жертв Ходжалинської трагедії
Фото з фільму
Фото з фільму
Фото з фільму
Фото з фільму
 ІКЦ Дніпро: 26.02.2021 р. Захід на вшанування пам’яті жертв Ходжалинської трагедії
©️ ІКЦ Дніпро: 26.02.2021 р. Захід на вшанування пам’яті жертв Ходжалинської трагедії. Імам мечеті ІКЦ Дніпра розпочав читанням Корану та помолився разом з усіма за душі жертв цієї трагедії.
 ІКЦ Дніпро: 26.02.2021 р. Захід на вшанування пам’яті жертв Ходжалинської трагедії
Фото з фільму
Фото з фільму

У Дніпрі показом документального фільму «Endless corridor» («Нескінченний коридор»), знятого незалежними литовськими режисерами Андрюсом Брокасом та Міндавгасом Урбонавичусом згадали 29 роковини Ходжалинської трагедії. Фільм розкриває маловідомі факти про Ходжалинську різанину, підтверджені документальними хроніками та фотоматеріалами очевидців подій. В основу стрічки лягли сюжети та інтерв’ю литовського журналіста Річардаса Лапайтиса, зняті безпосередньо в Ходжали. 

Організаторами заходів до дня пам’яті стали Об’єднана діаспора азербайджанців України та Ліга азербайджанців Дніпровщини. 

Імам Ісламського культурного центру Дніпропетровська Едґар Девлікамов узяв участь у вшануванні скорботної дати на запрошення Азербайджансько-українського молодіжного союзу. Він розпочав захід читанням Корану й помолився з усіма за душі жертв цієї страшної трагедії.

У своєму слові шейх Едґар наголосив, що жодна релігія не вчить убивати мирне населення — це суперечить людській природі та заборонене всіма людськими законами. Також імам нагадав, що вшанування пам’яті загиблих не повинно мати нот помсти вірменському народові, бо цілий народ не винен. Є конкретні винуватці, і їх треба суворо покарати за цей страшний злочин. Едґар Девлікамов закликав не просто молитися за душі мучеників Ходжали, а виховати покоління, що добре знає мову діалогу й миру, що зможе подолати ворожнечу.

Ходжалинська трагедія — напад вірменських збройних формувань і військовослужбовців 366-го мотострілецького полку колишнього СРСР на азербайджанське місто Ходжали 26 лютого 1992 року та вчинені ними масові вбивства (тоді загинуло принаймні 613 мирних жителів). Це найбільше та найжорстокіше кровопролиття Першої карабаської війни.

2017 року литовський журналіст Річардас Лапайтис розповідав азербайджанському виданню Visions, як одразу прибув до сусіднього міста Агдам, і як трагедія Ходжали змінила його життя. 

Як згадує журналіст, якому на той час було 23 роки, коли до нього дійшла страшна новина про трагедію в Ходжали, він вирішив побачити все на власні очі: 

«…Жінки стояли біля Агдамської мечеті, плакали та кричали азербайджанською мовою. До міста приїжджало більше й більше ходжалинців, що вижили… Вони несли дітей на руках, деяких без взуття, замерзлих… Усі, з ким я розмовляв, розповідали такі жахливі речі, що часом я не міг зрозуміти, чого саме нападники на це спустошене блокадою місто намагалися досягти! Навіть за 25 років після цієї трагедії мені важко говорити про це. Час загоює рани на тілі, але емоційні рани лишаються на все життя… 

Поруч із мечеттю були кімнати, куди звозили загиблих. Там стояли люди у формі, зі зброєю — вони також плакали. Я побачив багато трун, підготованих для небіжчиків. І раптом я помітив, що з цих кімнат стікає червоний струмок. Я досі не усвідомлював, що це кров невинних людей: жінок, дітей та людей похилого віку. Мене охопив якийсь жах… Мене завели в одну з цих кімнат. Там лежало багато трупів: літня жінка з ножовими пораненнями на тілі. Чоловік, у якого відсутня верхня частина голови, одяг згорів, руки підведені вгору, ніби він молився. Ще один чоловік, якому куля влучила просто в горло. На верхній частині тіла він не мав жодного одягу. В іншій кімнаті я побачив дівчинку років шести. Їй бракувало верхньої частини голови, на шиї та нижче попереку були глибокі рани. Її тіло обгоріло, ніби її спеціально облили бензином. Інша, ще молодша дівчинка, з широко розплющеними очима — у неї були кульові поранення, їх було добре видно. Інша дівчинка просто замерзла. На деяких були сліди каліцтва: вирізані очі, відрізані пальці. Як мені пояснили, так вірмени знімали кільця. Я був у жахливому шоковому стані…»

Фільм «Endless corridor» отримав призи в номінаціях «Найкращий документальний фільм» і «Найкраща режисура» Міжнародного кінофестивалю в Тенерифе (Іспанія) 2015 року, а також нагороду «За видатні досягнення» гуманітарної премії Accolade того ж року.

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.