У Києві у п’ятницю, 17 травня, журналістам представили виставку «Вкрадений Крим. Історія депортації», яка допомагає збагнути передумови і причини депортації 1944 року, трагічність її наслідків, а також зрозуміти, чому кримські татари стали частиною української політичної нації.
Про це біля локації мистецького проекту у Національному комплексі «Експоцентр України» сказала у коментарі Укрінформу перший заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова.
«П’ять років тому Україна відкрила для себе кримських татар як частину української політичної нації. Сьогодні в Україні і світі є інтерес до Криму і кримських татар, є запит на вивчення цього народу і розуміння його генетичного коду, політичної організації, культури, побуту», — зазначила пані Джапарова.
За її словами, найкращий спосіб розповісти про кримських татар — відтворити перед глядачами фрагменти історичних подій, не тільки ті, що пов’язані з депортацію 1944 року, а також спонукати до усвідомлення того, що вони відчували у цей час, чому прагнули повернутися до Криму, які труднощі виникали на їхньому шляху, які труднощі доводиться долати після окупації 2014 року.
Як зазначила Еміне Джапарова, виставка складається з 10-ти інсталяцій, з яких центральна — «Посмішка Сталіна».
Її автор, український художник Антон Логов, ніби говорить, що злочин 1944 року немає обличчя, і геноцид кримськотатарського народу — не єдине злочинство Сталіна.
«Голодомор, виселення інших народів з Криму і Кавказу — це цинічна політика СРСР, згідно з якою, з одного боку, перед усім світом транслювався меседж про дружбу народів, а з іншого — розчерком пера диктатора виселяли або прирікали на голодомори цілі народи. Усе це — почерк одного режиму, і інсталяція про це розповідає», — пояснила перший заступник міністра інформполітики.
За її словами, координатор цього проекту режисер Фатіма Османова на прикладі власних робіт, зокрема, інсталяції «Світанок» намагалася відтворити весь біль депортованих.
Пані Османова показала фрагмент з життя однієї сім’ї, яка зазнала депортації.
Ефект присутності в інсталяції світанку 18 травня 1944 року з’являється, коли заходиш у звичайну кімнату, яка ще зберегла тепло людей, які там мешкали; сідаєш на ліжко, з якого щойно забрали людину, яка у ньому спала; одягаєш навушники і вмикаєш монітор. Після цього розпочинається розповідь про ту людину, яку дитиною зірвали з цього ліжка 75 років тому.
Друга робота координатора проекту — інсталяція «Пісковий годинник», виконана у формі піскового годинника, на якому зазначені ті 15 хвилин, які було відведено кримським татарам для того, щоб зібратися перед вигнанням з рідної домівки.
«18 травня 1944 року всім кримським татарам дали 15 хвилин для того, щоб вони зібрали свої речі. Представлена мною інсталяція відтворює цей проміжок часу, прожитий людьми перед тим, як вони вимушено покинули Батьківщину», — розповіла пані Османова.
У нижній частині інсталяції годинника показані завислі у повітрі торбинки-вузлики, які люди встигали зібрати за 15 хвилин, а верхня частина інсталяції складається з білих тканин, які символізують савани.
«Під час депортації і в перші роки життя у вигнанні не було можливості ховати померлих людей, і ці клаптики білої тканини символізують душі безвинно померлих», — розповіла координатор проекту.
На презентації проекту «Вкрадений Крим. Історія депортації» виступили історик Гульнара Бєкірова, керівник проекту Фатіма Османова, автори інсталяцій, художники Антон Логов, Ельзара Сейдаметова, Айдер Хатіп, Андрій Качуро.
Офіційне відкриття виставки — 18 травня, але триватиме вона протягом декількох тижнів.
