Українські громадяни різних національностей та віровизнання 24 червня долучилися до онлайн-обговорення наміру президента України надати мусульманським святам статус державних. Ще в травні на зустрічі з представниками кримськотатарського народу президент висловив намір зробити два головні мусульманські свята, Ураза-байрам і Курбан-байрам, державними. І хоча український парламент ще не підготував відповідний законопроєкт, новина про ініціативу облетіла весь мусульманський світ. Озвучена Володимиром Зеленським ідея не лишила байдужими ні послідовників Ісламу, ні людей з іншими світоглядними позиціями: в соцмережах можна побачити думки pro et contra — останні іноді з досить контроверсійною аргументацією, а часто суто емоційні, зовсім без жодних доводів. Тому виникла потреба організувати обговорення цього питання з широким колом громадян.
24 червня, в середу, на фейсбук-сторінці «Іслам в Україні» відбулося організоване ДУМУ «Умма», Українським центром ісламознавчих досліджень (Київ) і Центром ісламознавчих досліджень НУ «Острозька академія» онлайн-обговорення питання: чи стануть мусульманські свята державними в Україні? Учасники зустрічі порушили й інші питання: як відзначають знаменні дати та ісламські свята у країнах, де живуть мусульмани, і як це відбувається в країнах Заходу; як визначають дати початку та завершення місяця Рамадан; чи існують подібні ініціативи (зробити мусульманські свята вихідними. — Ред.) в країнах Європи тощо.
Основним спікером онлайн-конференції був відомий український вчений — сходознавець, історик, доцент НУ «Острозька академія», автор першого у світі прямого перекладу Корану українською з мови оригіналу Михайло Якубович; модерував обговорення журналіст Дилявер Саідахметов.
— Заява президента Зеленського про надання статусу державних мусульманським святам пролунала в травні й викликала бурхливе обговорення не тільки в мусульманському середовищі, а й поза ним. Зовсім скоро, трохи більше місяця лишилося до великого мусульманського свята Ід аль-Адха, або Курбан-Байрам, — зазначив у вступному слові Ділявер Саідахметов. — Поки мусульманські свята в Україні державними не визнані, процес іде, ми чекаємо на результати. Але, як з’ясувалося, це питання зачіпає велике коло сфер, скажімо так. І от сьогодні частину з цих аспектів ми хотіли б обговорити у нас в прямому ефірі разом з українським ісламознавцем, вченим, перекладачем Корану українською мовою Михайлом Якубовичем.
Перед тим, як розпочати обговорення фахове за участі всіх, хто долучився, ведучий попросив основного спікера висловити особисту думку — не як науковця, а як звичайного громадянина України, — чи актуальне та важливе для мусульманської громади питання визнання на державному рівні мусульманських свят.
Як зауважив науковець, новина про намір надати мусульманським святам статус державних широко розійшлася світом і мала позитивні відгуки в різних країнах — арабського світу, Балкан і навіть «далекого мусульманського Сходу», де преса вітала такий крок, як перший у Європі. Тобто, на думку вченого, це було б досить позитивним досвідом для нашої держави та покращило б її імідж. Але водночас виникає питання, як саме це буде запроваджено:
— Чи це буде одне свято, чи два свята, чи буде це вихідним днем [для всіх громадян, незалежно від віровизнання], чи це буде вихідним за бажання [для послідовників Ісламу] — тут є багато питань. Але ініціатива хороша.
Щодо закидів на кшталт «у нас і так забагато вихідних, коли ж в Україні працюють?» — Михайло Якубович зауважив:
— Хочу порівняти Україну з Німеччиною чи Францією, Сполученими Штатами чи іншими країнами — абсолютно ні, у нас не більше вихідних! Інше питання, що у нас влада висуває якусь ініціативу, а потім таке враження, що береться за голову — виконувати її чи не виконувати. Тобто ми чи не щодня чуємо контроверсійні заяви від влади і, якщо чесно, я боюся, що якщо найближчими місяцями ніякого рішення не буде прийнято, то це [обіцянка надати мусульманським святам статус державних] буде одна з них.
Як зазначив ведучий, справді, перше, ніж ця ініціатива може бути реалізована, мають відбутися певні процедури: обговорення у профільному комітеті, потім створення законопроєкту, обговорення у Верховній Раді — тобто це забере якийсь час. Але багато мусульман чекають, бо це буде певним визнанням рівноправности мусульман із представниками інших релігій. До того ж, нагадав Ділявер Саідахметов, мусульмани в Україні не є дуже чисельною громадою, через це для нас дуже цікавий досвід інших країн, де мусульмани живуть у здебільшого немусульманському оточенні: як такі питання розв’язують там, чи існує якійсь світовий досвід зі святами інших релігійних меншин за кордоном.
Михайло Якубович згадав Сполучені Штати:
— Якщо відкрити календар, можна побачити й християнські, і мусульманські, і юдейські свята, а в деяких штатах є навіть буддійські та інші — і це є вихідними для працівників, що сповідують ці релігії. <…>
В Україні колись була така практика, що на законодавчому рівні в принципі дозволялося, і це правило діяло в Криму: працівник міг звернутися, сказати, що ось я, як мусульманин, хотів би отримати вихідний у цей день — і роботодавець не міг йому відмовити. Ну, крім, звісно, випадків, якщо це якась критична інфраструктура. Але і в мусульманських країнах у цих випадках люди працюють: хтось на «швидкій допомозі», хтось водій, хтось чергує… Тож ці правила [в Україні] діяли, але виникає така ситуація зараз для багатьох мусульман, що через упереджене ставлення не дуже афішують своє віросповідання. Є випадки, про які не дуже багато говорять, аби не роздмухувати [інформацію про ксенофобське ставлення]: коли жінці забороняють на роботі носити хіджаб, чи є негативне ставлення з боку начальства.
Пан Якубович зазначив, що спроби запровадити мусульманські свята в календарі деяких регіонів Великої Британії чи Німеччини стикалися з опором праворадикалів, що сприймали ці ініціативи як «повзучу ісламізацію». Водночас «ніхто не цікавиться, що робити мусульманам на християнські Великдень чи Різдво».
Щодо зволікання з реалізацією озвученої президентом ініціативи, науковець не без гумору зауважив, що виглядає так, «ніби влада боїться, що немусульмани будуть замість Великодня святкувати Курбан-байрам».
Утім там, де мусульмани живуть компактно, проблем зі святкуванням не виникає — як, приклад у Польщі, де, згідно з трудовим законодавством, мусульмани не працюють у свої свята:
— Тобто ці питання в принципі вирішують, і якоїсь масової дискримінації тут немає. Але ініціативи є, на локальному рівні вони втілюються у тій самій Франції, Німеччині, Італії, в межах якоїсь ком’юніті, в межах якоїсь громади зробити ці свята вихідними… А як це буде в Україні, й чи розпочата вже ця процедура — ось цієї інформації, принаймні у пресі, поки що не було.
Як зауважив Ділявер Саідахметов, проблема надання мусульманським святам статусу державних лежить у площині дотримання прав людини, а не в наданні переваг якійсь деномінації, і поставив запитання: якщо вже звертатися до історичного досвіду, зокрема до історії України, що її південна частина була у складі Кримського ханства — якими можуть бути приклади визнання мусульманських свят?
— Тут виникає інша проблема: якщо визнати якесь із мусульманських свят державним, то його треба планувати, — зауважив Михайло Якубович. — А нині склалася така практика, принаймні в Україні та в деяких країнах серед мусульман, що дехто тримається астрономічного підходу у визначенні, коли починається Рамадан і коли завершується, а дехто — наочного бачення Місяця. Тобто не можна визначити наперед, коли буде якесь свято, навіть запланувати, бо там десь побачили Місяць чи не побачили. І цього року, мені здається, ця контроверсія в українському Ісламі досягла досить високого градуса <...> Але, якщо запитати будь-кого, як сто-двісті років тому мусульмани визначали дату Рамадану, більшість відповість: «Місяць бачили!» — і все. Тепер питання: а де бачили Місяць? У якому регіоні його бачили, та найголовніше: а якщо були складні атмосферні умови, і не можна було побачити Місяць — уявіть собі, що Рамадан припадає на зиму, коли в наших широтах цілий місяць можна не побачити зоряного неба. Молодика не видно, бо він за хмарами — як можна визначити? <...> І тут виникає питання, воно має дуже просту відповідь: <...> в арабському світі була дуже розвинута астрономічна наука. Розвинена так, що вплинула на розвиток європейської культури й цивілізації, проте сучасні мусульмани воліють в одному аспекті згадувати про це, в іншому про це забувати. Тут виходить так, що, наприклад, в Османській імперії функціонували мусульманські календарі з тридцятирічним і восьмирічним циклом, де можна було вирахувати, коли закінчується Рамадан, коли починається шавваль, коли починається один чи інший місяць і визначити дату свята. І є так звані «Руз-наме». Був такий собі Мустафа-ефенді в XVII столітті — він на підставі давніших джерел складав цей календар <...> Просто річ у тому, що оцей календар — він дає певну похибку, похибку в один день раз на 121 рік, він не є абсолютно досконалий. Але його використовували в Кримському ханстві, його використовували татари Західної України. <...> А тепер у мусульманській громаді ми бачимо просто агресивне заперечення цього всього…
На питання, яким чином визначатимуться дати мусульманських свят, якщо припустити, що держава таки ухвалить рішення про надання їм статусу державних, Михайло Якубович відповів, що можна було б узяти за зразок Туреччину — як географічно найближчу до України мусульманську країну:
— Україна могла б взяти за зразок турецький досвід, зробити ці два свята не загальнодержавними вихідними, а святами в календарі — просто зазначити, що вони є, якісь заходи до цього проводити. А мусульмани щоб могли отримувати вихідний у цей день за заявами керівництву <…> Це був би найпростіший шлях, але він буде тернистим.
Повний запис доступний за посиланням.
