Українська влада була пасивною на кримському напрямі, — автор книги «Окупація Криму»

Книга «Окупація Криму» із серії «Руський мир проти України», видана холдингом COOP Media, не тільки подає хроніку подій лютого-березня 2014 року, а й дає можливість зробити певні висновки, щоб вибудовувати стратегію повернення півострова Україні. На цьому акцентував увагу присутніх автор книги, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Володимир Головко у вівторок, 8 листопада, на прес-конференції в «Укрінформі»
http://www.ukrinform.ru/rubric-krym/2116781-v-kieve-predstavili-knigu-okkupacia-kryma.html.
— Минуло 2,5 роки після подій лютого-березня 2014 року, коли Росія ганебно анексувала в України Кримський півострів. Це відстань дає можливість робити певні історичні висновки, подивитися на ситуацію не тільки з точки зору фактів, а й показати логіку подій, що відбуваються. Книга охоплює 6 років: від лютого 2010-го, коли Янукович переміг на президентських виборах, до серпня 2016-го, коли Росія звинуватила Україну мало не в штурмі Кримського перешийка. Завданням (письменника, автора книги — ред.) було показати http://www.ukrinform.ru/rubric-economix/2116614-shemy-otzima-ukrainskoj-sobstvennosti-v-krymu.html дії Росії стосовно півострова та України, причому більше показати російську логіку — для того, щоб ми її розуміли і могли використовувати для повернення Криму, — сказав Головко.
Як зазначив автор, він намагався уникати чорно-білого підходу і використовувати насамперед російські джерела, знаходячи прогалини в аргументації Путіна, зіштовхуючи її з інформацією інших російських ресурсів. Зокрема, про те, як в інтерпретації Путіна, нібито кримська самооборона заблокувала Перекоп від ворожої хунти, в той час, коли російські ЗМІ демонстрували картинку з 30 беркутівцями та 300 кубанськими козаками, за якими стояли регулярні російські частини.
За його словами, книга розрахована на російськомовного читача — як в Україні, так і Росії — і на читачів Центрально-Східної Європи. Її презентація вже відбулася в Чехії, Словаччині та Угорщині і починає проникати за «залізну завісу». Що стосується російських читачів, то автор особисто подарував її на форумі в Празі одному з лідерів російської опозиції Гарі Каспарову, а також відправив у Москву Володимиру Путіну.
— Відправлення книги Путіну — це меседж про те, що українці можуть не тільки оборонятися — в Мінську, на Донбасі, на кордоні з Кримом, — а й наступати. Це сигнал, що Україна не завжди буде тільки в захисті, що росіянам треба готуватися до іншого сценарію, — зазначив історик.
У той же час він вважає, що, як показують останні 2,5 роки, влада була пасивною на кримському напрямі, тут тон задавали активісти, влаштовуючи продуктові, енергетичні блокади Криму.
— Держава повинна сказати передусім про те, яким буде Крим після повернення в Україну, нинішнім жителям Криму, дати їм образ майбутнього. По-друге, вона повинна сказати, які ключові моменти будуть для цього розроблені, — вважає Головко.
У книзі «Окупація Криму» Головко також говорить http://www.ukrinform.ru/rubric-krym/2116793-vlast-dolzna-vynesti-uroki-iz-okkupacii-kryma-istorik.html про уроки, які повинна засвоїти українська влада щодо півострова.
— У книзі йдеться про певні уроки, які випливають з фактів нехтування демократією. Як це сталося, зокрема, в період 2010–2013 років, коли представників кримської еліти вивели з півострова і на зміну їм до влади поставили донецьких. Не менш болісною помилкою була спроба скасувати тоді скандальний закон Колесніченка-Ківалова, чим повною мірою скористалася Росія, — сказав Головко.
Він додав: ще один урок — відсутність державного інстинкту, те, що ми втрачаємо кримську автономістичну державну традицію. Тому що після анексії Криму були пропозиції створити кримський уряд у вигнанні, який міг б офіційно представляти кримське населення, проводити вибори, і в майбутньому це могло б сприяти поверненню окупованої території.
Питання нацбезпеки, зазначив історик, також повинне займати одне з головних місць в громадському порядку денному.
— Опитування, проведене до анексії Криму, зафіксувало, що найбільшим ризиком для України, і Криму зокрема, кримське населення вважало НАТО, а експерти — Росію. Тобто думку експертів потрібно доносити не тільки до політиків, а й вниз. І кримські татари, мабуть, останній оплот, щоб це питання не було поховане під соціально-економічними проблемами і політичними іграми в Києві, — переконаний автор книги.
Він також наводить інші дані — наскільки сильними в Криму були на час анексії проросійські і сепаратистські настрої.
— Соцопитування 2009 року — і в книзі це є — зафіксували, що більше 30% кримчан були за перехід до складу Росії, близько 20% — за розширення автономії і створення російської національної автономії в Криму. Після політичної зачистки, до якої вдалася команда Джарти, соціологи показували інші дані — зменшилася на 10% кількість сепаратистів і істотно зменшилася кількість тих, хто виступав за російську національну автономію — до 3%. Жоден інший регіон України в той час — ні в 2009, ні в 2012 — не фіксував подібні цифри. Це історичний факт, і дуже важливий факт для наших роздумів про можливість повернення Криму, — сказав історик. — Тому ми повинні зараз з холодним розумом розібратися, що і як сталося.