В «Артеку» знищують Гурзуф-Азіз та інші мусульманські святині

Незважаючи на велику кількість історичних, археологічних пам’яток та мусульманських святинь, в артеківському урочищі «Мертва долина» окупаційна влада розпочала будівництво.

Зокрема, табір «Сонячний» планувався ще у проекті будівництва «Великого Артеку» (звісно, не у сучасному вигляді, а набагато скромніше), розробленого академіком Анатолієм Полянським 1960 року. В 1970-х навіть впорядкували узбережжя, витративши на те кілька мільйонів повноцінних на той час радянських рублів. Проте на тому все й стало. Причина проста — територія, де мали зводити «Сонячний», виявилася суцільною археологічною пам’яткою. Тут лежали таврський, візантійський та готський могильники, залишки середньовічного поселення. Зауважимо, що гордість краєзнавчого музею «Артеку» — велетенський піфос (спеціальний мегагорщик для зберігання зерна в античну та візантійську добу) — під час земляних робіт випадково відкопали саме у цій долині. Для археологів копати там — принаймні років на п’ять.

За часів незалежності з цієї ж причини не забудовували й урочище «Мертва долина». Більш того, тут росло чимало реліктової рослинності, тож урочище охоронялося не лише пам’яткоохоронним, але й природоохоронним законодавством.

Але, як повідомляє Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ), після анексії Криму загарбники одразу ж почали масштабні будівельні роботи в «Артеку». Разом з давніми могильниками нещодавно почалося знищення й території старого татарського цвинтаря й однієї з найшанованішої святині Криму — могили Гурзуф-Азіз.

Але на цьому блюзнірство російських гауляйтерів не зупинилося. Як повідомляється, днями геодезисти заміряли територію старого мусульманського кладовища над «Гуровськими каменями» (прибережна, пляжна зона в «Артеку» — ред.) , що потопає в зелені фісташкового гаю. За словами будівельників, тепер на цьому місці буде спальний корпус нового табору «Сонячний»…

Очевидно, що старий цвинтар доживає останні дні, і незабаром його чекає сумна доля знищеного росіянами ранньохристиянського могильника. Як на це відреагують татари Криму — невідомо. Залишається сподівання, що усіх причетних до блюзнірства суворо покарає Гурзуф-Азіз…

Довідково:

Азізи — могили мусульманських святих. Могила Гурзуф-Азіз була однією з найбільш шанованих на півострові, до неї сходилися прочани чи не з усього Криму.

Ім’я та прижиттєві діяння цього святого, на жаль, невідомі. Святість проявилася лише після смерті — коли над його могилою почали спостерігати зеленувате сяйво, «священне світло» (нур), що є головною ознакою могили Азіза.

Перед революцією Гурзуф-Азіз вважався одним із найбільш шанованих мусульманами святих місць Криму. Революція і громадянська війна стали фатальною подією для всього релігійного життя країни. Більшовики почали непримиренну війну проти Бога. Особливо тяжкою була ситуація в Криму, де священиків і мулл переслідували не лише як «торговців опіумом для народу», а й як посіпак барона Врангеля. Молитовний будиночок біля могили, де раніше безперестанку ніс свою службу дервіш, спорожнів.

З 20-х років Гурзуф-Азіз прийшов у запустіння, а на священній фісташці тільки зрідка з’являлися кольорові клаптики, залишені нечисленними прочанами. На базі дореволюційних маєтків, розташованих біля кладовища, нова влада організувала санаторій для комсомольського активу з промовистою назвою «Колгоспна молодь» (його після Другої світової війни передали «Артеку»). Комсомольці не тільки проганяли від святого місця вірян, але й влаштовували на похованні «войовничо-безбожні» акції аж до танців на могилі зі співом атеїстичних пісень.

Як йдеться в публікації РІСУ, сам кримськотатарський некрополь розрівняли танками ще 1944 року. З цим пов’язана одна прикра історія. Коли ремонтували сходинки в санаторії «Колгоспна молодь» (пізніше артеківський табір «Кипарисовий»), полонені німці притягли зі зруйнованого татарського цвинтаря кілька надгробків та використали їх у якості сходинок. Одну взагалі поклали написом назовні. Тоді таке блюзнірство нікого не обурило — радянська пропаганда кримських татар не шкодувала, а більшість населення їй вірило. Піонери топталися по надгробку добрих сім років, аж поки ледь не вибухнув великий міжнародний скандал. У 1952 році «Артек» відвідав знаменитий турецький письменник і поет Назим Хікмет. Гостя тепло зустріли і повели показувати табір. Раптом супровід помітив, що маститий іноземний гість стоїть весь блідий і з жахом дивиться собі під ноги. Його стан був цілком зрозумілий. Назим Хікмет стояв на вкритій арабською в’яззю могильній плиті та ще й із цитатою з Корану! Гість тоді нічого не сказав, але за його виразом обличчя все і так було зрозуміло. За кілька годин злощасну плиту оперативно прибрали.