Ще 2013 року жителька Нью-Йорка мусульманка Назма Хан запропонувала заснувати спеціальну дату — Всесвітній день хіджабу, щоб привернути увагу суспільства до прагнення послідовниць Ісламу безперешкодно додержувати релігійних приписів, а також боротися з дискрімінацією за світоглядними переконаннями та етнічним походженням. Озвучена Назмою Хан ідея полягає в тому, щоб кожен рік 1 лютого немусульманки та мусульманки, що не покривають голову, відгукнулися на пропозицію носити цього дня хіджаб — на знак солідарности з жінками, що визнають Іслам. До цієї ідеї Назма Хан прийшла після утисків, що вона зазнала через її хіджаб після терористичних атак 11 вересня 2001 року.
Всесвітній день хіджабу допомагає боротися зі стереотипами та упередженнями щодо Ісламу та мусульманок через роз’яснення, здебільшого немусульманам, суті традиційного вбрання послідовниць Ісламу. Україна однією з перших країн відгукнулася та підтримала цю ініціативу, і відтоді, вже сім років поспіль, у багатьох українських містах відбуваються різні заходи, присвячені цій даті: зустрічі, лекції, круглі столи тощо.
2020 рік не буде винятком: активістки-мусульманки проведуть заходи з майстер-класами, лекціями, розповідями про успішних мусульманок, яким хіджаб не завадив досягти успіхів у політиці, бізнесі, громадській діяльності; відбудуться покази жіночої мусульманської моди, щоб спростувати хибні уявлення про вбрання мусульманок як про щось мішкувате, безформне, темне, а також розвіяти поширену хибну думку, що жіночність і привабливість можна підкреслити лише відвертим одягом.
Гостям ісламських культурних центрів і перехожим на акціях просто неба пояснять, що хіджаб — це не тільки хустка, а загальна назва традиційного жіночого одягу; що він передбачає покриття всього тіла й голови, крім обличчя й долонь; що хіджаб має не тільки практичну функцію, а дає певні сигнали щодо статусу й репутації жінки іншим людям; що те, чим саме жінка покривається, може мати безліч назв, залежно від манери пов’язування та носіння. Нагадають, що традиція покриватися притаманна не тільки мусульманкам, а й послідовницям інших релігій, зокрема авраамічних — жодна з них не вітає появу жінки на людях простоволосою; що в Корані сказано тільки про те, що одяг жінки не має скидатися на чоловічий та повинен закривати все тіло, крім обличчя, стіп і п’ястей. І, нарешті, що в одязі виявляється смак конкретної особистости, її вдача, звички, культура, географічне середовище та звичаї...
Цього дня українські мусульманки поділяться й радістю, бо наприкінці минулого року завершилася багаторічна епопея: вони вибороли право фотографуватися на документи з покритою головою — відповідне рішення вже ухвалене Міністерством внутрішніх справ і Держміграційною службою.
У Києві запрошують усіх охочих на захід з нагоди Всесвітнього дня хіджабу 1 лютого (субота) о 15:00 до ісламського культурного центру (вул. Дегтярівська, 25а). Як розповіли активістки жіночої ГО «Мар’ям», на відвідувачів чекають бесіди та лекції, презентація національного одягу народів Сходу, майстер-клас вив’язування хустки, шалі, безплатний розпис долонь хною (мехенді), вікторини та подарунки, а ще, звичайно, частування східними солодощами. Дітей розважатимуть аніматори. Довідки — за телефоном +38 (093)518-09-43.
У Львові активістки ГО «Ірада» разом із сестрами з Запоріжжя (ГО «Сафія») 1 лютого (субота) вийдуть з банерами в центр міста, поєднавши акцію з нагоди Всесвітнього дня хіджабу з заходами в рамках проєкту «Запитай у мусульманина». Жінки спілкуватимуться з містянами й гостями Львова, пояснюючи суть дати та роздаючи охочим інформаційно-просвітницькі брошури.
Мусульманки в Сумах проведуть захід з нагоди Всесвітнього дня хіджабу у неділю, 2 лютого, у стінах ісламського культурного центру (вул. Сумсько-Київских дивізій, 24/2). Телефон для довідок — +38 (093) 754-76-90; +38 (050) 654-00-82.
Дехто помилково сприймає День хіджабу як свято. Утім ця дата не дуже святкова, бо послідовниці Ісламу дотепер стикаються з безліччю проблем у світських західних країнах — цей день насамперед покликаний привернути увагу суспільства до їхніх труднощів.
День хіджабу пропагує ідею релігійної толерантности, міжконфесійної та міжрелігійної злагоди, порозуміння, закликає людей шанувати одне одного та зміцнювати зв’язки між представниками різних релігій. Він має стати лакмусовим папірцем для немусульман, приводом замислитися й чесно відповісти на питання, чи нема в моїй душі паростків ісламофобії, ксенофобії?
Нагадаємо ще раз, у широкому розумінні хіджаб — це одяг, відповідний нормам шаріату. Однак у західному світі хіджабом зазвичай називають традиційну хустку, що нею покривають голову мусульманські жінки. У деяких мусульманських країнах носіння хіджабу обов’язкове, в інших — добровільне. Є країни, де хіджаб у державних і навчальних закладах заборонений, хоча мусульманки вважають, що це — порушення їхнього права на свободу віровизнання.
Хіджаб часто сприймають як метод пригнічення мусульманських жінок, але для них носіння традиційного одягу — свідомий вибір, до якого ніхто не примушує. Ба більше, вимога зняти хустку вони сприймають як тяжку образу та приниження — це те саме, що запропонувати немусульманці зняти з себе геть увесь одяг і вийти так, оголеною, на люди, щоб довести свою «розкутість» і «незалежність»...
