Спільнота кримських татар у Туреччині утворилася внаслідок трьох хвиль еміграції. Як саме понад 3 млн корінного народу Криму зберігає свої релігію, традиції та культуру в цій країні? Про це йдеться в сюжеті журналiстки ТСН Ольги Пахар «Їжа, мова і молитва: як збереглася потужна кримськотатарська діаспора в Туреччині» у випуску від 15 липня 2017 року (о 19:30).
Хатину із саману під червоним черепичним дахом збудували наприкінці ХІХ століття — після чергової російсько-турецької війни кримські татари тисячами тікали з Батьківщини. Пращури Айхана Айдеміра осіли неподалік Анкари і заснували селище Ташпинар — Кам’яне джерело. Там чоловік відкрив пансіон і ресторан.
— Це кримські казани, у них готуються найсмачніші страви, їх діди з Криму привезли ще у тому столітті, — каже господар.
То була далеко не перша хвиля втечі кримців із рідної землі.
— Перша хвиля була після окупації Криму Російською імперією наприкінці XVIII століття. Після цього було декілька хвиль з кожною російсько-турецькою війною, — розповів перший секретар Посольства України в Туреччині Емір Рустамов.
Кримські татари назвали той період «Чорним століттям». Окупанти відбирали у кримців землю, піддавали репресіям — і степовий Крим знелюднів. Тікали звідти як селяни, так і еліта — до Туреччини перебралися сотні тисяч кримських татар. Серед них і дідусь Кадрі Чайсевера.
— Ми повністю зберігаємо тут свою культуру і свою мову — це вважається природним, — каже він.
Їм з дружиною було за 60, коли зважилися започаткувати новий бізнес — у престижному районі Анкари почали готувати чебуреки і манти за особливими рецептами. Чайсевер додає, що часто спілкується з рідними по крові та духу людьми:
— До нас часто приходять гості з Криму. Ми проти окупації. Крим має повернутися в Україну, — підкреслює чоловік.
Кадрі на батьківщині своїх пращурів не був жодного разу. Айхан Айдемір цього року планує прилетіти в Україну і таки потрапити в Крим. У діаспорян помолитися на землі предків вважається прощею.
— Коли я молюся, прошу в Аллага, аби Крим знову став вільним, і там знову запанувало народовладдя, — висловлює свої сподівання Айхан-бей.
