У Чернівцях 8 червня побили імама мечеті Ісламського культурного центра Запоріжжя Мухаммада Мамутова. Ксенофоби кричали на його адресу принизливі висловлення: «чорний», «свиня», «собака», «понаїхали» тощо.
Про інцидент повідомив колишній муфтій Духовного управління мусульман України «Умма», а нині парамедик Саід Ісмагілов, зазначивши у своєму фейсбук-дописі, що не можна мовчати про дикі випадки ксенофобії. Він висловив переконання, що українське суспільство має перерости «хворобу полювання на брюнетів, людей з іншим кольором шкіри та іншими антропологічними ознаками»:
«Ми воюємо за право бути незалежною вільною країною, за право бути цивілізованою українською нацією, тому не можна мовчати про дикі випадки ксенофобії, навіть під час війни. Шейх Мухаммад гуляв з 8-річним сином, і дитина загубила на зупинці наплічник з планшетом. Коли батько дізнався, то повернулись на зупинку, але наплічника вже не було. Пішли дивитись, може, хто знайшов, і побачили хлопця з таким самим наплічником. Сталась розмова в ході якої хлопець розцінив питання Мухаммада як агресію, вдарив, повалив на землю.
Набігли перехожі, що не давали підвестись йому з землі, адже один з чоловіків сів на спину імама і тримав його на землі на очах 8-річної дитини до прибуття поліції, а оточуючі кричали образливі слова. Прибула поліція й викликала слідчих. Поки слідчі не прибули, образливі крики не припинялися, добре що хоч дозволили підвестися с землі. Як прибули слідчі, натовп „борців з брюнетами“ розчинився».
Як зазначає Саід Ісмагілов, були прийняті заяви від обох сторін — інцидент вичерпано, сторони вибачились за непорозуміння.
«Ну, побутовий конфлікт, які трапляються в житті, але поведінка перехожих залишає неприємне враження. Наше суспільство має перерости хворобу полювання на брюнетів, людей з іншим кольором шкіри та іншими антропологічними ознаками. Тут, на війні, де я зараз перебуваю, воюють українці і грузини, татари і чеченці, люди дуже багатьох національностей, що захищають Україну. У нас тут усі поділяються лише на тих, хто любить і захищає Україну, і тих, хто не любить і знищує її. Інших ознак немає. Ми всі — бойові побратими. Ми молимося різними мовами й розмовляємо різними мовами. Коли я везу пораненого, мені абсолютно байдуже, це українець чи татарин — для мене це побратим, і я маю зробити все, щоб його довезти живим до операційного столу. Тому ви там будьте людьми, поки наші хлопці та дівчата тут кров'ю відвойовують нам право бути людьми», — закликає Саід Ісмагілов.
