Юлія Сєркова — українка, хрещена за православними традиціями, вирішила прийняти Іслам, бо сама того захотіла.
Коли серед її друзів з’явилися мусульмани, вона почала цікавитися їхньою культурою та релігією. Чим більше дізнавалася, тим більше розуміла — їй дуже близьке все те, що проповідує Іслам. Коли дівчина почала згадувати про Бога не тільки в скрутну годину, а щодня, коли їй не захотілося знімати хіджаб після проповіді у мечеті, тоді зрозуміла — готова прийняти Іслам.
Зараз Юля вивчає арабську і Коран. А через здивовані погляди людей, які ще не звикли бачити дівчину в хіджабі, перестала перейматися. До світанку вона прокидається та читає першу молитву (фаджр).
— З 114 глав вивчила поки що тільки 7. Адже Коран треба читати арабською мовою, яку я теж паралельно вивчаю, — пояснює дівчина, показуючи у Корані саме ту суру, яка наразі їй найбільше припала до серця. Вона про те, що Бог єдиний, самодостатній. Він не народжував і не був народжений. І немає нікого рівного йому.
Ісламом Юля почала цікавитися, коли в Університеті культури та мистецтв, де вона навчається на факультеті міжнародних відносин, серед її знайомих з’явилися мусульмани.
— Я вирішила зайнятися КВНом, ми створили свою команду, й треба було, щоб хтось більш досвідчений допоміг написати жарти. Звернулися до студентів старших курсів. Серед них були мусульмани, а одним з лідерів команди був мій майбутній чоловік Ісмаіл, — пригадує дівчина.
Хлопець зізнається, що Юля привернула його увагу, бо була єдиною дівчиною, яка не залицялася до нього і багато питала про Іслам. Перше запитання поставила, коли побачила, як він пішов помолитися, поки всі інші проводили чергову репетицію виступу команди на КВНівській грі.
— Протягом дня треба молитися п’ять разів. Для цього можна знаходити різні місця, адже не завжди ти вдома, коли приходить година молитви. Одного разу ми молилися з батьком в торгівельному центрі, знайшли нелюдне місце. Але все одно ті люди, які час від часу там з’являлися, осторонь проходили, не розуміючи, що ми робимо, — пояснює Ісмаіл.
Стереотипи щодо мусульман, які займаються винятково тероризмом, досить сильні. Юля також була під їх впливом: думалося і їй, що всі мусульмани терористи, що ображають жінок, які в Ісламі взагалі не мають прав. Дівчина почала читати книжки. Одна з них називалася «Особистість мусульманки». А потім подруга запросила її на свято хіджабу.
В Ісламському культурному центрі влаштували справжній показ. На ньому були представлені різні варіанти пов’язування хіджабу. Саме там вперше Юля його й одягла.
— Мені не дуже тоді сподобалося, як це зробили. Вдома я почала сама тренуватися. Спочатку весь процес займав 7–10 хвилин. Зараз я одягаю хустку за 5.
Потім дівчина почала все частіше у п’ятницю ходити до мечеті на загальну молитву. Опісля спілкувалася з мусульманками і відчувала в такому товаристві себе як вдома, як серед рідних. Юлін стереотип щодо забитості та безправності жінок зник. Вона побачила сильних послідовниць Ісламу, які мають право голосу, які працюють і навчаються, а не тільки займаються дітьми та родиною.
— Спочатку до мечеті ходила без косинки. І якось мене спитали, чому не покриваю голову. В принципі ніхто не зобов’язує це робити, але бажано б було покриватися. Тож коли я прийшла на молитву наступного разу, то попросила, щоб мені пов’язали хіджаб. В той день я його вже не знімала взагалі, всюди ходила, гуляла і зрозуміла — мені комфортно, ніби я так завжди ходила. І ось саме в той момент, коли я не захотіла знімати хіджаб, була близька до думки прийняти Іслам, — зізнається дівчина.
Остаточно вирішила, коли почала згадувати Бога не тільки під час якихось негараздів, а просто щодня. Але перед тим, як прийняти Іслам, важливо було отримати підтримку батьків.
З шести років Юлю доглядала бабуся, адже батьки започаткували свій бізнес під Києвом, купили дім і не мали багато часу на виховання маленької третьої дитини. Старші брат з сестрою були дорослими, ходили до школи і не потребували так багато уваги:
— Батьків бачила часто, але чимось особистим я ніколи не ділилася з ними. І коли вирішила-таки прийняти Іслам, родину готувала поступово. Спочатку бабусі розповіла, що в мене багато друзів-мусульман. Вона не дуже сприйняла, бо теж була під владою стереотипів. Потім я її познайомила зі своїм другом Ісмаілом, і вона побачила культурного, вихованого хлопця, який не п’є, не курить, не свариться, поважає старших.
А Ісмаіл посміхається і говорить, що з Юлиною бабусею вони одразу знайшли спільну мову і сподобалися один одному.
Бабуся бачила, які зміни відбуваються з онукою після того, як дівчина почала цікавитися Ісламом. Юля почала по-іншому спілкуватися, не підвищуючи голосу, з повагою. Батько одразу прийняв рішення дочки і навіть розповів, що одного разу підвозив на машині чоловіка, який забув у салоні авто перекладений російською Коран. Він почав його читати і зрозумів, що там написані дуже правильні речі.
— Я навіть не знала про те, що батько трохи читав Коран. Мама ж сприйняла моє рішення з насторогою. Її подруга жила в Лівані, чоловік був ліванцем, і мама почала питатися у них про Іслам, хоча вони православної віри. От вони і наговорили їй про різні жахи, як тяжко жінці жити з мусульманином. Коротше, не дуже вона сприйняла одразу, але сказала, що я вже доросла і сама відповідаю за свої вчинки, — згадує Юля.
Прийняття Ісламу відбулося в мечеті у присутності кількох свідків — це обов’язкова умова. Були також присутні бабуся і сестра дівчини.
— Ніколи не можна приймати Іслам через когось, це бажання повинно бути щирим, йти від серця. Я це зробила, бо сама хотіла.
Ісмаіл в той самий день дізнався, що його знайома українка з університету прийняла Іслам. Навіть був тоді у мечеті, однак коли його мати сказала про це, хлопець не одразу зрозумів взагалі, яка Юля. Коли ж втямив, побіг за квітами для дівчини.
— А через тиждень після того, як вона прийняла Іслам, я їй освідчився, — весело говорить хлопець.
Наступного дня хлопець із родиною приїхав до батьків Юлі просити віддати за Ісмаіла їх дочку.
Весілля було пишним — на ньому гуляло 500 запрошених. Святкували у мечеті. Ісмаіл танцював у чоловічій частині свята 7 годин поспіль. Інколи прибігав до своєї нареченої в жіночу частину, щоб станцювати весільний танок, розрізати весільний торт і трохи поїсти. А потім знову йшов до чоловіків танцювати. Після вінчання (ніках - ред. ) у мечеті молодята розписалися.
Одружені вони вже рік, а Ісмаіл продовжує дивувати свою кохану Юлю. Подружжя планує жити у Києві і відкрити власне кафе, в якому будуть гості різних національностей. Адже в Україні живе багато різних людей.
Олена Куряча, Юлія Вебер
Матеріал опубліковано з деякими скороченнями.
Джерело: Українська правда
