«Ми вистояли. Ми витримали, — кримські татари

71 рік тому кримські татари були названі «ворогами народу», сотні тисяч людей — без оглядки на стать і вік були загнані в товарні вагони і депортовані. Багато хто загинув в дорозі, деякі — в місцях заслання.

18 травня в усіх містах України згадували трагічні події далекого 1944, складний період повернення на рідну землю в кінці 80-х початку 90-х років, проводилися паралелі з сьогоднішньою ситуацією в окупованому Криму, звідки були змушені виїхати тисячі і тисячі кримських татар — громадських діячів, активістів, правозахисників.

У Києві під час мітингу-реквієму на пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу діти виконали вірш «Когда мы вернемся» (автор — Ліля Буджурова), адресований російським окупантам в Криму.

У соцмережах кримські татари, згадуючи трагічні для народу події, діляться своїми почуттями та думками:

— Настали часи, коли створюються умови для «природною» депортації кримських татар. Багато з тих, хто не погодився на «повернення додому», залишилися жити у себе вдома в Україні і окупованому Криму. І знову татари стали переселенцями… Їх знову не пускають додому…

— Усім тим, хто вважає, що «кримваш»: не намагайтеся скуповувати кримські землі, не будуйте своїх домів, не приростайте там корінням, не прирікайте на біду своїх майбутніх дітей — це земля не ваша і придбати її неможливо! Киримли повернуться! Вони обов’язково повернуться додому на вільну землю, яка до того часу буде по-праву належати корінному народу.

— Незважаючи на настільки болісні випробування, ми, кримські татари, повернулися на батьківщину. Ми вистояли. Ми витримали, нехай навіть самою страшною ціною!

— Сьогодні день пам’яті і скорботи за тими, хто не повернувся додому, залишившись лежати в чужій землі. Нехай Аллаг прийме наші поминальні молитви. Нехай допоможе тим, хто знову опинився далеко від рідної землі. Нехай дасть терпіння і сил усім нам — тим, хто сьогодні живе в Криму.

Я татарин, але не кримський, але чомусь цей жах стоїть перед моїми очима, хоча ніхто про депортацію в родині ніколи не говорив — тема для всіх татар була закритою… День скорботи і пам’яті… Не треба більше поїздів смерті…