Мохаммад Хельмі — перший араб, удостоєний звання Праведник народів світу

Уродженець Єгипту д-р Мохаммад Хельмі визнаний меморіалом «Яд Вашем» першим в історії арабом-Праведником народів світу.

Згідно з ізраїльським Законом про Пам’ять Катастрофи (1951), неєвреям, які рятували євреїв у роки нацистської окупації Європи, Катастрофи (Шоа), присуджується це звання («хасідей умот ха-олам») з видачею почесного сертифікату та іменної медалі. На сьогодні Інститут Катастрофи і героїзму визнав праведниками світу 26 513 осіб з 51 країни, серед яких — близько 90 мусульман (в основному, албанців). Але Мохаммад Хельмі — перший араб, удостоєний цього звання.

Праведником народів світу єгипетський лікар був визнаний ще в 2013 році, але всі ці роки його родичі відмовлялися від отримання нагороди через те, що Ізраїль, створений в 1948 році, не має права представляти всіх євреїв-жертв Голокосту, наполягаючи, що доктор врятував Анну не як єврейку, а як людину, якій загрожувала небезпека. Ця позиція була спровокована ще й тим, що один із членів сім’ї загинув у війні між Ізраїлем та Єгиптом.

Проте восени 2017 року представники «Яд Вашем» знайшли людину, яка погодилася прийняти нагороду. Ним став 81-річний професор, д-р медицини Нассер Кутбі з Каїра — син племінника д-ра Хельмі, який особисто знав праведника. Кутбі активно протистоїть антисемітизму в Єгипті і пам’ятає хороші стосунки між євреями, мусульманами та християнами в середині минулого століття, відзначаючи величезний внесок євреїв в єгипетську політику і культуру. Він також зізнався, що один з його двоюрідних братів був одружений на єврейці, яка володіла модним магазином одягу в Каїрі.

На рішення родичів Хельмі прийняти ізраїльську нагороду, нехай і в Берліні, вплинула також режисер Талія Фінкель, що зняла про праведника фільм «Анна та єгипетський лікар».

Однак церемонія нагородження пройшла в німецькому МЗС, а не в посольстві Ізраїлю в Берліні, оскільки єгиптянин не хотів отримувати почесний диплом безпосередньо від ізраїльської установи.

— Хельмі не тільки довів, що мусульмани та євреї можуть нести відповідальність один за одного, але і ризикував своїм життям, рятуючи знайомих євреїв, — сказав посол Ізраїлю в Німеччині Джеремі Іссахаров. — Тим самим він вказав нам інший шлях, на відміну від тих, хто намагається посіяти ворожнечу між євреями і мусульманами, — шлях співчуття.

Про історію життя і подвиг Мохаммада Хельмі пише ізраїльське видання Хадашот

Мохаммад Хельмі — син єгипетського майора, поїхав до веймарської Німеччину в 1922-му, вивчав медицину в університеті Фрідріха-Вільгельма (нині університет Гумбольдта в Берліні), працював в лікарні Моабіт, де дві третини лікарів були євреями, а потім в Інституті Роберта Коха.

Після приходу до влади нацистів Хельмі отримав статус «хаміта» (тобто нащадка Хама — сина Ноя), що не дозволяло працювати в системі охорони здоров’я, але не забороняло приватну практику. Як неарійцю йому також не можна було одружитися з німкенею, тому зі своєю нареченою д-р зміг побратися лише після війни.

З початком Другої світової восени 1939-го Хельмі разом з іншими єгипетськими співвітчизниками був інтернований — німці хотіли використати єгиптян (чия країна перебувала тоді під британським протекторатом) для обміну військовополоненими з Великобританією. Правда, оскільки нацистський режим був зацікавлений в хороших стосунках з арабським світом, доктора звільнили в травні 1940 року, зобов’язавши регулярно відзначатися в гестапо.

У 1941-му він, замінюючи німецького лікаря, отримав власну практику. Незабаром до нього звернулася молода пацієнтка — румунська єврейка Анна Борос, якій загрожувала депортація. Доктор сховав її у своїй квартирці в берлінському районі Бух, видаючи за кузину з Дрездена. Вона жила під мусульманським ім’ям Надья, носила хіджаб і навіть перебувала у фіктивному шлюбі з іншим мусульманином.

Мохаммад Хельмі допоміг також матері та вітчиму Анни Борос — Юлії і Георгу (вони були захищені від депортації арійським походженням Георга), а також її бабусі Сесілії Рудник. Протягом усієї війни Хельмі лікував їх і постачав ліки. Більш того, лікар знайшов для Сесілії притулок у будинку німкені Фріди Штурман, де літня жінка ховалася більше року. Штурман ділилася з нею своїм продовольчим пайком і, як і д-р Хельмі, була визнана згодом Праведницею народів світу.

Все це було вкрай небезпечно — розшукуючи Анну, гестапо заарештувало її матір і обшукало квартиру Хельмі.

— Хороший друг нашої сім’ї, доктор Хельмі… ховав мене в своїй квартирі до кінця війни, — згадувала Анна. — З 1942 року у мене не було контактів із зовнішнім світом. Гестапо знало, що доктор був нашим сімейним лікарем і що він мав квартиру в районі Бух.

У 1944-му після жорстокого допиту Юлія і Георг зізналися, що єгипетський лікар прихистив Анну. Мохаммад спритно лавірував на допитах, відвівши ненадовго Анну до Фріди Штурман і демонструючи гестапо лист від дівчини, з якого випливало, що та залишилася з тіткою в Дессау. Після того, як небезпека минула, Анна повернулася в свій притулок.

Вся сім’я пережила Голокост і після війни емігрувала до Сполучених Штатів, не забувши про своїх рятівників. У 1950-ті роки вони писали звернення до Сенату Західного Берліна, після чого муніципальна влада визнала Мохаммада Хельмі героєм свого міста.

Після війни доктор одружився на своїй нареченій-німкені Еммі Ернст і працював лікарем. Він підтримував зв’язок з Анною Борос (в заміжжі — Гутман), з якою кілька разів зустрічався в Західному Берліні.

Д-р Мохаммад Хельмі помер в 1982 році, не залишивши нащадків — родичі кажуть, що пара не хотіла мати дітей, щоб ті не бачили жахів війни.

 
Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.