texty.org.ua, 19.05.2011
Київський журналіст Андрій (Анвар) Деркач в юності ледь не став православним священиком. «Для мене національна церква була невід'ємною складовою української ідентичності», - згадує він. Настоятель храму, до якого ходив Андрій, запропонував йому поїхати на навчання до Львівської семінарії, і юнак був внутрішньо готовий навіть до чернецтва.
З неофітами спілкувалася Айше Юнусова
56-річний сімферополець Олег Каленчук став одним із перших в Україні мусульманських неофітів. Ось уже 17 років як він прийняв іслам і взяв собі інше ім'я, що точно повторює ім'я всесвітньо відомого боксера Мухаммеда Алі. Хоча рід занять новонаверненого українського мусульманина мало не прямо протилежний. Сімферопольський тезка американського боксера – художник-пейзажист, а його роботи зберігаються як у музеях України, так і в зарубіжних приватних колекціях.
За словами Мухаммеда Алі, все своє життя він провів у пошуку істини. Ще в радянські часи він прочитав Біблію та Євангеліє, потім захоплювався йогою та східними релігіями, вивчав староіндійську філософію, ходив у протестантські церкви... Однак питання залишалися, а сумніви не розсіювалися. «Тоді я купив Коран у російському перекладі, але, прочитавши його, нічого не зрозумів», - зізнається Мухаммед.
За його словами, лише перечитуючи Коран втретє, він усвідомив, що ця релігія - те, що він шукав усе своє життя. «Ці знання залягли в моєму серці, і мені відразу ж захотілося прийняти іслам, - згадує художник. - У той же день, коли я це зрозумів, я вирушив до мечеті і навіть скористався таксі - так поспішав і боявся не встигнути».
Мухаммед Алі переконаний, що саме після прийняття ісламу почався справжній розквіт його творчості. За його словами, у своїх роботах він «оспівує велич Творця через Його творіння, а саму творчість розглядає як поклоніння Творцю». А ось в особистому житті після зміни віри почалися проблеми. Близькі відкинули художника: від нього пішла кохана жінка, разом з якою вони виховували дитину, не схвалили вибір свого сина і батьки, а друзі глузували і називали «Бен Ладеном».
Лише через 10 років мати художника змінила свою думку і теж прийняла іслам. Мусульманкою стала і нова дружина Мухаммеда Алі. «Прийнявши іслам, я став найбагатшою людиною на землі. Я став вдячним, навчився цінувати те, що маю, я відчув гармонію з собою і зі світом, що оточує мене», - запевняє Мухаммед Алі.
Пробиватися крізь стіну нерозуміння довелося й іншим новонаверненим мусульманам, з якими поспілкувалися «Тексти». 26-річна кримська підприємниця Юліана пригадує, що до її рішення прийняти іслам рідні поставилися «негативно і навіть з огидою». Рідних намір дівчини просто шокував. «Вони і зараз не втрачають нагоди підколоти мене, але вже стали більш терпимими», - посміхається Юліана.
Вона зізнається, що й сама, як і більшість близьких, спочатку нічого не хотіла навіть чути про іслам. «Я цікавилася християнством, кілька разів прочитала Старий і Новий Заповіти, але залишалася на рівні віри в серці і виконання деяких простих обрядів», - згадує дівчина. Коран вона вирішила прочитати радше з цікавості і бажання знайти відповіді на питання, що її мучили.
«Аллах відкрив мені істину і вивів із неуцтва, я в сльозах зрозуміла, що іслам - це порятунок для всіх, але не всім це дано зрозуміти», - каже Юліана. З її слів, ставши три роки тому мусульманкою, вона знайшла сенс життя. «Немає більше страху перед негараздами, смертю, хворобами, людьми, невіруючими, а є тверде поняття передречення і долі з волі Аллаха, який допомагає мені у всіх сферах життя і в бізнесі також», - ділиться Юліана.
Київський журналіст Андрій (Анвар) Деркач в юності ледь не став православним священиком. «Для мене національна церква була невід'ємною складовою української ідентичності», - згадує він. Настоятель храму, до якого ходив Андрій, запропонував йому поїхати на навчання до Львівської семінарії, і юнак був внутрішньо готовий навіть до чернецтва. Але обставини склалися так, що замість монастиря він поїхав до Західної Європи, де прожив понад три роки.
«Я продовжував практикувати православ’я, дотримувався посту, регулярно відвідував церкву, жертвував по можливості на потреби храму і віруючих, але увесь цей час моя віра перебувала в найжорстокішому конфлікті з розумом - не міг я зрозуміти, чому створеного Духа Святого і народженого Марією Ісуса теж вважають богами нарівні з Творцем, - каже Андрій Деркач. - Внутрішня дисгармонія наростала, і після кожної недільної служби у церкві я просив Господа: «Допоможи мені стати таким, яким Ти хочеш мене бачити!».
За словами Андрія, він завжди жив «із відчуттям майбутнього повернення - до Того, хто створив цей та інші світи». Зацікавившись ісламом під час роботи в Українській службі ВВС, журналіст зробив для себе дивне відкриття: іслам протистоїть не іншим релігіям, як це часто підносять у ЗМІ, а невірству, що охопило світ. «Коли я читав Коран у перекладі російською Ельміра Кулієва - я плакав, - згадує Андрій. - Це були сльози радості того, хто шукав порятунку і знайшов його. Я читав те, що знав завжди, але не міг сформулювати».
Чотири роки тому журналіст став мусульманином і стверджує, що, незважаючи на жорсткість формулювань, іслам повернув йому дитячі відчуття свободи і справедливості, які він «марно шукав у книгах і серед людей». «Єдинобожжя примирило мою віру з розумом і зміцнило їх. Переконаність в істинності ісламу дала мені сил відмовитися від хибного шляху, яким я йшов майже двадцять років свідомого дорослого життя», - говорить Андрій, який узяв собі нове ім'я - Анвар.
Цікаво, як Анвар поєднав свою «українськість» з новою вірою. Ми запитали його про це.
Він навів слова із Корану про те, що Всевишній створив людей чоловіками і жінками, народами і племенами, щоб пізнавали вони один одного. «Іслам не заважає мені бути українцем. Як і не заважає бути чоловіком, - каже Деркач.- Так, ми, мусульмани всіх національностей, вчимо арабську мову, щоб читати Священний Коран, а не його переклади. Ми читаємо аяти під час намазу арабською мовою. У цьому велика мудрість Аллага, котрий оберігає Коран від втручання людей з їх обмеженими можливостями і невпинною жагою до влади над подібними до себе. А ось молитви після намазу мусульмани звертають до Творця рідною мовою».
23-річного сімферопольського студента Петра Дранкова до прийняття ісламу підштовхнула... звичайна загальноосвітня школа. Коли він навчався у дев'ятому класі, вчителька історії роздала учням реферати про різні світові релігії. Школярі повинні були прочитати їх і переказати на вступному уроці. Петру дісталася робота, присвячена ісламу. Інформація про основні мусульманські постулати зацікавила його. Дев'ятикласник почав читати всю доступну для нього літературу про іслам і вже зібрався прийняти цю релігію, але батьки та друзі відмовили його.
Проте бажання стати мусульманином відтоді не покидало Петра. Два роки тому, будучи вже студентом четвертого курсу юридичного факультету університету, він таки здійснив задумане ще у школі і зовсім не шкодує про своє рішення.«Мені ніхто не пояснював, що таке іслам, і ніхто не підштовхував до прийняття віри - я якось сам до цього прийшов», - каже Петро, котрий також узяв собі мусульманське ім'я - Юсуф. За його словами, батьки не схвалили його вчинку, і тривалий час їх відносини були дуже напруженими. «Всі мої спроби пояснити свій вибір досі обрубуються ними на корені, - зізнається студент.- Мій брат теж упереджено ставиться до мусульман, телебачення та Інтернет намалювали в його уяві певну картину про іслам, згідно з якою, якщо ти мусульманин, значить, ти терорист і бородатий фанатик, що гнобить жінок».
Зараз, за словами Петра-Юсуфа, його оточують друзі, які точно так же прийняли іслам, яким він довіряє більше, ніж будь-кому. Зустрів він і дівчину, з якою збирається одружуватися - вона теж росіянка, щоправда, наполовину, і виконує всі релігійні приписи для жінок-мусульманок. Сам же студент у вільний від вивчення юриспруденції час вчить арабську мову та завчає напам'ять Коран. «Мусульманами стають різні люди і різними шляхами, але у всіх є щось спільне - вони запитують себе про щось і хочуть знайти відповіді. І якщо підходити до цього неупереджено, то рано чи пізно приходиш до ісламу», - каже Юсуф.
ДУМКА ЕКСПЕРТА:
Олесь Кульчинський, сходознавець, перекладач
Раціоналістичні начала ісламу – одна з причин навернення етнічних європейців у іслам. Певна річ, достовірної статистики щодо таких випадків наразі немає ні на пострадянському просторі, ні в Західному світі. Тобто, їх не назвеш украй численним. Аналізуючи релігійні пошуки цих людей, насамперед варто виділити те, що в ісламі їх привабила чітка й логічна релігійна доктрина, як і – різноманітні концепції, що постали на її ґрунті.
Обрядовість в ісламі, а також структура його общинності, чимось схожі на протестантські, котрі виникли всупереч християнській ортодоксальності. Як відомо, католицький догматизм багато в чому не відповідав вимогам часу, і ті стали підґрунтям для протестантизму. Іслам же не лише, як і протестантизм, знімає такі суто покладені на віру, ірраціональні речі як іконопис, складність обряду та «божественний» культ першоієрархів, але навіть іде далі – знімає в теології не менш ірраціональні питання й триєдності Бога, і його природи.
Тим часом, мусульманська община, умма, своїм поділом на безліч течій, у суті, знову-таки чимось нагадує демократичне розмаїття протестантських вчень. Мало того, на сьогодні серед арабських емігрантів у Франції частішають випадки й «протестантських» особистих стосунків із Аллахом. Себто, деякі сучасні правовірні вважають достатнім наодинці розстелити молитовний килимок у власній кімнаті й не те, що не шукати жодних посередників із Богом, але й не відвідувати мечеті.
Власне, ці всі перелічені аспекти можна назвати напрочуд сучасними, навіть модерними, отже, й привабливими сторонами ісламу, попри те, що вони були закладені ще в глибокому середньовіччі. Ця модерність наче наглядно відображена в симетричних «абстракціоністських» візерунках мусульманських розписів.
Є, звісно, аспекти й геть протилежні, вкрай дискусійні та суперечливі. Проте наразі мова не про них.
(Наводиться зі скороченнями)
Повна версія статті на сайті texty.org.ua
Публікації на тему в українських ЗМІ:
Чому українці приймають іслам («Сегодня»)
Життя мусульман. «Дім Аллаха» і рахат-лукум у серці Одеси («Сегодня»)
Мусульманки в Україні живуть в гармонії з власною вірою («Kyiv Post»)
