Продовжуємо цикл історій життя мусульманських громад Криму. Селища Зеленогірське і Новокленовка Білогірського району розташовані недалеко один від одного. У кожному селищі, як водиться, після повернення кримських татар з депортації з'явилася своя мечеть. Ось уже багато років імамами в них служать два рідних брата – Різа і Мустафа Фукала.
Коран, який пережив вигнання
Коли слухаєш історію життя одного кримського татарина, кожен раз переживаєш і проносиш через себе історію всього народу. Мати майбутніх імамів, Шемсіє Бекірова, народилася 13 травня 1939 року в селі Молбай Білогірського району. Незважаючи на те, що Шемсіє була зовсім маленькою, вона пам'ятає, як німці спалили їх село, і як вони після цього переїхали до Білогірська (Карасубазара). У 1944-му сім'я повернулася, але оскільки будинок згорів, їм довелося оселитися в вцілілому сараї.
Також чітко Шемсіє, якій тоді виповнилося п'ять років, пам'ятає і 18 травня 1944 року. Рано вранці солдати вигнали їх на вулицю і зібрали у великому яблуневому саду. Коли їх виганяли, мама Шемсіє в першу чергу забрала з дому Священний Коран і сховала його під кофту. Один із солдатів відібрав книгу і, погортавши її, кинув на землю. Як тільки він відвернувся, мама спустилася з вантажівки, підняла Коран і зібрала сторінки, що розлетілися.
З Криму Бекірових вислали в Кокандський район Ферганської області Узбекистану. Їх поселили в узбецькому будиночку. В умовах суворого комендантського режиму сім'ю часто перевіряли, робили обшуки...
З усіх восьми людей вижити на засланні змогла тільки маленька Шемсіє. У 1988 році вона разом з чоловіком Кемалом і чотирма синами — Таїром, Алі, Мустафою і Різою — повернулася на батьківщину. Сім'я оселилася в селі Зеленогірське (Ефендікой) Білогірського району.
Два сини Шемсіє-ханум — Мустафа і Різа — присвятили своє життя Ісламу. Вони почали вивчати основи релігії, читати Коран і виконувати приписи Аллага ще в Узбекистані — в часи, коли Радянський Союз здавався непорушним. Приїхавши на батьківщину, Мустафа-ефенді вирішив поглибити свої знання і був направлений муфтіятом на навчання до Башкирії. Після двох років навчання його послали в Стамбул. Через три роки Мустафа повернувся в Зеленогірське, де був призначений імамом і почав навчати дітей Ісламу.
А потім на пошуки ісламських знань відправився Різа Фукала. У 1994 році він виїхав до башкирського села Алькіно, де був оголошений перший набір в нове медресе. Через два роки Різу відправили на піврічну практику в єгипетський університет Аль-Азгар. По поверненню до Криму, Різа-бей почав допомагати своєму брату в навчанні маленьких мусульман.
Будівництво мечеті в Новокленовці
У шести кілометрах від Зеленогірського розташована Новокленовка, куди у 2000 році муфтій мусульман Криму призначив імамом Різу Фукалу.
Різа-бей розповідає: «У 1997 році до нас від" Альраід " почали приїжджати студенти і навчати дітей Ісламу. Бачачи активність місцевих жителів, нам вдалося взяти землю під мечеть у селі Новокленовка і за допомогою асоціації "Альраід" почали будівництво мечеті».
У 1999 році в Новокленовку приїхала член Кримськотатарського товариства дружби в США Ремзіє Молбайлі, яка впродовж багатьох років брала активну участь у житті кримськотатарського народу. Батько Ремзіє-ханум, Осман Молбайлі, заповідав дочці допомагати своїм співвітчизникам, і вона пожертвувала гроші на покупку цеглин для майбутньої мечеті.
«Так, за допомогою асоціації "Альраід ", Ремзіє Молбайлі і зусиллям земляків восени 2000 року ми урочисто відкрили мечеть. Сьогодні наші мусульмани пишаються тим, що допомогли в справі будівництва будинку Аллага, із задоволенням відвідують мечеть, доглядають за нею, підтримують порядок і дякують Всевишньому, який дав їм можливість молитися на своїй батьківщині», - говорить Різа Фукала.
Будівництво мечеті в Зеленогорську
Імам Зеленогорська Мустафа Фукала розповідає: «У перші роки життя в Криму доводилося дуже важко, адже у народу ще нічого не було. Як і всі кримські татари, ми переживали складні часи. Тоді молитися було ніде, і місцеві жителі вирішили по черзі проводити намази по домівках. Так ми робили протягом двох років. Пізніше місцева влада виділила нам тимчасове приміщення для молитов, і протягом ще п'яти років мусульмани молилися там. Однак будівля була в аварійному стані, і джамаат прийняв рішення побудувати нову мечеть. Кожна сім'я виділяла по 100 гривень на рік на будівництво. Поступово почали купувати будматеріали, а в 2009 році залили фундамент. Куди ми тільки не зверталися по допомогу! В кінці-кінців допомога до нас прийшла від асоціації "Альраід". І ось в 2012 році мусульмани Зеленогорська почали молитися у новій мечеті, про яку мріяли довгих 23 роки!»
Слава Богу, які б випробування Всевишній не давав мусульманам Криму, вони завжди витримували їх, сподівалися, боролися і мирним шляхом йшли до своєї мети, а мета у мусульман одна: досягти вдоволення Аллага.
Ельзара Юнусова
